2.5 Оптичні лінії зв’язку

Нестача частот для передавання все більшої кількості інформації примушує засвоювати нові високочастотні діапазони. У випадку збільшення частот зменшується рівень завад, але водночас збільшуються втрати енергії радіохвиль під час їх розповсюдження в атмосфері або кабелями та хвильоводами. Вдалося використати лише міліметровий діапазон з довжиною хвиль не менше 4 мм.

Для передавання інформації в оптичному діапазоні використовуються лазери та світловоди.

Світловід являє собою двошарове клеєне волокно, внутрішня частина якого виготовляється з більш щільного скла, ніж зовнішня оболонка. Осердя має більший коефіцієнт заломлення, ніж оболонка, тому, якщо направити вузький промінь світла на кінець осердя, то світло буде розповсюджуватись тільки ним. З волоконних світловодів діаметром 0,1 мм складають світлові кабелі із захисною пластмасовою оболонкою. Вони вільні від електромагнітних завад і їм не потрібні металеві екрани. Кожною парою формується 672 телефонні канали, а кількість світловодів у кабелі сягає 200. Потенціальна ємність однієї пари складає 10000 телефонних каналів.

Особливість світловодів полягає в тому, що сигнали передаються в цифровому вигляді. На виході цифровий сигнал перетворюється на електричний за допомогою фотоелемента. Якщо сигнал перевищує порогову потужність, то вмикається генератор, який надсилає до наступного пункту зв’язку типовий імпульс. Між імпульсами нічого не передається, що збільшує завадозахищеність. Таким чином сигнали відновлюються, а не підсилюються, тобто використовується принцип регенерації. В теперішній час регенератори встановлюються через 10 Км на лініях далекого зв’язку і через 30 Км на лініях місцевого зв’язку (підсилювачі на мідних кабелях відповідно через 2 та 5 Км).

Цей тип зв’язку є найбільш перспективним і більш докладно буде розглядатися у розділі 16.