Ефективність гнучких форм зайнятості та організації робочого часу

Розширенню гнучких форм зайнятості населення, зокрема надомній праці, сприяє розвиток телекомунікацій та комп’ютерної техніки.

В економічній літеpатуpі трапляються не досить повні класифікації гнучких фоpм зайнятості. Так, одна з відомих класифікацій поділяє їх за такими принципами.

1. Неповна зайнятість, тобто режими зайнятості неповний робочий час.

2. Нестандартні організаційні форми: тимчасові працівники, сумісники (зайняті на засадах вторинної зайнятості).

3. Нестандартні робочі місця та організація праці: надомна праця, працівники за викликом.

Розглянемо тепер детальніше кожну із зазначених гнучких форм зайнятості та режимів робочого часу.

Нестандартні режими робочого часу відносять до режимів, які виходять за межі нормального 8-годинного робочого дня і 40-годинного нормативного робочого тижня. Нестандартні режими можуть належати як до повного, так і до неповного робочого часу.

До нестандартних режимів робочого часу відносять: неповний робочий час та його різновиди (скорочений робочий тиждень, альтернативний робочий час, поділ одного робочого місця між двома працівниками); гнучкий робочий рік; стиснутий робочий тиждень; графіки гнучкого робочого часу (ГГРЧ).

Відомо, що в багатьох галузях господарства навантаження на працівників змінюється протягом року. Це стосується насамперед сезонних галузей і галузей з нерівномірним попитом і пропозицією товарів та послуг. Щоб скоротити витрати в період зростання економічної активності, фірми пропонують працівникам річні контракти, виходячи з нормативної тривалості робочого часу, які передбачають різну тривалість робочого тижня від сезону до сезону залежно від попиту на товари та послуги.

Режим гнучкого робочого року певною мірою вигідний для працівників. Насамперед він дає змогу не скорочувати заробітну плату в періоди спаду виробництва, тобто скорочення робочого часу. Хоча відносно заробітної плати можуть бути й інші варіанти: працівник може отримувати заробітну плату пропорційно відпрацьованому часу — більшу при збільшенні тривалості робочого часу і меншу — при його скороченні. І головне соціальне значення цього режиму робочого часу — гарантія зайнятості, що відповідає також інтересам роботодавців: зберігаються кваліфіковані кадри.

Можливість використання режиму гнучкого робочого року залежить від двох важливих обставин: законодавчого встановлення державою нормативної тривалості робочого року та згоди профспілкової організації на зміни тривалості робочого тижня і робочого дня протягом року. Працівники мають бути попереджені за два тижні до зміни тривалості робочого часу[9, c. 134-136].

Суть стиснутого робочого тижня полягає в тому, що нормальну тривалість робочого тижня розподіляють на меншу кількість робочих днів: чотири з половиною, чотири, три за умови збереження нормативної тривалості робочого тижня. Це призводить до подовження робочого дня до 10 — 12 годин. 12-годинні зміни бувають частіше в кінці тижня (включаючи суботу та неділю). Для найманих працівників такий режим є цікавим з кількох причин: бажання мати тривалий відпочинок протягом трьох днів; робота в суботу та неділю влаштовує працівників, які мають великий обсяг сімейних або соціальних обов’язків. Для підприємців стиснутий робочий тиждень має ті переваги, що дає змогу скоротити невиходи на роботу, тому що зростає вартість одного робочого дня і працівники намагаються не пропустити робочі дні, а також поліпшити використання обладнання за рахунок подовженого робочого дня.

З точки зору зайнятості цей режим дає змогу збільшити число робочих місць при щоденній роботі протягом тижня. Недоліками такого режиму робочого часу є те, що подовжений робочий день (10 — 12 годин) призводить до підвищеної втомлюваності. Однак не виключено, що останнє компенсується тривалим відпочинком

Обов’язковими умовами функціонування режиму гнучкого робочого часу є, по-перше, необхідність відпрацювання встановленої законом або колективним договором тривалості робочого часу протягом певного періоду. По-друге, гнучкий режим передбачає час обов’язкової присутності працівника на робочому місці. Відсутність вважається грубим порушенням трудової дисципліни. По-третє, ефективне використання гнучких режимів можливе лише в разі застосування підприємствами та установами засобів реєстрації відпрацьованого часу: механічних і електронних журналів і карт обліку робочого часу. По-четверте, ефективність застосування гнучких режимів залежить від потенційних можливостей середньої і низової управлінських ланок сприймати ці режими як засіб підвищення ефективності праці, а отже, організувати їхнє успішне функціонування. По-п’яте, гнучкі режими можуть застосовуватись при роботі в одну зміну або при роботі в дві зміни, якщо є вільне обладнання. По-шосте, гнучкі режими можливі в тих випадках, коли продукція, що виробляється, має невеликі габарити й легко піддається обліку. Як і решта нестандартних форм зайнятості та режимів робочого часу, ГГРЧ є привабливим для жінок із сімейними обов’язками.