4. Колективний договір як головний інструмент зміцнення соціального діалогу
Закон України «Про соціальний діалог в Україні» регламентує, що за результатами колективних переговорів укладаються колективні договори та угоди:
- на національному рівні – генеральна угода;
- на галузевому рівні – галузеві (міжгалузеві) угоди;
- на територіальному рівні – територіальні угоди;
- на локальному рівні – колективні договори.
На локальному рівні для ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів стороною працівників та стороною роботодавця утворюється двостороння робоча комісія. Структуру колективного договору вже було розглянуто в темі 11 «Створення сприятливих умов праці» п. 3. Важливо розуміти, що предметом відносин, які можуть регламентуватись колективним договором, виступають [7, с. 35]:
- соціально-трудові відносини зайнятості;
- соціально-трудові відносини, пов’язані з правилами внутрішнього трудового розпорядку;
- соціально-трудові відносини, пов’язані з охороною та умовами праці;
- соціально-трудові відносини, що виникають у зв’язку з розвитком персоналу (підвищенням кваліфікації, перепідготовки тощо);
- соціально-трудові відносини, пов’язані з організацією індивідуальної та колективної праці;
- соціально-трудові відносини у зв’язку з оцінюванням індивідуальних якостей і результатів роботи;
- соціально-трудові відносини, що виникають у зв’язку з винагородою за послуги робочої сили;
- соціально-трудові відносини, пов’язані з дотриманням норм трудового законодавства та угод і договорів;
- соціально-трудові відносини з інших питань трудової діяльності.
Пріоритети колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин в Україні стосуються визначення в структурі договору тих положень, що в повній мірі відображають їх особливості та усувають можливі спірні питання в реалізації. Постає проблема так званої ідеальної моделі колективного договору, яка повинна відбивати бажаний стан договірних соціально-трудових відносин між його сторонами щодо організації, оцінки, оплати й охорони праці, гарантій зайнятості, професійного розвитку, умов життєзабезпечення та соціального захисту працюючих і пенсіонерів, враховувати соціально-економічні потреби персоналу підприємства та передбачати умови для реалізації стратегічних напрямів розвитку й ефективного використання трудового потенціалу підприємства [8, с. 346].
Незважаючи на те, що чинним законодавством обов’язкове укладення колективного договору не регламентовано, так само Міжнародною організацією праці звернено увагу на добровільність його прийняття, разом з тим, вітчизняні фахівці наводять аргументи на користь його затвердження. Так, колективний договір на підприємстві потрібен [9]:
1) для визначення відповідних виплат працівникам: ст. 15 Закону «Про оплату праці» – форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат;
2) для віднесення витрат на охорону праці до валових: ст. 19 Закону «Про охорону праці» – для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік;
3) для можливості передбачити оплату праці нижче норм (не більше 6 міс.), які визначені генеральною, галузевою, регіональною угодами, але не нижче норм і гарантій оплати праці;
4) для надання працівникам необов’язкових соціальних пільг та гарантій (продаж товару в розстрочку, надання позик, в тому числі цільових – на оплату комунальних послуг тощо; оплата праці натурою);
5) для наявності додаткової підстави звільнення працівника – за порушення (невиконання) положень колективного договору.
Загалом розвиток колективно-договірного регулювання залежить від рівня правосвідомості суспільства, поширення різних форм соціального діалогу, активними учасниками якого виступають профспілки, а також регламентування його реалізації органами державної влади.
На загальнодержавному рівні нині діє Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки [10]. Даний документ укладено між Кабінетом Міністрів України, Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні та Спільним представницькими органом всеукраїнських профспілок та профспілкових об’єднань для ведення колективних переговорів та соціального діалогу на національному рівні. До представницького органу профспілок увійшла 61 профспілка, у тому числі 2 профоб’єднання:
- Федерація профспілок України, яка представляє інтереси 42 профспілок,
- Федерація профспілок транспортників України та її членські організації: Профспілка залізничників і транспортних будівельників України і Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв’язку України», 15 інших всеукраїнських професійних спілок та профспілкових об’єднань.
Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні включає 21 всеукраїнське об’єднання організацій роботодавців, 24 бізнес-асоціації, які є партнерами або асоційованими членами відповідних об’єднань.
Загалом це десята Генеральна угода, укладена за часів незалежності України, що містить ряд принципово нових положень, спрямованих на реформування системи оплати праці. Насамперед, у новій Генеральній угоді набагато більше уваги приділено процедурі соціального діалогу. Зокрема, Сторони домовилися: вважати, що висновки та рекомендації, прийняті за результатами проведення соціального діалогу, є обов’язковими для розгляду органами державної влади, організаціями, до яких вони надсилаються, з наступним інформуванням соціальних партнерів. Одним із ключових є розділ Угоди, в якому визначено зобов'язання Сторін щодо сприяння розвитку виробництва та забезпечення продуктивної зайнятості. Кабінет Міністрів України зобов’язується вживати заходів державної підтримки розвитку виробничої та соціальної інфраструктури малих монофункціональних міст з метою збереження існуючих та створення нових робочих місць. Одним з найважливіших залишається питання оплати праці. Так, Сторони домовилися забезпечити зростання середньої заробітної плати в цілому по економіці України в 2010 році не нижче, ніж на 17,8% від рівня 2009 року, в 2011 році – не нижче, ніж на 15% від рівня 2010 року, в 2012 році – не нижче ніж на 16% від рівня 2011 року [11].
Література
1. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.1993 року №3356-XII: Законодавство України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3356-12
2. Балабанова Л.В. Управління персоналом: Навч. посіб. / Л.В. Балабанова, О.В. Сардак. – К.: ВД «Професіонал», 2006. – 512 с.
3. Біль М.М. Розвиток колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин у сфері туризму / М.М. Біль // Сталий розвиток економіки. Всеукраїнський науково-виробничий журнал / ПВНЗ «Університет економіки і підприємництва», ПІІ «Інститут економіки, технологій і підприємництва»; Гол. ред. Стельмащук А.М., д.е.н., проф. – 2011. – №1, С. 280-284.
4. Глухов В.В. Основы менеджмента: Учебное справочное пособие / В.В. Глухов. – С.-Пб.: специальная литература, 1995.
5. Десслер Г. Управление персоналом: учебное пособие6 пер. с англ. / Гарри Десслер // Под ред. Ю.В. Шленова. – М.: Бином, 1997. – 431 с.
6. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління / Т.В. Дудкевич. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.
7. Єськов Л.А. Управление деловой карьерой: Монографія / Л.А. Єськов, В.С. Савельєва. – Краматорськ: ДГМА, 2005. – 438 с.
8. Крамаренко В.І. Управління персоналом фірми: Навчальний посібник / В.І. Крамаренко. – Київ: ПУЛ, 2003. – 272 с.
9. Травин В.В. Менеджмент персонала предприятия: Учебн.-практ. Пособие / В.В. Травин, В.А. Дятлов. – М.: Дело. 1998. – 512 с.
Журнали: Персонал, Праця і заробітна плата, Праця і закон, Україна: аспекти праці.
1 Про соціальний діалог в Україні: Закон України від 23.12.2010 року №2862-VI: Законодавство України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2862-17
2 Про соціальний діалог в Україні: Закон України від 23.12.2010 року №2862-VI: Законодавство України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2862-17
3 Про соціальний діалог в Україні: Закон України від 23.12.2010 року №2862-VI: Законодавство України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2862-17
4 Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»: Закон України від 15.09.1999 року №1045-XIV: Законодавство України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1045-14
5 Про соціальний діалог в Україні: Закон України від 23.12.2010 року №2862-VI: Законодавство України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2862-17
6 Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 року №1045-XIV: Законодавство України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1045-14
7 Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія / А.М. Колот. – К.: КНЕУ, 2003. – 230 с.
8 Шаульська Л.В. Стратегія розвитку трудового потенціалу України: Монографія / Л.В. Шаульська // НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2005. – 502 с.
9 Колективний договір-2011 – Соціальний діалог: Юридична ковальня бізнесу [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uroffice.biz.ua/collectagree
10 Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки від 09.11.2010 року: Законодавство України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0006120-10
11 Мінпраці: Підписано Генеральну угоду про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки: Урядовий портал [Електронний ресурс] – Режим доступу: [Електронний ресурс] – Режим доступу: