Лекція 1. Економічна теорія, її предмет, методи та функції
Економічна теорія: виникнення та етапи розвитку.
Об’єкт і предмет економічної теорії (далі – ЕТ).
Економічні закони та економічні категорії.
Методи дослідження економічних явищ і процесів. Функції економічної теорії.
Практичне значення економічної теорії (самостійно).
Економіка (в перекладі з грецької «мистецтво ведення народного господарства») в сучасних умовах представлена як багатозначне поняття. Зокрема, економіку сьогодні визначають як:
Народне господарство певної країни, групи країн або всього світу;
Сукупність економічних відносин в сфері виробництва, розподілу, обміну, споживання продукції.
Економічна наука, що вивчає народне господарство в цілому або його окремі галузі, сфери, вільні економічні зони, тощо.
Економіка – взаємодія людини з оточуючим світом, навколишнім природнім середовищем, специфіка і ступінь оволодіння людиною силами природи.
Економіка – взаємодія продуктивних сил та виробничих відносин (сукупність особистісних та матеріально-речових факторів виробництва).
Економіка – базис, система виробничих відносин.
Економіка – через призму розуміння екоцентричної моделі, в середині якої стоїть людини (індивід) з її знаннями, досвідом, практикою тощо.
Економіка як сукупність суспільних відносин, як народне господарство певної держави є об’єктом вивчення економічної теорії.
Економічна наука – це сфера наукової діяльності людини, основною функцією якої є пізнання та систематизація об’єктивних знань про закони і принципи розвитку економічної дійсності.
Економічна наука являє собою систему наукових поглядів на господарське життя суспільства. Економічна теорія дає уявлення про закономірності розвитку суспільства, не лише пояснює, а й дає можливість запобігти негативним явищам та помилкам в економічному суспільстві, тобто створює можливість прогнозувати розвиток, економити ресурси, сприяти підвищення рівня життя населення.
«Економіка як індустріальний тип виробництва на певному етапі свого розвитку перейшла в постіндустріальний тип виробництва, а з часом буде відтворена в ноосферному типі виробництва» - акад. Чухно.
Економіка – явище об’єктивне, реально відображає економічні зв’язки, принципи розвитку тощо. Економічна теорія втілюється в господарську практику через економічну політику.
Економічна політика – джерело економічної влади. Вона виступає важелем розподілу, перерозподілу, обслуговування, утримання влади, в тому числі – економічної. Економічна політика використовується для перерозподілу прав власності та концентрації цієї власності у суб’єкта, що її здійснює.
Економічна політика – це цілісна система (комплекс) заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства.
Лекція 2.
Говорячи про економіку і багатозначність цього поняття, ми наголошуємо що економіка як суспільно-економічна наука з’явилася не миттєво, необхідна була база, основа для створення цієї суспільної науки. Вважається, що ЕП розпочала своє зародження з ідей про виробництво.
Виокремлюють 3 етапи розвитку економічної науки (ЕП):
Зародження. Цей етап датується 20 ст. до н.е. Саме в цей час в окремих першоджерелах ми знаходимо згадки про певні економічні ідеї, поняття. «Закони царя Ешуни»: в цій збірці вперше з’являються економічні ідеї ведення народного господарства (20 ст. до н.е.). 18 ст. до н.е. – Кодекс законів царя Хамураппі – вавилонського правителя, який вперше наголосив на необхідності захисту майнових інтересів. Захист майнових інтересів держави, рабовласників, специфіка регулювання економічних відносин містяться в цій пам’ятці. Трактат Каутілья Архашастра «Архашастра» - памятка давньоіндійської літератури, 4-3 ст. до н.е. Назва походить від 2х слів – «шастра» (наука) і «арха» (вигода). В цій праці вперше згадується поняття політична вигода та можливість економічної користі від господарської діяльності. Трактат містить окремі знання з економіки, техніки, політики, врегулювання земельних відносин, поодиноке розуміння процесу виробництва, а також окремі ідеї про фінансову стабільність держави. 4-3 ст. до н.е. – конфуціанство як окрема течія суспільної науки (Китай). Основоположні ідеї течії конфуціанства базувалися на тому, що захищали родову знать, шукали суспільний ідеал в минулому, була запропонована ідеальна програма вдосконалення та самовдосконалення людини і суспільства. Менц Зи – китайський мислитель, який (4-3 ст. до н.е.) запропонував аграрний проект, за яким селянам вперше в землеволодіння було надано окремі земельні ділянки. Давньоримський мислитель Верон в 1 ст. н.е. в своїх працях виокремлює специфіку виробництва, наголошує на необхідності ведення сільського господарства, в його працях з’являється поняття господарства та господарника.
Етап формування протонауки (наука, яка передувала існуючій). На цьому етапі поступово відбувається формування емпіричних знань, поповнюється запас економічних знань про господарську діяльність, зявляються такі поняття як «економікос» (праця Ксенофонта), «економія», «економіка» (праці Аристотеля). Саме цей період представлений розвитком науки, господарства, виробництва, але еволюція економічної думки доповнюється досвідом тих цивілізацій, які були сформовані на етапі переходу до індустріального суспільства. Камералістика (від лат. скарбниця, казна); кремастика. У 17-18 ст. в країнах Західної Європи виокремлюється суспільно-економічна наука «політична економіка». 1615 р. – вперше вжито термін політична економіка Антуан Монкретьєн. Дав авторське бачення цього поняття. В 1645 його зявляється трактат з політичної економіки. Система наукових поглядів на господарське життя суспільства, що дають всебічне уявлення про закономірності його розвитку була відображена в понятійному апараті економічної науки.
Цей етап ознаменувався появою у 18-19 ст. повноцінної науки – ЕТ. На цей час накопичено значний масив емпіричного матеріалу, сформовано на уточнено понятійно-категоріальний апарат, визначено об’єкт, предмет, принципи економічної науки. ЕТ як фундаментальна наука вивчає основоположні закономірності господарського життя і є методологічною основою для всіх інших економічних наук. В 17-18 ст. виокремлюються основні етапи в еволюції економічної науки , розвиваються наукові концепції – меркантелісти, фізіократи і класики.
Меркантилізм як напрям економічної науки предметом наукового дослідження покладено сферла нагромадження багатства. Основною сферою багатства вважалася сфера обігу та торгівлі. Представниками школи меркантилізму є Антуан Монкретьен, Т. Ман, Юм.
Меркантилісти вважали, що:
багатство – це насамперед гроші. Повноцінними грошами є лише золото та срібло; достатньо нагромаджувати гроші у сфері обігу;
необхідне державне регулювання зовнішньої торгівлі;
необхідний імпорт дешевої сировини та експорт високоякісних товарів
на думку меркантилістів держава має проводити політику протекціонізму своїх товаровиробників;
держава повинна стимулювати активний торговельний баланс, який заключався у принципі «багато продавати, мало купувати».
Школа фізіократів. Фізіократи на відміну від меркантилістів акцентують увагу на виробництві та природному навколишньому середовищі. Основою концепції є «природний порядок» і саме тому назва школи походить від слів фізос і кратос – влада природи. Денемур ?? Серед представників школи необхідно відмітити Кене, Тюрго, Мірабо, Норе. Фізіократи джерелом багатства вважали працю в сільському господарстві, наголошували, що промисловість, торгівля тощо – це безплідні сфери, праця в цих сферах є неприбутковою. Кене «Економічна таблиця». На той час події, які відбувалися у Франції засвідчили кризові явища в економіці.
Основні ідеї фізіократів:
Джерелом багатства є земля як природний засіб виробництва. Основною сферою створення багатства є сільськогосподарське виробництво.
Запровадження еквівалентного або рівноцінного обміну продуктами діяльності сільського господарства.
Концепція економічного лібералізму – «хай все йде так, як є», природний економічний вибір.
Школа класиків (класичної політичної економіки). Виникла з розвитком капіталізму, розвитком ринкового господарства. Основними представниками є Сміт, Рікардо, Петті.
Марксисти, маргіналісти, неокейнсінатство ….