Контрольні питання:
Дайте визначення поняттям “попит”, “обсяг попиту”. В чому різниця між цими двома поняттями? Як побудувати криву попиту?
В чому різниця між поняттями “пропозиця” та “обсяг пропозиції”?
Які чинники викликають зміну обсягу попиту? Що при цьому відбувається на графіку кривої попиту?
В яких випадках змінюється попит? Як при цьому змінюється графік попиту?
Які чинники викликають зміну обсягу пропозиції? Що при цьому відбувається на графіку кривої пропозиції?
За яких умов змінюється пропозиція? Що відбувається з кривою пропозиції?
Чи існують можливості порушення дії законів попиту та пропозиції?
Що таке ринкова рівновага? Які умови її встановлення?
Що таке стійка ринкова рівновага? Дайте характеристику її основним видам.
Охарактеризуйте особливості визначення нестійкої та напівстійкої рівноваги.
Проаналізуйте основні варіванти встановлення абсолютного дефіциту.
Як впливають на встановлення ринкової рівноваги циклічні коливання ринкової ціни?
В чому полягають особливості побудови павутинно подібної моделі ринкової рівноваги?
Охарактеризуйте основні варіанти зміни ринкової рівноваги під впливом нецінових чинників.
Що таке еластичність?
Що показує коефіцієнт цінової еластичності попиту?
Охарактеризуйте основні види цінової еластичності попиту.
Які чинники впливають на величину цінової еластичності попиту?
Яким чином розмір виручки продавця залежить від величини цінової еластичності попиту?
Що характеризує коефіцієнт еластичності попиту по доходу? Які виділяють товари в залежності від значення цього коефіцієнту?
З якою метою розраховується коефіцієнт перехресної еластичності попиту? Проведіть класифікацію товарів в залежності від значення цього коефіцієнту.
Що показує коефіцієнт цінової еластичності пропозиції? Назвіть чинники, що впливають на еластичність пропозиції.
Яким чином застосовується теорія еластичності в податковій політиці держави?
В чому полягають сутність та наслідки фіксації державою ціни реалізації продукту?
Лекція № 7 (2 години)
Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства
Мета: розкрити теоретичні основи функціонування підприємства як основного суб’єкта мікроекономіки
План
Економічна природа фірми
Основні форми ділових підприємств
Мікроекономічний аспект виробництва
Література: [1, с. 96; 103-107], [2, с. 70-71; 74-79], [3, с. 47-50], [4, с. 158-162; 183-191], [5, с.159-160; 163-171;182-183], [6, с. 210-214]
1. Економічна природа фірми
Фірма – економічний суб’єкт, що займається виробничою діяльністю та має господарчу самостійність.
Фірма об’єднує ресурси для виробництва певних економічних бдаг з метою максимізації прибутку.
Існують дві основні форми організації економічної діяльності: стихійний порядок і планомірний порядок, що передбачає створення ієрархічних структур.
На відміну від ринкового порядку, який створився природнім порядком, фірми базуються на ієрархічному принципі організації економічної діяльності. Ринок передбачає відокремлення засобів виробництва, фірма – їх концентрацію. В умовах ринку панують непрямі методи контролю, на фірмі – прямі. Ринок виключає диктат, він ґрунтується на економічних стимулах; фірма, навпаки, передбачає єдиновладдя, ґрунтується на адміністративних формах управління.
В теорії економічних організацій виділяють три основні типи контрактів.
1) Класичний контракт – двосторонній контракт, заснований на існуючих юридичних правилах, що чітко фіксуює умови угоди та передбачає санкції у випадку невиконання цих умов.
2) Неокласичний контракт – довгостроковий контракт в умовах невизначеності, коли неможливо заздалегідь передбачити всі наслідки угоди, що укладається.
3) Імпліцитний контракт – довгостроковий взаємовигідний контракт, в якому неформальні умови переважають над формальними. Для його здійснення, як правило, необхідний планомірний порядок, що передбачає ієрархію.
У сучасній неоінституціональній теорії під фірмою розуміють коаліцію власників факторів виробництва, пов’язаних між собою сіттю контрактів, в наслідок чого досягається мінімізація трансакційних витрат.
Трансакційні витрати – витрати у сфері обміну, пов’язані із передачею прав власності.
Розрізняють два основні підходи до аналізу економічних організацій: технологічний та організаційний. Представники технологічного підходу підходять до фірми як до конкретизації теорії виробництва та розглядають її через призму виробничих функцій, Х-неефективності та іниших виробничих можливостей.
Організаційний підхід розглядає фірму переш за все як сіть контрактів, як організацію, як інститут (рис. 6.1).
Рис. 6.1. “Дерево інституціоналізму”
Інституціональна парадигма може бути розділена на дві основні течії. Перша аналізує організації “зовні” через інституціональне середовище, тобто досліджує соціальні, юридичні та політичні “правила гри”, без яких неможливо зрозуміти особливості функціонування та розвитку економічних організацій та їх роль у процесі відтворення. В рамках цього напрямку теорія прав власності вивчає інституціональне середовище діяльності економічних організацій у приватному секторі економіки, а теорія суспільного вибору – інституціональне середовище діяльності індивидів та організацій у суспільному секторі.
Другий напрямок інституіоналізму досліджує організаціїї перш за все “з середини”, тобто через систему угод, контрактів. Теорія агентів концентрує свою увагу на підприємницьких мотивах контрактів, а теорія трансакційної економіки – на вже реалізованих угодах., що мають вираз в різноманітних управлінських структурах.
Усі теорії з різних сторін аналізують передумови становлення, розвитку та занепаду економічних організацій на базі конкретної парадігми.
Система контрактів укладається між власниками певних ресурсів.
Англійський вчений О. Уільямсон розділив усі ресурси на три групи: загальні, специфічні та інтерспецифічні.
Загальні ресурси – ресурси, цінність яких не залежить від знаходження у даній фірмі: чи в середені неї, чи зовні вони оцінюються однаково.
Специфічні ресурси – ресурси, цінність яких в середені фірми є вищою, ніж поза неї.
Інтерспецифічні ресурси – взаємодоповнюючі, взаємо унікальні ресурси, максимальна цінність яких досягається тільки в даній фірмі чи посередством неї. Якщо фірма розпадається, то кожен із інтерспецифічних ресурсів не зможе знайти адекватної заміни на ринку або в рамках іншої організації.
Унікальність інтерспецифічних ресурсів, що вступають у коаліцію, та багатогранність трансакційних витрат пояснюють специфіку форм контрактів, що знаходяться в основі різноманітних видів сучасних фірм.