Групи економічних ресурсів:

1. матеріальні ресурси – це земля, або сировинні ресурси, і капітал;

2. людські ресурси – праця і підприємницькі здібності.

Основні види економічних ресурсів:

а) “земля” – всі природні ресурси, що застосовуються у виробничому процесі;

б) “капітал” – всі виготовленні засоби виробництва, що необхідні для створення товарів та послуг (процес виробництва і придбання капітальних благ називають інвестуванням);

в) “праця” – фізичні та розумові здібності людини, що застосовуються у виробництві (за винятком особливого виду людських талантів, а саме – підприємницьких здібностей).

Г) “підприємницький хист” – це особливий людський ресурс, який включає в себе чотири взаємопов’язані функції людини:

• здібності взяти на себе ініціативу об’єднання економічних ресурсів в єдиний процес виробництва, тобто підприємець – це посередник, що зводить разом інші види ресурсів;

• вміння приймати нетрадиційні рішення, які й визначають курс діяльності ділового підприємства;

• вміння йти на ризик не тільки грошима власними та своїх компаньйонів або акціонерів, а й часом і діловою репутацією;

• вміння впроваджувати у своє підприємство нововведення.

Основна проблема мікроекономіки – вибір найбільш ефективного варіанта розподілу факторів виробництва з метою вирішення проблеми обмеженості можливостей, яка обумовлена безмежними потребами суспільства і обмеженістю ресурсів, що є у його розпорядженні.

4. Проблема вибору

Економічний вибір – вибір найкращого серед альтернативних варіантів, який дозволяє досягти максимального задоволення потреб за мінімуму витрат.

Економічний вибір передбачає наявність повної зайнятості ресурсів та повного обсягу виробництва.

Повна зайнятість ресурсів – використання всіх придатних для виробництва ресурсів.

Повний обсяг виробництва – максимально можливий обсяг виробництва при даній технології та при повній зайнятості ресурсів, які використовуються виключно на виробничі цілі.

Проблему економічного вибору відображає крива виробничих можливостей.

Крива виробничих можливостей – це сукупність всіх комбінацій двох товарів, що відповідає максимальній їх кількості при ефективному використанні фіксованої кількості ресурсів та при певній незмінній технології.

Умови її побудови:

• наявні фактори виробництва постійні як кількісно, так і якісно;

• технологія виробництва не змінюється.

Крива виробничих можливостей наведена на рис.1.3.

Товар Х

А

●

● В

● С ● D

Товар У

Рис. 1.3. Крива виробничих можливостей

На рисунку 1.3 показана крива, що зображує всі можливі комбінації двох товарів Х та У, які можна виробити при ефективному виробництві та наявності певної кількості ресурсів і даної технології. Точки А і D показують комбінації товарів Х та У при ефективному виробництві, точка С показує неефективне виробництво, а точка В не може бути досягнутою при даній обмеженій кількості ресурсів та за даної технології.

Збільшення виробництва товару Х неодмінно вимагає зменшення виробництва товару У, тобто мають місце альтернативні витрати.

Альтернативні витрати – витрати на виробництво товару, оцінені з точки зору втраченої можливості використання тих самих ресурсів з інщою метою. Слід виробляти товар, альтернативні витрати якого мінімальні.

Риси кривої виробничих можливостей:

- вигнута форма (означає, що кожна додаткова кількість товару Х потребує все більшого скорочення виробництва товару У);

- точка, що знаходиться нижче кривої виробничих можливостей, являє собою неефективне використання ресурсів;

- точка поза межами кривої виробничих можливостей недосяжна, ілюструє обмеженість ресурсів.

Крива виробничих можливостей ілюструє такі фундаментальні положення:

- рідкісність ресурсів означає, що всі комбінації випуску товарів, розміщених поза кривою виробничих можливостей, нездійсненні;

- необхідність вибору з-поміж досяжних комбінацій товарів;

- існування витрат втрачених можливостей – на це вказує спадний характер кривої виробничих можливостей;

- опуклість кривої виробничих можливостей свідчить про існування проблеми зростання альтернативних витрат.

Закон зростання альтернативних витрат – при заміні виробництва одного блага виробництвом іншого блага в умовах повної зайнятості ресурсів альтернативні витрати виробництво другого блага зростають.

Економічна ефективність – це така ситуація, в якій при заданих ресурсах і технології неможливо виробити більшу кількість одного товару, при цьому не приносячи у пожертву можливість виробити деяку кількість інших товарів.

З поняттям економічної ефективності щільно пов’язане поняття порівняльної переваги.

Порівняльна перевага – спроможність виробляти товари з відносно меншими альтернативними витратами.

Підприємець повинен знайти той вид діяльності, в якому він має порівняльну перевагу.

Розрізняють перевагу абсолютну та відносну.

Абсолютна перевага – можливість одного суб’єкта економічної діяльності виробляти даний товар з меншими витратами, ніж у іншого економічного суб’єкта, з яким він вступає в торговельні відносини.

Відносна перевага – можливість одного суб’єкта економічної діяльності виробляти даний товар з відносно меншими витратами, ніж у іншого економічного суб’єкта, що обумовлюється різницею в продуктивності праці.