
- •Правила торгівлі іноземною валютою Розділ I. Загальні положення
- •Розділ II. Порядок та умови торгівлі іноземною валютою
- •Розділ III. Підстави для купівлі, обміну іноземної валюти
- •Глава 1. Купівля, обмін іноземної валюти за поточними торговельними операціями
- •Глава 2. Купівля, обмін іноземної валюти за поточними неторговельними операціями суб'єктів господарювання та за операціями фізичних осіб
- •Глава 3. Купівля, обмін іноземної валюти за операціями, пов'язаними з рухом капіталу
- •Глава 4. Інші випадки купівлі, обміну іноземної валюти
- •Розділ IV. Додаткові умови проведення операцій з купівлі, продажу, обміну іноземної валюти, її перерахування та використання
- •Розділ V. Відповідальність суб'єктів ринку за порушення цих Правил
Глава 4. Інші випадки купівлі, обміну іноземної валюти
1. Страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро, страхові (перестрахові) брокери, постійні представництва страхових (перестрахових) брокерів - нерезидентів мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідно до Положення про застосування іноземної валюти в страховій діяльності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.04.2000 N 135 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2000 за N 254/4475 (зі змінами).
2. Уповноважені банки мають право купувати іноземну валюту з кореспондентських рахунків банків-нерезидентів, відкритих в уповноважених банках, за дорученням цих банків-нерезидентів згідно з вимогами розділу 4 Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.03.98 N 118 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.98 за N 231/2671 (зі змінами).
3. Державне казначейство України має право купувати іноземну валюту для здійснення розпорядниками бюджетних коштів, переведеними на казначейське обслуговування, видатків, пов'язаних з міжнародною діяльністю, згідно з передбаченими в Державному бюджеті України на відповідний рік бюджетними призначеннями на підставі таких документів:
заяви про купівлю іноземної валюти;
заяви розпорядника бюджетних коштів з визначенням рахунку, на який слід перерахувати кошти в іноземній валюті;
витягу з розпису Державного бюджету України на відповідний рік;
копії затвердженого кошторису розпорядника бюджетних коштів;
платіжного доручення в електронній формі від Державного казначейства України на перерахування коштів у гривнях для купівлі іноземної валюти з обов'язковим зазначенням у призначенні платежу коду бюджетної класифікації видатків та з приміткою "для купівлі іноземної валюти".
4. Уповноважені банки - члени міжнародних платіжних систем мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання власних зобов'язань за операціями, пов'язаними з організацією та забезпеченням розрахунків з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, на підставі таких документів:
для організації та забезпечення розрахунків з міжнародними платіжними системами - виписки з кореспондентського рахунку банку (про здійснення розрахунку відповідної міжнародної платіжної системи з банком за операціями з платіжними картками);
для закриття відкритої валютної позиції банку - розрахунку банку.
5. Суб'єкти ринку мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання власних зобов'язань за операціями, пов'язаними зі сплатою коштів банкам-кореспондентам, міжнародним системам зв'язку, інформаційним агенціям REUTERS, BLOOMBERG за користування їхніми послугами, на підставі виписки з кореспондентського рахунку банку про списання іноземної валюти та/або рахунку-фактури.
6. Уповноважений банк має право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою формування резервів під заборгованість в іноземній валюті для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями на підставі розрахунку банку.
7. Власник індивідуальної ліцензії (дозволу) Національного банку на здійснення валютної операції має право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань за цією операцією на підставі індивідуальної ліцензії (дозволу) та документів, передбачених умовами цієї ліцензії (дозволу), якщо в нормативно-правовому акті Національного банку, відповідно до якого видана ця ліцензія (дозвіл), та в тексті самої ліцензії (дозволу) немає прямої заборони на здійснення такої купівлі або обміну.