Другорядні члени речення (нотатки лекції)

Граматично залежні від підмета чи присудка, а також від інших другорядних компонентів. У сучасній синтаксичній практиці при класифікації ДЧР (другорядних членів речення) враховують і граматичне, і лексичне значення слів, а також синтаксичний зв’язок. Основні аспекти вивчення другорядних членів речення:

1. Розмежування означень, додатків та обставин;

2. Морфологічна характеристика ДЧР;

3. Морфологічна характеристика ЧР (членів речення), з якими вони пов’язуються;

4. Аналіз типу зв’язку і вид відношення.

Нам у спадок перейшла розбіжність у кваліфікації диференційних ознак класів Другорядних членів і суперечки навколо принципів їх класифікації. У виділенні класі покладено передусім значеннєві ознаки. Подальшу диференціацію класів здійснюють неоднаково: у межах внутрішнього розподілу додаткі та означень традиційно зважали на суто формальні характеристики (прямий/ непрямий, узгоджене / неузгоджене), а внутрішнє розчленування обставин проведено за значеннєвими параметрами. За способом вираження – морфологізовані і неморфологізовані. Це розмежування ґрунтується на тому, що кожна самостійна частина мови має типову синтаксичну функцію. Неморфологізовані ЧР – виражені частиною мови, для якої синтаксична функція є вторинною, нетиповою. Синкретичні члени речення – поєднання синтаксичної функції в одному ЧР, пов’язане з подвійними семантико-синтаксичними відношеннями.

Означення

Ознака предмета: який, чий, котрий, скільки.

Узгоджені = морфологізовані – уподібнюються граматичними ознаками із залежним словом (= рід, число, відмінок), тобто пов’язані способом зв’язку узгодження: залежні від іменника (рідше займенника) прикметник, порядковий числівник, займенник.

Неузгоджені = не морфологізовані – пов’язані зв’язком керування або прилягання. Вираження:

1. Іменники в непрямих відмінках:

А) Р. в. без прийменника: цвіт калина, книжка брата;

Б) Р. в. з прийменниками: ручка до дверей, ключі від будинку, будинок із дерева, пляшка з-під кока-коли, плаття без ґудзиків;

В) З. в. з прийменником: плаття в горошок, тканина на костюм;

Г)О. в. без прийменника: вуса підковою;

Д) О. в. з прийменником: дівчина з примхами, прохід між будинками;

Е) М. в.: хата на помості, чоловік у капелюсі, життя на шахті.

2) Прислівники: місяць уповні, стежка вгору.

3) Незмінні присвійні займенники: його, її, їх.

4) Інфінітив: бажання вчитися, прагнення перемогти.

5) Синтаксично нерозкладними словосполученнями: хлопчик років п’яти, син свого часу, людина з гарячим серцем, людина високого зросту.

6) Порівняльним зворотом: зорі, як пшениця.

Означення-прикладки – зв’язок кореляція, синтаксичні відношення апозитивні.

! Повторити з правопису написання прикладок окремо і через дефіс.

Сполучення неприкладкового характеру (становлять цілісне поняття):

1. Парне поєднання синонімів: путь-доріжка;

2. Парне поєднання антонімів: купівля-продаж;

3. Копулятивні сполуки: калина-малина, батько-мати.

4. Із компонентом оцінного значення: горе-керівник;

5. Складні назви, терміни: диван-ліжко, експрес-потяг, жар-птиця.