Міжнародна заборгованість

Головною причиною періодичної повторюваності міжнародної кризи заборгованості є наявність сильної мотивації до відмови від платежів по боргу суверенними боржниками.

Основна частина заборгованості припадає на країни, що розвиваються, а

Зовнішній борг – це сума фінансових зобов’язань країни перед іноземними кредиторами по непогашеним зовнішнім позикам і невиплаченим за ними відсоткам.

Довгострокові боргові зобов’язання країни включають:

• державний (офіційний) зовнішній борг, під яким розуміють суму зобов’язань центральних і місцевих державних органів перед зовнішніми кредиторами по невиплачених позиках і відсотках по них;

• борг, гарантований державою, тобто борг приватних фірм, банків, компаній, гарантом оплати котрого є держава;

• приватний негарантований борг, тобто борг приватних позичальників, оплата якого не гарантується державою.

Реструктуризація боргу – це переоформлення боргових зобов`язань, по яких настав або прострочено строк платежу. У це поняття входять:

1. Реструктуризація боргу по лінії Паризького і Лондонського клубів.

2. Реструктуризація боргу комерційними банками. Найбільш популярним заходом реорганізації боргу для комерційних банків-кредиторів став прийнятий у 1989 р. План Бреді. Згідно з цим планом банки йдуть на реорганізацію деякої частини боргу країни, що розвивається (як правило, це зниження відсоткових виплат), лише в тому випадку, якщо її уряд здійснюватиме більш радикальну програму макроекономічних і структурних пере­творень.

До заходів реструктуризації боргу відносяться:

1. Конверсія боргу в активи.

2.Зворотний викуп боргових зобов'язань (buy-back).

3. Конверсія боргу в облігації.

4. Списання всього боргу або його частини.

7.1. Тнк, як головний суб’єкт світогосподарських відносин

Транснаціональні корпорації (ТНК) є головним суб’єктом світогосподарських відносин ТНК – це міжнародні концерни, тобто групи підприємств (дочірніх фірм) навколо іншого підприємства (материнської компанії), яке володіє акціями цих підприємств.

Головними критеріями транснаціональності фірми є три моменти:

1) система міжнародного виробництва, що ґрунтується на розпорошенні виробничих одиниць по багатьох країнах;

2) проникнення в передові галузі виробництва, швидкий розвиток яких передбачає наявність величезних капіталовкладень і залучення висококваліфікованих працівників;

3) поведінка фірми.

Характерною особливістю ТНК є:

1. географічна диверсифікація виробництва на світовому рівні;

2. диверсифікація діяльності;

3. участь у міжнародній спеціалізації виробництва.

Для ТНК визначальним вважається подвійна орієнтація їхньої діяльності. З одного боку, менеджмент фірми орієнтований на регіональний і глобальний ринок, на світові стандарти якості, витрат виробництва. З іншого боку, транснаціональна фірма повинна функціонувати згідно з законами і правилами ринку окремих країн.

7.2. Загальні тенденції руху прямих іноземних інвестицій тнк

В сучасних умовах зростання міжнародного виробництва домінуючим напрямом інвестиційної політики транснаціональних корпорацій є здійснення ПІІ шляхом поглинання вже існуючих місцевих фірм або злиття з ними. Транскордонне “ЗіП” – це процес об’єднання компаній різних країн.Під транскордонним злиттям розуміють об’єднання активів компаній, при якому створюється нова компанія, а попередні припиняють своє існування.При транскордонному поглинанні іноземна компанія купує місцеву компанію і в подальшому здійснює контроль над її активами, тобто місцева компанія стає філіалом іноземної.

Транскордонні злиття і поглинання можуть здійснюватися внаслідок банкрутства, внаслідок приватизації, а також з метою захисту або зростання.