Задача 2

Групою науковців був підготовлений коментар до Закону України „Про акціонерні товариства”. Коментар було надруковано у видавництві „Р”. Один із співавторів, який виконав 45% робіт у складі колективу співавторів самостійну монографію, в якій два розділи за змістом є ідентичними із змістом коментаря. Інші співавтори звернулися до суду про відшкодування завданих збитків і суми упущеної вигоди, оскільки видання монографії відбулося без їх згоди, і факт видання монографії суттєво вплинув на обсяги реалізації коментаря. З аналогічним позовом звернулося і видавництво.

Проаналізуйте ситуацію.

Які права співавторів на твір, створений у співавторстві?

Які є види співавторства?

Вирішіть спір.

Види співтовариства:

• роздільне

• нероздільне

Згідно з ст.13 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.

Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними.

Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам.

Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

Якщо твір, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами.

Отже, вирішення спору полягає у визначенні виду співавторства. Якщо воно було роздільним – то спір не підлягає задоволенню, якщо ні – то спір підлягає задоволенню. Позов видавництва у будь-якому разі не буде задоволений.

Задача 3

Старший науковий співробітник НДІ гр.О. за роки роботи в інституті розробив та видав 15 методичних розробок з проблематики НДІ. Всі вони були видані і автор отримав винагороду.

30 січня 2003р. громадянин О. помер. Протягом 2004р. НДІ перевидав частину його розробок (5 робіт). Вдова гр.О. звернулася до суду з вимогою про відшкодування їй збитків, завданих як спадкоємиці померлого чоловіка, оскільки видання здійснювалося без її згоди. Представники НДІ відмовилися від компенсації їй будь-якої суми, посилаючись на те, що всі роботи є службовими і права на них належать НДІ.

Що таке службовий твір?

Які права автора, його спадкоємців на службовий твір?

Чи підлягають задоволення вимоги померлого автора?

Згідно з ст.1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» службовий твір - твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем.

Згідно з ст.16 даного ЗУ Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору.

Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

У даному випадку, автору було виплачено авторську винагороду, а тому будь-які претензії спадкоємців, які не повязані з немайновими правами не будуть підлягати задоволенню.