5. Зміст теми

Згідно з Міжнародною класифікацією цементи розподілені на 8 типів:

• цинкфосфатний,

• силікатний,

• силікофосфатний,

• бактерицидний,

• цинк-евгеноловий,

• полікарбоксилатний,

• склоіономерний,

• полімерний.

Доповнення до класифікації з урахуванням цементів для фіксації, а саме:

1. За терміном дії:

• для тимчасової фіксації;

• для постійної фіксації.

2. За хімічним складом:

• цинк-евгеноловий;

• хелатний;

• цинкфосфатний;

• полікарбоксилатний;

• склоіономерний;

• композитний;

• компомерний.

3. За компонентами:

• порошок/рідина;

• паста/паста;

• рідина/рідина.

4. За способом твердіння:

• хімічного;

• світлового;

• подвійного;

• ультразвук.

5. За складом рідини:

• дистильована вода;

• розчин кислот;

• мономер.

6. За способом замішування:

• замішування вручну;

• замішування в капсулах;

• замішування в пістолеті.

Цементи для фіксації мають відповідати таким вимогам:

• бути індиферентними до тканин зуба і всього організму в цілому;

• не викликати подразнення дентину і пульпи;

• бути хімічно стійкими в порожнині рота;

• не розчинятися в ротовій рідині:

• мати мінімальне водопоглинання;

• мати низьку теплопровідність;

• зберігати постійність об'єму та не деформуватися під час твер­діння;

• мати мінімальну усадку, щоб не порушувати крайове прилягання;

• твердіти за наявності води або слини;

• мати твердість, близьку до твердості зуба, щоб протистояти стиранню;

• мати рН біля 7 при твердінні та після нього;

• не змінювати кольору з часом;

• бути добре сумісними з тканинами зуба, металами, пластмаса­ми та фарфором за фізико-механічними показниками;

• мати коефіцієнт теплового розширення, близький до коефіцієнта розширення тканин зуба;

Цинкоксидевгенолові цементи

Цинкоксидевгенолові цементи застосовують для тимчасової фіксації штучних коронок, мостоподібних протезів, шин на короткий термін (тимчасово) на вітальних зубах, на зубах із мінімальною товщиною дентину, у понадчутливих пацієнтів.

Сукупність названих вище властивостей до певної міри обумовила прикладне використання цинкоксидевгенолових відтискних матеріалів для тимчасової фіксації незнімних зубних протезів.

Цементи мають об'ємну усадку 0,9 %. Основною перевагою цієї групи є відсутність подразливої дії на пульпу, здатність до гермети­зації. Негативні властивості цементів цієї групи - легка розчинність, швидке руйнування під дією ротової рідини, низькі міцність і зносо­стійкість.

Цинкоксидевгеноловий цемент (без наповнювача) складається з порошку і рідини. До складу порошку входить фактично чистий оксид цинку, мож­лива невелика кількість кремнезему. Наявність приблизно 1 % ацетату або сульфату цинку прискорює твердіння. Рідина - це очищений евгенол або гвоздикова олія (85 % евгено­лу). Оксид цинку й евгенол разом із водою утворюють евгенолят цинку. Евгенолят цинку легко гідролізується за наявності вологи з утворенням евгенолу і гід­роксиду цинку. Це обумовлює швидке руйнування цементу під дією ротової рідини.

Для досягнення максимальної міцності цементу необхідне співвід­ношення порошку і рідини 3:1 або 4:1 при достатньо тривалому (до 10 хв.) та інтенсивному замішуванні. Міцність на стискання низька (від 7 до 40 МПа), а на розтяг незначна, розчинність висока - 1,5 %. Представники: «VOCO Temp» фірми VOCO Німеччина, «Провісцел» фірми Septodont Франція.

Зміцнений цинкоксидевгеноловий цемент (із наповнювачем) застосовується для фіксації незнімних протезів. Порошок складається з оксиду цинку з додаванням 10-40 % тонко­подрібнених природних (наприклад, каніфолі) або синтетичних (поліме-тилметакрилату, полістиролу або полікарбонату) смол і каталізаторів. До складу рідини входять евгенол, розчинені смоли, каталізато­ри, наприклад, оцтова кислота, а також протимікробні агенти (тимол). Затвердіння відбувається за звичайною схемою. Полімерні кислоти (абієтинова кислота) можуть взаємодіяти з оксидом цинку, зміцнюю­чи матрицю.

Для замішування цементу потрібно більше порошку, ніж в інших цементах. Папір або пластмаса для замішування цього цементу повин­ні бути цілком сухі. Порошок добавляють у рідину невеликими порці­ями й енергійно перемішують за допомогою шпателя. Посудини з по­рошком і рідиною мають бути закриті і зберігатися в сухому місці.

Зміцнений цинкоксидевгеноловий цемент має тривалий робочий час, тому що для його твердіння необхідна волога. Цементи, які містять вологу, мають робочий час затвердіння, аналогічний цементам на осно­ві фосфату цинку, тобто від 7 до 9 хв. в умовах порожнини рота. Крім того, час затвердіння збільшується зі зменшенням співвідношення по­рошку і рідини.

Представники: «Еодент-rapid», «Темпопро-Ф», «Змент» фірма Bosworth США, «Калсинол» фірми De Trey/Dentsply США, «Калсоген» фірми De Trey/Dentsply США, «Темп-Бонд NЕ» фірми Керр США.

Цинкфосфатні цементи

Порошок цинкфосфатного цементу має такий склад: 75-90 % ZnO; 5-13 % MgO; 0,05 - 5 % SiO2; 0,05-2,5% R2O3(А1₂0₃ Ta FeO₃).

Рідина фосфатного цементу - це водний розчин ортофосфорної кислоти, який містить цинк, алюміній та магнію фосфат. Рідину го­тують шляхом часткової нейтралізації розчину фосфорної кислоти гі­дратами оксидів указаних металів - цинк, алюміній та магнію фосфат додають до рідини як буфер для зниження швидкості хімічної взаємодії рідини з порошком. Отже, вони є регуляторами швидкості твердіння цементу. Затверділий цемент містить мінімальну кількість фосфатної матриці, має вищу міцність, меншу дезінтеграцію, дає меншу усадку. Солі алюмінію та магнію додають до рідини, щоб знизити усадку і теп­ловий ефект реакції твердіння цементу, а також подовжити стан пластичності формувальної маси.

Правила замішування: замішування проводять на чистій сухій плас­тинці шпателем для цементів. Рідину необхідно брати скляною палич­кою або крапельницею, порошок - дозувальною ложечкою. Рекомен­доване замішування при температурі повітря +18...23 °С, при темпера­турі +25 °С пластинка охолоджується в холодній воді протягом 2-3 хв. Процес змішування порошку і рідини слід проводити поступово. Поро­шок ділять на склі на 4 частини; 1/4 ділиться на дві частини - 1/8, потім знову 1/8 ділиться на дві частини - 1/16. Спочатку слід увести до ріди­ни четверту частину порошку, розмазуючими рухами ретельно перемі­шати цементну масу на невеликій ділянці пластинки. Після отримання гомогенної маси до неї добавляють послідовно 2/4, 1/8 та 2/16 частини порошку. Загальний час замішування цементу складає 90 с. Нормальна густота замісу в консистенції для фіксації протезів - 3-4 дозовані лож­ки (з верхом) на 1 мл рідини (або 20-25 крапель). Цементне тісто має сметаноподібну консистенцію і зберігає пластичність на склі 2-2,5 хв., а в порожнині рота -протягом 5-8 хв.

Недоліки цинкфосфатних цементів:

1. дають усадку;

2. мають низьку адгезію до тканин зуба і металу (зв'язок із ними обу­мовлений тільки шершавістю поверхні);

3. мають подразливу дію вільної ортофосфорної кислоти на пульпу зуба та екзотермічність твердіння;

4. низьку вологостійкість.

Представники: «Вісфат», «Уніцем», «Вісцин», «Цегал-НВ» фірми Galenika Сербія, «Poscal» фірми VOCO Німеччина, «DeTrey Zinc» фірми Dentsply США, «Adhesor» фірми Spofa Dental Чехія, Фосфатцемент фірми Bayer, «Elite Cement 100» фірми GC Dental Industrial Corp. Японія.

Полікарбоксилатні цементи

До складу цих цементів входить 90-95 % оксиду цинку, трохи оксиду магнію, які змішуються з поліакриловою кисло­тою. Механізм твердіння складний, він полягає в початковій нейтралі­зації полікарбонової кислоти оксидами металів із подальшою взаємоді­єю карбоксилатних іонів різних полімерних ланцюгів з іонами металів. Надлишок оксиду металу відіграє роль посилюючого наповнювача.

Такі наповнювачі, як оксид алюмінію, титанат калію або графітне волокно, підвищують міцність цементу під час розтягування та стис­кання, але не змінюють його адгезивних властивостей. Заміна фосфор­ної кислоти, яка входить до складу цинкфосфатних, силікатфосфатних та силікатних цементів, на органічну полімерну акрилову кислоту до­зволяє усунути недоліки цементів, які застосовуються у стоматології.

Полікарбоксилатні цементи потрібно ретельно дозувати, а компоненти швидко перемішувати протягом 30-40 с. Суміш використовується поки вона ше глянцева і без ниток.

Правила замішування: для фіксації незнімних протезів рекомендується співвідношення порошку та рідини для більшості матеріалів 1,5 : 1 за масою. При тем­пературі повітря в приміщенні вище +22 °С кількість порошку дещо зменшується або додається рідина. Перед замішуванням відмірену порцію порошку ділять на 2 рівні частини, Флакон-крапельницю од­разу ж після нанесення рідини на скло необхідно закрити ковпачком. Замішування здійснюють протягом ЗО с, При цьому першу частину порошку змішують з рідиною протягом 15 с, потім додають іншу час­тину порошку і замішують ще протягом 10-15 с, поки не утвориться маса однорідної консистенції з глянцевою блискучою поверхнею. Ро­бочий час при кімнатній температурі становить 8,5-12 хв., час твер­діння при 37 °С - 6-9 хв. У матеріалів, які замішуються на воді, час твердіння дещо триваліший. Щоб подовжити час твердіння, матеріал слід замішувати на холодній пластині. Твердіння полікарбоксилатних цементів завершується через 10-12 год. Використовувати матеріал під час твердіння недопустимо. Необхідно звернути увагу на те, щоб усі поверхні, які будуть контактувати з матеріалом, були ретельно очи­щені, промиті та просушені (коронки, порожнини під вкладки та ін.). Надлишки цементу, особливо при фіксації коронок, вкладок, штиф­тів, необхідно видаляти ще до початку схоплювання цементу. Якщо з якоїсь причини це не вдалося зробити, то надлишки цементу видаля­ють уже після його твердіння. У цей же час (через 8-10 хв.) остаточно обробляють цемент абразивними інструментами. Полікарбоксилатні цементи мають такі переваги над цинкфосфатними: слабку подразну дію, добру адгезію до тканин зуба, високу міцність, малі розчинність і товщину плівки.

Недоліки - невисока міцність на стиск, короткий робочий час у де­яких марок і тривалий період закінчення твердіння.

Представники: «Белокор» фірми ПНП Ростов-на-Дону, «Carboco», «Aqualox» фірми VOCO Німеччина, Карбоксилатний цемент фірми "Bayer", «Adhesor Carbofine» фірми SpofaDental Чехія, «Полі-Ф-Плюс» фірми DeTrey/ Dentsply США, «Карбофаїн» фірми SpofaDental Чехія, «Tekpro» фірми Tekpro Англія, «Durelon» фірми ЗМ ESPE.

Склоіономерні цементи

Порошок склоіономерного цементу складається із тонкого полімерного скла фторсилікату кальцію й алюмінію з розміром частинок 40 мкм для пломбувальних матеріалів та 25 мкм для цементування. Рідина - це 50 % розчин співполімеру поліакрилітаконової або ін­шої полікарбонової кислоти, яка містить 5 % винної кислоти. У деяких матеріалах співполімер додають до порошку, а розчин містить винну кислоту: в іншій усі інгредієнти входять до складу порошку, а рідина складається із води.

Під час змішування поліакрилова та винна кислоти взаємодіють зі склом, вилучаючи з його поверхні іони кальцію та алюмінію, утворю­ючи поперечні зв'язки, перетворюють полікислотні молекули в гель. Винна кислота збільшує робочий час, сприяє швидкому твердінню ма­теріалу, утворюючи комплекси з іонами металів.

Склоіономерні цементи мають добрий зв'язок з емаллю та денти­ном зуба, не розчиняються в ротовій рідині, володіють високим опором до стирання, мають добру адгезію до металів.

Важливими властивостями склоіономерних цементів є рентгенконтрастність, стійкість до кислот, близький коефіцієнт розширення щодо дентину.

Недоліками склоіономерних цементів вважається повільне твер­діння. Його pH нижче, ніж у цинкфосфатного цементу під час твер­діння, і має деяку нестабільність у зв'язку з гіперчутливістю після фіксації. Оскільки молекули поліакрилових кислот склоіономерів крупні, ймовірно проникнення їх у дентинні канальці менше, ніж у фосфорної кислоти, тому застосування лаку не рекомендується. Під час контакту з рідиною послаблюється фіксація, а пересушування поверхні зуба або протеза в цементі призводить до появи усадкових тріщин. Тому цемент по краях коронки має бути захищений шаром вазеліну або лаку.

Правила замішування: склоіономерні цементи замішують на сухій гладенькій скляній або спеціальній паперовій (пластмасовій) поверхні при температурі в робочому приміщенні 18-23 °С. Необхідну порцію порошку ділять за­звичай на дві однакові частини. Спочатку першу частину порошку вно­сять у рідину, замішують протягом 15-20 с до одержання однорідної маси, потім до неї добавляють іншу частину порошку і весь матеріал замішують до одержання однорідної маси з глянцевою поверхнею. У середньому час замішування складає 30-45 с.

Представники: «Vitremer» фірми ЗМ ESPE, «Стион-Ф», «Цемион-Ф» Ро­сія, «Restocem-PL» фірми Dencare Англія, «Ugi Orto» фірми GC Dental Industrial Corp. Японія, «Ortoc™ B» фірми GC Японія, «Tvaerbond» фірми Kérr Manufacturing Co, «Ketac Cem» фірми PSP Dental Англія, «Meron» фірми VOCO Німеччина, «Tekpro».

Композитні матеріали для фіксації

З появою адгезивних мостоподібних протезів, вестибулярних на­кладок (вінірів), замкових укріплень (брекетів) стоматологи зіткнулися великими труднощами під час фіксації. Традиційні цементи не мають необхідної міцності на розрив і достатньої адгезії до протезів та твер­дих тканин зуба. Це зумовило створення нових фіксуючих матеріалів на основі "BIS-GMA" - матриці всіх композитних матеріалів. Техніка кислотного протравлювання емалі та дентину і підготовка внутрішньої поверхні протеза (створення мікрошорсткості) забезпечують надійну фіксацію протезів.

Полімерні цементи поділяються на два типи: на основі метилмета­крилату і на основі ароматичних диметакрилатів.

Композитні цементи відрізняються від відновлювальних компомерів нижчим вмістом тонких частинок неорганічного наповнювача та меншою в'язкістю.

Метилметакрилові полімерні цементи застосовуються для фіксації облицювання і вкладок, а також для фіксації тимчасових коронок.

До складу порошку акрилового цементу входять тонко подрібне­ний полімер метилметакрилату або співполімер із перекисом бензоїлу як ініціатора, а також мінеральний наповнювач та пігменти.

Рідина - це мономер метилметакрилату з амінним прискорювачем. Затверділа маса складається з нової полімерної матриці, яка поєднала нерозчинені набухлі гранули первинного полімеру. Рідина додається до по­рошку при мінімальному перемішуванні шпателем, щоб запобігти попаданню повітря. Суміш використовується одразу, тому що робочий час дуже короткий. Надлишок матеріалу необхідно видалити на стадії остаточного твердіння. Необхідно захистити пульпу для запобігання її подразненню.

Позитивні якості акрилових цементів полягають у міцності, нижчій розчинності, ніж у інших цементів, але вони менш жорсткі, пружні та не забезпечують доброї адгезії до твердих тканин зуба за наявності вологи. Міцність з'єднання полімерних цементів із пластмасовими облицюван­нями вища, ніж у інших цементів. Висока міцність на розрив робить їх придатними для мікромеханічного зчеплення протравлених керамічних облицювань із шорсткою поверхнею опорних елементів мостоподібного протеза з протравленою емаллю кукси препарованих зубів, які не за­безпечують достатньої ретенції з традиційними цементами.

Недоліки полімерних цементів такі: короткий робочий час, шкід­лива дія на пульпу зуба, а також утруднене видалення надлишку цемен­ту, що може призвести до виникнення крайових дефектів.

Представники: «Ортомайт Супер-Бонд», «Супер-Бонд», «Provilink» фірми Ivoclar Ліхтенштейн, «RelyX ARC» фірми 3М ESPE, «Twinlook cement», «Compress U», «Avanto», «Calibra», «Dual-ccment» і «Vario-link» фірми Vivadent Німеччина, «Resiment» фірми Septodont Франція, «Bifix, F-21» фірми VOCO Німеччина, «Панавіа-F».