8.Державний устрій Англії в період абсолютизму. Роль парламенту.

Річард Кромвель був слабким політиком і не мав авторитету ні в армії, ні в суспільстві. Влада фактично перейшла до рук вищого офіцерства, що змусило його піти у відставку. У 1660 р. зібрався Парламент, який відновив Палату лордів і колишню конституційну монархію та проголосив сина страченого під час революції короля — Карпа II Стюарта - англійським королем. Та запросивши на престол Карла II, Парламент уклав з ним певну угоду, що була оприлюднена королем 4 квітня 1660 р. у так званій "Бредській декларації" (підписана в м. Бреда, де Карл перебував в еміграції). Вона гарантувала загальну амністію всім учасникам громадянської війни в Англії; свободу віро­сповідання; збереження права власності на майно, набуте під час революції; дійсність усіх прийнятих під час революції актів і угод; перед­бачала повернення королю його земель і призначення йому платні.

Фактично, в Англії відновлювалася конституційна монархія. Прийшовши до влади, Стюарти відразу ж почали грубо порушувати цю декларацію (хоч формально вона й не була скасована): роз­почався жорстокий терор проти діячів революції та республіки, повернуто застарілу виборчу систему з її так званими "гнилими містечками", що забезпечувало більшість у Парламенті великим земле­власникам; відновлено Таємну раду. Робилася спроба відновити абсолютизм і католицтво. Усе це привело до незадоволення не тільки серед буржуазії, але й серед земельної аристократії.

Боротьба переміщується до Парламенту, де сформувалося дві основні партії- торі (прибічники короля) і віги (супротивники короля, захисники інтересів буржуазії та нового дворянства). У травні 1679р. на парламентських виборах перемогу здобули віги, яким 26 травня 1679 р. вдається провести НаЬеаз согрш аЬІ ("Акт про краще за­безпечення свободи підданого та про запобігання ув'язненням за морями"), котрий регламентував порядок звільнення з в'язниці під заставу.

Феодально-абсолютистська політика Стюартів привела до того, що торі та віги об'єдналися й у 1688 р. здійснили династичний пере­ворот, відомий в історії як Славна революція.

9.Державний устрій Нім. Імпер. За Конст. 1871р.

Главою імпер був нім імператор(кайзер) - король прусії. Йому належало право скликати і закривати Рейхстаг і союзну раду, призначати й усувати посадовців, був головнокомандувачем військ.

За обсягом прав після кайзера посідала союзна рада(Бундесрат), наділена законодавчими і адміністративними правами. Вона скл з 58 представників союзних держав, призначених їхніми урядами.Головою Бундесрату був імперський канцлер. Бундесрат мав право порушувати питання розпуску Рейхстагу перед імператором.

Рейхстаг обирався спочатку на 3 , а потім на 5 років.Збирався щорічно.Ніякого контролю над міністерствами він не мав. Члени були представниками всього народу; не отримували платні.

Важлива роль була в єжиного імперського міністра - КАНЦЛЕРА.Його призначав імператор, відповідав канцл лише перед ним. Мав великі повноваження(головував у Бундесраті, керував постійними комітетами, підписував закони після імператора. Та ін.)

Окремий розділ конституції був присвячений імперській АРМІЇ.У ньому закріплювалось, що кожен німець віком 20-28 років протягом семи років повинен був служити в армії. Армія утримувалася коштом усіх держав і постійно підпорядковувалась імператорові.