2. Закони діалектики.
а) Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін, полягає в тому, що нагромадження дрібних, спочатку непомітних кількісних змін на певному етапі неминуче призводять до корінних, якісних змін, в результаті яких одна якість поступається місцем іншій. Та, в свою чергу, набуває своєї кількісної характеристики.
Із закону витікає ряд важливих методологічних висновків для теоретичної і практичної діяльності людей:
По-перше, цей закон вимагає можливості найбільш повного пізнання тих суттєвих властивостей і ознак, які в діалектичній сукупності утворюють якісну визначеність предметів чи явищ, оскільки пізнання якості є кроком до пізнання сутності.
По-друге. Цей закон вимагає, щоб у кожному конкретному випадку була визначена міра, в межах якої ті чи інші кількісні зміни не привели б до змін якісних.
По-третє, закон взаємного переходу кількісних і якісних змін орієнтує людину на необхідність оцінки явищ і процесів дійсності не тільки з боку якісної, але й кількісної сторін, використовуючи для цього кількісні і якісні методи.
б) На відміну від уже з’ясованого даний закон вказує на джерело руху, джерело розвитку предметів, процесів і явищ. Згідно з ним найважливішою умовою, що породжує розвиток є діалектична суперечність.
Закон єдності й боротьби протилежностей є законом, у силу якого всім речам, процесам і явищам (системам) притаманні внутрішні суперечності, які виступають джерелом їх змін і розвитку. Він проявляється в усіх сферах матеріальної й духовної дійсності (природі, суспільстві та пізнання), виконує важливі методологічні функції, підкреслюючи, що всі предмети, процеси і явища слід розглядати в їх саморусі. Для цього необхідно:
- розкривати їх в усій складності ц суперечливості (єдності протилежно діючих сил і тенденцій);
- досліджувати всі етапи розвитку протиріч, їх розгортання (перехід від етапу до етапу), накреслювати шляхи та методи їх розв’язання;
- уміти виділити типи протиріч, що дозволяють глибше дослідити специфіку предмета і знайти оптимальні шляхи та методи їх розв’язання.
в) Закон заперечення заперечення вказує на напрям і форми розвитку, на єдність поступовості й наступності, на виникнення нового на основі певних моментів старого. Завдяки дослідженню поступовості й повторюваності в процесі розвитку, Гегелю вперше вдалось відкрити і осмислити цей закон.
Закон націлює нас на бережне ставлення до попереднього досвіду, на боротьбу проти віджилих порядків, за утвердження нового. В цьому плані важливо виявити нове і підтримати його. Кожне має прагнути оволодіти почуттями нового, бачити перспективу.
Закон дозволяє зрозуміти суперечливий характер історичного процесу, бачити те, що поступальний характер розвитку іноді переривається відступами, зигзагами, поворотами. І все ж прогресивна тенденція в мінливому підсумку перемагає, людство рухається по висхідній лінії: знання служить нам основою оптимізму.
Таким чином, законами діалектики виражають найсуттєвіші зв’язки і відношення об’єктивного світу. Діючи в єдності і взаємозв’язку, вони характеризують складний багатогранний процес розвитку об’єктивної реальності. Так, процес переходу кількісний змін в якісні і навпаки включає в себе і суперечливість і діалектичне заперечення. Єдність і боротьба протилежностей, безумовно, включає себе кількісно-якісні відношення і заперечення заперечення, в процесі заперечення єдине роздвоюється на старе і нове, між ними відбувається боротьба, перехід кількісних змін у якісні.
