- •Драма на три життя «солодка даруся» (2003).
- •1. Життя гуцулів як об’єкта дискримінаційної політики за різних окупаційних режимів;
- •2. Відтворено напружені стосунки, що існували в Буковині й Галичині між українською більшістю і румунською, німецькою, радянською адміністрацією;
- •33 Діалоги наближають епічний твір до драматичного, сприяють поглибленню психологізму, відтворюють національні особливості мислення, виконують сюжетотворчу функцію.
- •Образ дарусі
- •Образ Івана Цвичка
- •Художня природа твору
- •Сімейна сага у новелах «майже ніколи не навпаки» (2007)
- •1. Складається з поєднання різночасових епізодів, які сталися у буковинському селі Тисова Рівня за часів Австро-Угорської імперії, першої світової війни та першої третини хх століття;
- •2. Відтворення драматичної історії кількох гуцульських родин через осмислення феномену людської долі як на подієвому, так і психологічному, філософському, екзистенційному рівнях;
- •3. Використано різні наративні форми: індивідуалізовані «партії» персонажів: спогад-сповідь, розповідь-одкровення, внутрішнє мовлення.
- •Ідея твору
М.Матіос: «… письменникові необхідно конче бути совісним у творчості… і демонструвати свою впізнаваність, свій стиль.
… авторитет митця – це однозначне позиціонування його як митця національної традиції.
Якісна книжка – це також духовний авторитет».
«Писання – важка фізична праця. Посадити
120 кущів помідорів на дачі легше, ніж написати
10 сторінок».
«… кожна людина має стільки радості в житті, скільки вона сама її вигадає».
ТВОРЧИЙ ДОРОБОК
ПОЕТИЧНІ ЗБІРКИ
1983 – «З трави і листя»,
1986 – поетична збірка «Вогонь живиці»
1994 – «Сад нетерпіння»,
1995 – «Десять дек морозної води», «На Миколая»,
2001 – «Жіночий аркан».
ПРОЗА
1992 – новела «Юр’яна і Довгопол» (ж. «Київ»),
2001 – збірка оповідань і новел «Нація», психологічна драма «Життя коротке», повість-мелодрама «Детектор»,
2002 – кулінарний «Фуршет від Марії Матіос»,
2003 – «драма на три життя» «Солодка Даруся» (Трояка ружа), еротичний «Бульварний роман»,
2005 – повість «Щоденник страченої»,
2006 – політичний роман-памфлет «Містер і місіс Ю в країні укрів»,
2007– родинна сага «Майже ніколи не навпаки»,
2008 – повісті «Москалиця», «Мама Мариця – дружина Христофора Колумба»,
2009 – книги «Кулінарні фіґлі», «Чотири пори життя».
ПРЕМІЇ
2005 – Державна премія ім. Т.Шевченка («Солодка Даруся»),
2007 – Гран-прі та перше місце конкурсу «Коронація слова 2007» («Майже ніколи не навпаки»),
2008 – переможець конкурсу «Книжка року 2008» в номінації «Красне письменство – Сучасна українська проза» («Москалиця; Мама Мариця – дружина Христофора Колумба» (видавництво «Піраміда»)).
Твори перекладено польською, сербською, румунською, російською, японською, китайською мовами.
2006 – книга прози «Нація» (Польща).
Критики вказують на генетичну спорідненість, стилістичну схожість манери письма Стефаника і Матіос: «Стефаник у спідниці».
Роксана Харчук не поділяє цієї думки: «Стефаник писав «коротко і страшно», а М.Матіос пише солодко і багатослівно».
Адресат творів Матіос: «від академіка до домогосподарки».
Р.Харчук: М.Матіос «роздвоєна між «високою» і масовою літературою»,
письменниця «стилізує свою прозу під класичну, внаслідок чого з-під її пера з’являються псевдокласичні твори».
М. Якубовська: домінантна тема українства осмислюється у філософському ключі: «філософія буття людини і народу».
Акцентована проблема гріха: «гріх як окрема філософська субстанція, яка має свою траєкторію поміж людськими долями» .
Драма на три життя «солодка даруся» (2003).
М.Матіос: «…«Солодку Дарусю» я писала кров’ю…» .
М.Матіос: «… «Життя коротке», «Нація», «Даруся» – це книжки-батоги».
«Солодка Даруся» – розповідь про безпощадні жорна історії, невитравлюване людське зло і незнищенне добро водночас, про природну толерантність людей різної крові і націй у часи історичних катаклізмів та про незбагненні пристрасті маленького людського серця.
Тема: зображення зміни у психології, світогляді людини, які відбуваються в історичному міжчассі (30–70-і роки XX ст. в буковинському й галицькому ареалах).
Національно-соціальний вимір:
1. Життя гуцулів як об’єкта дискримінаційної політики за різних окупаційних режимів;
2. Відтворено напружені стосунки, що існували в Буковині й Галичині між українською більшістю і румунською, німецькою, радянською адміністрацією;
Ключова проблема екзистенціалістського плану – ФАТАЛЬНИЙ «ПУПОВИННИЙ ЗВЯЗОК ЛЮДИНИ Й ІСТОРІЇ».
Людська приреченість залежати від історичних перипетій:
історія, як «колісниця їде – і людини не бачить... Чоловік один, а колісниця кожного разу друга» (Гершко),
як «безпощадна... музика-випробування»,
як «жорстокий, нелюдський припис всевишніх сил про неможливість вийти за лінію наперед визначеної долі».
Ключова проблема розкривається через ретроспективний сюжет: наслідок (розв’язка) – деформована психіка Дарусі –
причини (зав’язка, розвиток подій, кульмінація) – історично-соціальні ситуації.
Історично-соціальний контекст:
У селі Черемошному «колотилося як під циганською спідницею».
Швидка зміна влад (румунська – радянська – німецька – румунська – німецько – мадярська – радянська).
За перший рік радянської влади було таємно вивезено 10 черемошнянських сімей,
власника млина єврея Гершка замінено найбільшим сільським ледарем – Лесем Онуфрійчуком («Коло млина, щоправда, молоти язиком не треба, але владі видно видніше»), забрано Капетуперову корчму й Гершкову олійницю, розорено священика й крамницю Юзя Розенфельда.
У війну1941–1941р.р. черемошнянці безпорадні й розгублені: «ці часи – не для життя, не для веселості, хіба лиш для думання та смерті» (Танасій Максим’юк).
«Пишучи цю книжку, я не сподівалася, що образ дівчини, битої судьбою і людьми, за короткий час стане метафорою моєї країни».
Авторська дефініція жанру роману «Солодка Даруся» – драма на три життя.
Характеризує й особливості викладу, і зміст.
Три частини:
«Даруся» – драма щоденна,
«Іван Цвичок» – драма попередня,
«Михайлове чудо» – драма найголовніша.
Д. Павличко: це – «повість,
за сюжетом – новела,
за шириною охоплення історичних подій – роман,
за насиченням оповіді діалогами, прямою мовою – п’єса».
Епічний і драматичний елементи – рівноправні складники структури тексту
33 Діалоги наближають епічний твір до драматичного, сприяють поглибленню психологізму, відтворюють національні особливості мислення, виконують сюжетотворчу функцію.
Початковий і прикінцевий діалоги двох сусідок Марії й Василини – своєрідне обрамлення роману-драми.
Останній діалог містить роздуми про життя, яке розмаїттям виявів нагадує трояку ружу:
«то чорне тобі покажеться, то жовте, а там, дивися, загориться червоним».
Образ троякої ружі – символ філософського гатунку, що уособлює розмаїття виявів людського буття.
Першоназва твору – «Трояка ружа».
«Солодка Даруся» – історичний, філософський, психологічний РОМАН-ДРАМА.
Р.Харчук: «стихією М.Матіос, насправді, є не трагедія, а мелодрама. Письменниця завжди шукає гостру інтригу, надає перевагу емоційному надміру, різко протиставляючи добро і зло».
Мелодрама (грецьк. melos – пісня, drama – дія) – різновид європейської драми XIX ст., характерні риси якої: відверта морально-дидактична тенденція, гостра інтрига, гіперболізоване зображення пристрастей («сльозливість»), прямолінійний поділ героїв на «добрих» і «злих».
У сучасній критиці мелодрамами іронічно називають недосконалі п’єси, в яких глибина драматичних конфліктів підмінюється зіткненням банальних пристрастей.
Д.Павличко: «Солодка Даруся» «найзагадковіше, найпечальніше і найправдивіше творіння з усієї сучасної української літератури».
М.Якубовська: серед головних дійових осіб – «образи болю, голосу, німоти, мови, волі, вічності, долі», а також мелодія гора-маре –символ людського життя і людської долі».
Дуалізм «життя–смерть» втілено через паралель «голос, мелодія–німота».
Більшість подій подається крізь плин свідомості головної героїні.