Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Zbirnik-4.doc
Скачиваний:
100
Добавлен:
25.08.2019
Размер:
2.83 Mб
Скачать

Рівень недорозвитку моторики периферійних органів мовлення і звуковимови у дітей з дислалією, ринолалією і дизартрією

Порушення мовлення

Рівень розвитку (недорозвитку) моторики периферійних органів мовлення і фонетичної сторони мовлення

Симптоматика, що характеризує рівень розвитку (недорозвитку) моторики периферійних органів мовлення у дітей

Симптоматика, що характеризує рівень розвитку (недорозвитку) вимовного боку мовлення

1

2

3

4

дислалія

достатній

Дитина легко і правильно, у достатньо швидкому темпі виконує артикуляційні вправи; правильно тривало втримує артикуляційні позиції; точ­но, сильно і тривало ви­ди­хає струмінь повітря через рот чи ніс, правильно спря­мовуючи його у визна­че­ній площині.

Ізольована вимова звуків правильна або спостерігається мономорфне порушення вимови окремих, най­тяжчих за артикуляцією груп звуків (-р, -л-) – спотворена їх вимова. Якщо при достатньому рівні сформованості моторики органів артикуляції спостерігаються заміни чи взаємо­заміни між звуками (за глухістю-дзвінкістю, м’якістю-твердістю, подіб­ні за звучанням голосні), це вказує на провідну причину по­ру­шення у дітей звуковимови – недо­розвиток у них фонематичних процесів.

дислалія, ринолалія, стерта форма дизартрії

легкий

У дітей спостерігаються незначні труднощі при утримуванні окремих най­тяжчих артикуляційних по­зицій язика, і при вико­нанні найтяжчих дина­міч­них вправ для обстежен­ня дрібної моторики язика. Струмінь видихуваного по­вітря сильний і тривалий, проте, не завжди достатньо диференційований.

У мовленні спостерігаються пере­важ­но мономорфні, рідше поліморфні порушення вимови найтяжчих за артикуляцією звуків (-ш-, -ж-, -ч-, -дж-, -с-, -з-, -ц-, -дз-, -л-, -р-). Можливі випадки, коли при вмінні правильно вимовляти ізольовано звуки спо­стерігаються їх прописки у словах, спрощення вимови складних за артикуляційними ознаками слів, перекручування слів. Інколи можлива незначна гугнява вимова звуків. Можливі також заміни між най­складнішими за артикуляцією звуками (подібними за звучанням, але проти­лежними за місцем чи способом утво­рення), що вказує на наявність у дітей не тільки порушень моторного харак­теру, але й вторинного недорозвитку у них фонематичних процесів.

дислалія, ринолалія, дизартрія

помірний

У дітей спостерігаються труднощі при виконанні усіх артикуляційних вправ: неточність рухів, повільний темп їх виконання, нетри­вале утримування легших артикуляційних позицій і неправильне відтворення важчих артикуляційних позицій. Мовленнєвий вдих недостатньо глибокий. Стру­мінь видихуваного повітря недостатньо сильний, трива­лий, інколи – недиферен­ційований.

У мовленні спостерігаються поліморфні порушення звуковимови (-ш-, -ж-, -ч-, -дж-, -с-, -з-, -ц-, -дз-, -л-, -р-, -й-, -к-, -г-, -х) – спотворена їх вимова чи відсутність. Можлива пом’якшена вимова простіших за артикуляцією звуків (-т-, -д-). Спостерігається нечітка і часто гугнява вимова усіх звуків. Виявляються недорозвиненими фоне­ма­тичні процеси.

ринолалія, дизартрія

значний

У дітей спостерігаються значні неточності і по­вільний темп виконання рухів усіма органами арти­куляції. При дизартрії, най­складніші рухи (особливо язиком) діти можуть вико­нувати лише на мимовільному рівні. Мовленнєвий вдих неглибокий, видих – слабкий, нетривалий і недиференційований.

У мовленні відсутня частина найскладніших за артикуляцією звуків (-ш-, -ж-, -ч-, -дж-, -р-, -л-). Інші приголосні звуки (-п-,-б-,-м-, -т-, -д-, -н-, -в-, -ф-, -г-, -х-, -к-) і голосні можуть вимовлятися спотворено чи пом’якшено. Спостерігається нечітка і часто гугнява вимова звуків. Виявляються недорозвиненими фоне­матичні процеси.

дизартрія

виражений

Діти виконують складні і простіші рухи органами артикуляції переважно на мимовільному рівні. Мов­леннєвий вдих неглибокий, видих – слабкий, нетри­валий і недиференційова­ний.

У мовленні відсутні більшість звуків. Самостійно формуються лише найпростіші – голосні (-а-, -о-, -у-, -е-, ‑і), і окремі приголосні (-п-, -б-, -м-, -т-, -д-, -н-, -в-, -ф-). Спостерігається нечітка, пом’якшена і часто гугнява вимова цих звуків. Виявляються недо­розвиненими фонематичні процеси.

анартрія

глибокий

Діти виконують лише прості рухи органами артикуляції на мимовільному рівні. Дихання слабке, неглибоке. Мовленнєвий ви­дих несформований.

Звуковимова відсутня. Збережені лише окремі голосові реакції.

За умови наявності у дітей порушень артикуляційної моторики виникає необхідність постановки у них звуків за допомогою використання спеціальних прийомів. Виходячи з цих позицій, нами було зроблено припущення, що застосування на етапі постановки звуків та їх автоматизації допоміжних засобів, що забезпечували б розвиток рухової активності органів артикуляції (елементів масажу, пасивних та активних артикуляційних вправ) та засобів формування у них м’язового контролю сприятиме формуванню у них необхідної базової готовності для вимови звуків без зайвого напруження. Такий підхід з одного боку забезпечить формування готовності до правильної артикуляції конкретного звука, постановка якого здійснюється, а також у подальшому забезпечить вимову поставленої фонеми без зайвого дискомфорту, напруження в органах артикуляції, що, в свою чергу, полегшить автоматизацію та введення поставленого звука в зв’язне мовлення.

Проаналізувавши особливості розвитку звуковимови у дітей в нормі, ми виявили, що звуки з'являються у їхньому мовленні поступово, від простіших до складніших по мірі того, як розвивається моторика артикуляційного апарату. Це дозволило зробити наступне припущення, що готовність артикуляційного апарату для вимови кожного наступного звуку повинна бути не стільки повна, скільки достатня, і стосуватися власне тих органів артикуляції, які безпосередньо беруть участь у вимові конкретної фонеми. Цією позицією, ми вважаємо, слід керуватися при доборі масажних, артикуляційних вправ та прийомів постановки звуків, які повинні стосуватися конкретних органів артикуляції і ускладнюватися поступово (чим складніший за артикуляцією звук, тим складнішими є і підготовчі вправи, що передують його постановці).

Ми також взяли до уваги, що у дітей порушення вимови одного конкретного звуку чи групи звуків можуть бути обумовлені порушеннями будови та рухливості різних органів артикуляції, а також особливості цих порушень у дітей будуть різними. Ця позиція повинна враховуватися при визначенні напрямків проведення масажу, глибини впливу на м’язи органів артикуляції при його виконанні, а також при доборі допоміжних засобів корекції. Для кожної дитини необхідно добирати вправи для розвитку рухливості органів артикуляції, розвитку дихання та прийоми постановки звуків індивідуально.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]