Географія розташування спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з порушеннями мовлення та контингент учнів в них (1953-1954 н. Р.)

№ п/п	Місто	Кількість вчителів	Кількість класів	Кількість учнів
1	м.Київ (вул. Жилянська, 36)	15	13	141
2	м.Харків (Д. Журавлівка, 48)	9	8	90
3	м.Садгора	6	5	56
	Разом	30	26	287

Завдяки підвищенню якості шкільного навчання дітей з важкими порушеннями мовлення, логопедичній пропаганді серед медичних та педагогічних працівників, батьків, упродовж 60-х рр. значно збільшилася кількість звернень за логопедичною допомогою. Це зумовлювало подальше зростання мережі шкіл для логопатів. Крім того, актуальності набула потреба у вивченні особливостей мовленнєвого розвитку в учнів цієї категорії та розробка на цій основі методичних питань попередження і подолання вад мовлення у дітей різних типологій.

Водночас, у роботі спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з важкими порушеннями мовлення і на цьому етапі їх розвитку невирішеними залишалася низка проблем. Свідченням цього є Наказ Міністерства освіти УРСР “Про стан і заходи поліпшення навчально-виховної роботи в спеціальних школах-інтернатах Української РСР” від 1961 р. [3, арк.22-25]. У ньому вказувалося на недоліки функціонування медико-педагогічних комісій, робота яких оцінювалася незадовільно, внаслідок чого до спеціальних шкіл потрапляли діти, діагнози яких не відповідали типу навчального закладу. Внаслідок некомпетентності педагогічних кадрів навчально-виховна робота у спеціальних школах-інтернатах будувалася, переважно, без урахування індивідуальних особливостей учнів; окремі вчителі проводили уроки на низькому науково-методичному рівні; недостатньою була робота з розвитку і виправлення вад мовлення у дітей, що не сприяло активізації їхньої пізнавальної діяльності.

З метою поліпшення роботи спеціальних шкіл-інтернатів обласним, Київському і Севастопольському міським відділам народної освіти, наказувалося виконати низку завдань. Зокрема, вони зобов’язувались упродовж серпня 1961 р. переглянути склад керівних і педагогічних кадрів зазначених закладів і, в разі необхідності, зміцнити його за рахунок кращих вчителів-дефектологів та випускників інститутів і училищ. Зверталася увага на необхідність організації при обласних інститутах удосконалення вчителів короткотермінових логопедичних курсів для вчителів і вихователів та постійно діючих семінарів. Наказом ставилися завдання охопити у 1961-1962 н. р. спеціальним навчанням усіх дітей з порушеннями мовлення шкільного віку. Для цього рекомендувалося до 1-го вересня 1961 р. провести медико-педагогічне обстеження всіх дітей шкільного віку з вадами мовлення, неохоплених навчанням, і, відповідно до висновків комісії, вжити заходів до охоплення їх навчанням. В окремих випадках дозволялося організовувати спеціальні класи для дітей з важкими розладами мовлення при допоміжних школах-інтернатах для розумово відсталих дітей. Наказ Міністерства освіти УРСР зобов’язував упродовж 1961-1962 н. р. перевірити склад учнів спеціальних шкіл-інтернатів для розумово відсталих і туговухих дітей з метою виведення з них учнів з мовленнєвими розладами та відкрити у 1962 р. в Дніпропетровській області школу-інтернат на 240 учнів з важкими порушеннями мовлення. Відділу шкіл-інтернатів Міністерства освіти УРСР доручалося укомплектувати відповідною категорією Харківську школу-інтернат для дітей з важкими розладами мовлення (з нормальним інтелектом) на підставі подання обласних відділів народної освіти та висновків медико-педагогічних комісій.

На виконання наказу Міністерства освіти УРСР від 14.08.61 р., в Чернігівській області в цьому ж навчальному році передбачалося відкриття спеціального 1-го класу для дітей з важкими порушеннями мовлення (16 осіб) при Вертіївській допоміжній школі [3, арк.12-13].

Архівні матеріали свідчать, що упродовж 1963-1964 н. р. в Україні функціонувало 2 спеціальні школи для дітей з розладами мовлення та 8 класів при допоміжних школах, де навчалося 644 дитини (табл. 3). Що стосується відкриття спеціальних класів для дітей з порушеннями мовлення при Вертиївській допоміжній школі Чернігівської області, то цей факт офіційними документами зазначеного періоду не підтверджується. Можна припустити, що після кількох років функціонування ці класи було закрито.

Таблиця 3