2. Граничні витрати ресурсу і максимізація прибутку виробника

Фірма в результаті продажу своєї продукції на ринку отримує певну виручку.

Показники виручки, які використовуються в економічному аналізі.

Валова (загальна) виручка визначається як вся сума виручки від продажу продукції:

TR = P·Q, (7.10)

де TR – валова виручка (дохід);

Р – ціна одиниці продукції;

Q – кількість продукції.

Середня виручка – визначається діленням валового доходу на кількість продукції:

(7.11)

В умовах досконалої конкуренції AR=P.

Гранична виручка – додатковий дохід, який є результатом продажу ще одної одиниці продукції:

(7.12)

MR можна обчислити і як похідну функції TR(Q):

(7.13)

Прибуток (Pr) будь-якої фірми утворюється як різниця між виручкою від продажу продукції та її вартістю для виробника:

Pr = TR – TC ( 7.14)

Для будь-якого ресурсу, що використовується фірмою, можна ви­значити:

а) Граничну доходність ресурсу (граничний продукт в грошовому виразі) як додатковий дохід в результаті про­дажу продукції, яка вироблена за рахунок додаткової одиниці да­ного ресурсу:

(7.15)

де MRP – гранична доходність ресурсу;

MP – граничний продукт;

MR – граничний доход.

б) Граничні витрати на ресурс (MRC) як витрати, пов’язані з придбанням додаткової одиниці ресурсу.

При оптимізації вибору ресурсів фірма використовує правило мінімізації витрат – витрати при виготовленні будь-якого товару будуть мінімальними, коли граничний продукт на одну грошову одиницю вартості змінного ресурсу буде однаковим:

(7.16)

або

(7.17)

Правило максимізації прибутку: фірма, що максимізує прибуток, повинна вводити в дію додаткові одиниці змінних факторів (L, K) до того моменту, поки гранична дохо­дність від використання ресурсу не буде дорівнювати граничним витра­там на ресурс.

В умовах досконалої конкуренції, коли ціни на ресурси не зале­жать від дій фірми, граничні витрати на ресурс (MRC) дорівнюють ціні одиниці ресурсу, тоді правило максимізації прибутку буде мати вигляд:

MRС_K = P_K, MRС_L = P_L. (7.18)

Тоді правильною буде рівність

. (7.19)

В умовах недосконалої конкуренції правило максимізації прибутку має вигляд:

, (7.20)

де MRC_K – граничні витрати від використання капіталу;

MRC_L – граничні витрати від використання праці.

Якщо MRP > MRC, то фірма буде збільшувати попит на 107омножен вироб­ництва, а якщо MRP < MRC, то фірма буде скорочувати попит на 107омножен виробництва.

Конкретизуємо загальний підхід при оптимізації вибору ресурсів.

Гранична доходність праці дорівнює граничному доходу фірми, помноженному на граничний продукт праці:

MRP_L= MR · MP_L (7.21)

В умовах досконалої конкуренції граничний доход дорівнює ціні реалізації продукції: MR = P.

Якщо фірма максимізує прибуток, то вона наймає робітників до тих пір, поки гранична доходність праці не буде дорівнювати заробітній платі ( MRP_L = W ).

Підставимо в (7.21) замість MRP_L заробітну плату W і замість MR – ціну P, отримаємо:

W = P · MP_L, MP_L = W/P, (7.22)

де W – номінальна заробітна плата;

P – ціна одиниці продукції;

W/P – реальна заробітна плата.

Таким чином, умовою максимізації прибутку є рівність граничного продукту праці реальній заробітній платі.

У зв’язку з тим, що

MR · MPL = W (7.23)

аналогічно можна записати рівняння для капіталу і землі:

MR · MPK = rK, (7.24)

де rK – рентна оцінка капіталу, і

MR · MPt = rt, (7.25)

де rt – рентна оцінка землі (“terra”(лат.) – земля ).

Розділивши W на MРL, отримаємо:

MR = W/MPL (7.26)

Аналогічно:

MR = rK/MPK та MR = rt/MPt (7.27 та 7.28)

В умовах мінімізації витрат граничний доход від усіх факторів повинен бути однаковим:

MR = W/MPL = rK/MPK = rt/MPt (7.29)