2. Поняття і значення слова: подібність і відмінність

Сутність поняття і того що розуміли під поняттям цікавило ще грецьких філософів. Греки для окреслення слова і думки використ один і той же мовний знак – logos. Думки про те, що предикати – семантично подібні знаки і їх можна розкласти у філософії, сягають ще часів Платона, Аристотеля. У лексикографії спостерігається таке розуміння вже у перших словника (12ст). У філософії була вироблена точна техніка тлумачення понять, що призвело до творення аналітичних дефініцій. Вже в межах цієї теорії пробували знайти понятійні універсалії. Лейбніц у лексикографічній діяльності розкладав значення слова на простіші елементи.

Дефініції ( тлумачення) понять чи слів будувалися з повторюваних елементів, що мали загальний характер. Класична дефініція вирізняла загальні риси, які відносили до класу, типу, роду і специфічні риси. Ще Аристотель запропонував виділити обов’язкові риси (загальний характер) і специфічні риси.

19- сер 20ст інтерес до проблеми значення слова, виділення понять зменшується. В межах структурних теорій семантика розроблена слабо. З 2пол. 20 ст. проблематикою понять займається багато термінологів.Термін немає лексичного значення, лише поняття. Термінологи працюють лише з поняттям.

Вустер, Лотте, Ахматова, Канделяків, Дрозд-Себірське – це ціла група радянських термінологів, які кодуються під абревіатурою ІСО. Вустер: поняття (не враховуємо тут конкретне поняття) – це ті спільні риси, які люди констатують у більшості предметів і використовують як засіб мисленнєвого категоризування, а також з метою порозуміння. Поняття - це елемент мислення. Окремі риси виділені в результаті аналізу і об’єднані в цілісність, називаються змістом поняття. Щоб ідентифікувати і закріпити поняття необхідна назва або інший знак і навпаки. Якщо відштовхнемось від знака конкретного поняття (слово 1), то поняття назвемо значення знака або його сенс. В цьому визначенні ототожнюють слово і поняття (як у грец традиції).

Група ІСО (радянська група термінологів) запропонувала визначення:

поняття – це фрагмент мислення, що охоплює загальні і специфічні риси предметів і явищ об’єктивної реальності. Поняття – це кожна одиниця мислення, виражена у формі назви, буквеного символу чи іншого знака. Іншими словами, мовний знак – форма вираження поняття, ототожнення нема.

У когнітивізмі ці 2 явища ототожнюються. Когнітивна С є тлумаченням того, як людина розуміє і пізнає реальність за доп мовних форм. Структуралісти не цікавилися значенням, у них теж були школи що ототожнювали значення і поняття?

Поняття складається з рис, які в акті пізнання відповідають властивостям предмета. Риси – найменші елементи поняття, які складаються з 1 риси або ж сукупності рис. Риси приписують властивостям предметів і вони служать описові і розмежуванню понять того самого ряду (це будуть обмежені специфічні риси) і впорядкуванню понять у системи понять (загальні риси). Від вибору типу рис залежить структура системи понять.

ПОНЯТТЯ		ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
1 риса	відображає об’єктивну реальність		1 риса = сема	відображає суб’єктивну реальність
2 риса			2 риса = сема

Ці риси часто називають семами і містяться вони у межах ЛСГ і семантичних полів. Сема – елементарний семантичний компонент, виділений як складова частина лексеми чи семами. Семема – одне із значень слова, яке реалізується в контексті. Є різні способи виділення сем.

Соссюр пропонував термін диференційний елемент; Апресян, Жулковський: семантичний множник; Арнольд: диференційна риса; Белінгер, Катц: семантичний маркер; Комінч: сема. Комінч: сема – елементарні складові сенсу, що називаються семами, це ідеальні одиниці, що належать виключно до плану змісту.

??????Перші спроби розробити значення – у Празькій лінгвістичній школі, Якобсон, у межах генеративної граматики Хомського – теорія дискриптивних семантичних одиниць, які виділив Єльмслєв. Його теорія викликана теорією атому. У ПЛШ Трубецкой виділив елементарні одиниці, які виділялись на основі опозицій. Це фонема. А в семантиці Єльмслєв у свою чергу запропонував виділяти елементарні смисли. Катц і Фодор на базі теорії Єльмслєва створили теорію семантичного поля, семантичні маркери – це дискриптивні елементарні риси, і в межах цієї теорії створ компонентний аналіз. Були розроблені правила сполучуваності слів. Теорія Катца і Фодора стала базовою для інших, в основі яких є розуміння значення слова як сукупності невеликої к-сті повторюваних простих елементів, а звідси розуміння значення як комбінації простіших елементів.

Семантичні риси становлять не просто комбінацію, а ієрархію від складнішого до простішого, від більш важливого до менш важливого. Ці теорії не виробили прийоми, які б дозволяли описати лексичну систему методом розбивання значення на компоненти, хоча такі пропозиції існують (н., компонент аналіз, метод Вежбицької).

Відмінні риси: у системі значення слова нерідко відображається не вся понятійна с-ма, тому говоримо, що значенню у с-мі мови часто відповідає фрагмент поняття у с-мі мислення.

Поняття – це сукупність рис, суттєві і несуттєві складові якої представлені статично, тому абсолютно однозначне. А семема може реалізувати або і не реаліз усі свої компоненти значень, тому ми можемо говорити про актуалізацію чи не актуаліз сем у семантичній стр-рі, що творить певні відтінки значення слова у контексті з реалізацією одного і того ж лексико-семантичного варіанта слова. Поняття – статична складова. Поняття і лексичне значення не тотожні поняття.