Тема 1 поняття про нотаріат План

1. Поняття нотаріату.

2. Нотаріат як інститут превентивного правосуддя.

3. Норми, що регулюють нотаріальне виробництво у системі права.

Метою даного практичного заняття є розкриття теоретико-методологічних основ нотаріату України, формування у студентів загальнонаукових уявлень про роль нотаріату у захисті цивільних прав і інтересів, що охороняються законом .

Тема 2 загальні правила здійснення нотаріальних дій План

1. Система і компетенція нотаріальних органів.

2. Порядок призначення на посаду і звільнення з посади нотаріуса.

3. Приватна нотаріальна діяльність.

Метою практичного заняття є розкриття основних принципів діяльності органів нотаріату в Україні, зокрема визначення компетенції нотаріальних органів, порядок призначення на посаду і звільнення з посади нотаріуса, формування у студентів вміння оперувати термінами, які регулюють нотаріальну діяльність в Україні.

Тема 3 посвідчення угод План

1. Основні правила посвідчення угод.

2. Посвідчення угод про відчуження частки майна.

3. Посвідчення угод про відчуження нерухомого майна.

4. Посвідчення договорів довічного змісту.

5. Посвідчення шлюбного контракту.

6. Посвідчення договорів застави.

Метою практичного заняття є розгляд основних правил посвідчення угод, посвідчення вірності копій документів і виписок з них, вивчення студентами актуальних питань теорії і практики з даного питання, оволодіння конкретними знаннями і навичками, необхідними для юриста з зазначеного питання.

Тема 4

Видача свідоцтва про право на спадЩИНУ

План

1. Видача свідоцтва про право на спадщину за законом.

2. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом

Тема 5

ОХОРОНА СПАДКОВОГО МАЙНА

План

1. Поняття охорони спадкового майна.

2. Вживання заходів до охорони спадкового майна

Тема 6

ПОСВІДЧЕННЯ ЗАПОВІТІВ, ДОРУЧЕНЬ ТА ЇХ СКОСУВАННЯ

План

1. Посвідчення заповіту.

2. Посвідчення доручень.

3. Посвідчення вірності копій документів і виписок з них.

Метою практичного заняття є розгляд основних правил посвідчення угод, посвідчення вірності копій документів і виписок з них, вивчення студентами актуальних питань теорії і практики з даного питання, оволодіння конкретними знаннями і навичками, необхідними для юриста з зазначеного питання.

Нотаріусами засвідчуються угоди, для яких за законом обов'язкова нотаріальна форма , а також ті, котрим сторони бажають надати таку форму, хоча за законом вона не обов'язкова (угода учасників загальної часткової власності про виділення частки в загальному майні, договори позики, доручення, збереження, наймання житлового приміщення і т.п.).

У посвідченні угод бере участь ряд суб'єктів нотаріального процесу. Це особисто зацікавлені особи – ініціатори здійснення нотаріальної дії, їх представники, органи опіки і піклування, інші зацікавлені особи, залучені нотаріусом.

Посвідчення угод відбувається за ініціативою зацікавлених осіб – сторін угод, що укладаються. Відповідно до ст. 44 Закону перевіряються дієздатність громадян і правоздатність юридичних осіб, що беруть участь в угодах.

Угоди за неповнолітніх, що не досягли 15-ти років, а також від імені громадян, визнаних у судовому порядку недієздатними, роблять батьки, усиновителі або опікуни.

При перевірці правоздатності юридичних осіб, що беруть участь в угоді, нотаріуси зобов'язані ознайомитися зі статутом (положенням) юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, що відбувається, правам, наданим юридичній особі його статутом (положенням).

При посвідченні угод нотаріус зобов'язаний встановити наступні факти:

1. Відповідність змісту засвідчуваних угод вимогам закону і дійсних намірів сторін. За відсутності цих умов угоду, що укладається, не можна визнати законною.

2. Право власності на відчужуване майно або майно, що закладається, (при відчуженні або заставі майна, яке підлягає реєстрації). Цей факт підтверджується різними правовстановлюючими документами, що нотаріус приймає лише за наявності на них запису про реєстрації.

3.Дозвіл органів опіки і піклування (у необхідних випадках).

1. Повноваження представника (у необхідних випадках).

2. Дієздатність громадян, правоздатність юридичних осіб.

3. Згода інших зацікавлених осіб.

Угоди про відчуження або заставу майна, що є загальною спільною власністю, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, підписуються всіма власниками цього майна або уповноваженими ними особами.

Угоди про відчуження або заставу майна чоловіка і жінки, що належить їм на праві загальної спільної власності, що вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення, можуть бути засвідчені нотаріусом за наявності письмової згоди іншого з чоловіка і жінки.

Дійсність підпису на заяві особи про згоду на відчуження або заставу спільного майна повинна бути завірена або в нотаріальному порядку, або підприємством, установою, організацією, у якій він працює або учиться, або житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, або адміністрацією стаціонарної лікувально-профілактичної установи, у якому він знаходиться на лікуванні. Підтвердження дійсності підпису не потрібне, якщо чоловік (або дружина) відчужувателя особисто представить нотаріусу заява про згоду на відчуження. У цьому випадку нотаріус встановлює особистість заявника, перевіряє дійсність його підпису, про що робить оцінку на заяві, і вказує назву документа, що засвідчує особистість, номер, дату видачі і назву установи, що його видала.

Угода про відчуження або заставу майна, що вимагає обов'язкової нотаріальної форми, може бути засвідчена без згоди іншого чоловіка і жінки, якщо з правовстановлюючого документа, посвідчення про шлюб, інших документів видно, що зазначене майно є не спільною власністю, а власністю одного з чоловіка і жінки (придбано до реєстрації шлюбу, отримано в дарунок або в порядку спадкування, здійснений розділ майна, придбаного під час перебування в зареєстрованому шлюбі, і т.ін.). Про перевірку цієї обставини нотаріус робить оцінку на екземплярі договору (угоди), що залишається в державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не додаються до договору.

Договір купівлі-продажу частки в загальному майні сторонній особі може бути засвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що інші учасники загальної часткової власності відмовилися одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотній стороні повідомлення оцінка органа зв'язку.

Договір купівлі-продажу частки загального майна сторонній особі може бути засвідчений також у випадку, якщо адреса інших учасників загальної часткової власності невідома. На підтвердження цього повинен бути представлений документ відповідного компетентного органа (довідкової служби, адресного бюро та ін.).

У договорі про відчуження власником частки майна за бажанням сторін може бути встановлений порядок користування конкретними його частинами. Це можливо за наявності відповідної угоди між учасниками загальної часткової власності про порядок користування майном або за їх письмової згоди, або за наявності судового рішення про порядок користування майном (конкретними його частинами).

Учасники загальної часткової власності мають право укладати угоди про встановлення розміру часток, якщо в правовстановлюючому документі розмір часток не зазначений або зазначений неправильно. Така угода може бути оформлена як шляхом складання самостійного документа, так і закладена в правовстановлюючому документі.

Спори між учасниками загальної часткової власності щодо змін розмірів часток загального майна вирішуються в судовому порядку.

Право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом на право колективної або приватної власності на землю.

Крім правовстановлюючого документа на житловий будинок і інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає довідку-характеристику з бюро технічної інвентаризації, а в населених пунктах, де інвентаризація не зроблена, – довідку виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів, у якій зазначена характеристика відчужуваної будівлі.

При посвідченні договору про відчуження нерухомого майна перевіряється відсутність заборони на відчуження або арешт майна за даними Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

При посвідченні угод про відчуження нерухомого майна стягується державний збір у відсотках від суми договору (при відчуженні дітям, одному з чоловіка і жінки, батькам – 1% суми договору, але не менш 0,2 не оподатковуваного податком мінімуму доходів громадян; іншим особам – 5% суми договору, але не менш 0,5 не оподатковуваного податком мінімуму доходів громадян).

Договори довічного змісту засвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів купівлі-продажу житлових будинків за винятком правил про повідомлення інших учасників загальної часткової власності про майбутнє відчуження.

При посвідченні договорів довічного змісту встановлюються факти непрацездатності відчужувателя (за віком або за станом здоров'я) і вік відчужувателя (досягнення повноліття).

Спеціальні правила при посвідченні договору довічного змісту стосуються насамперед змісту нотаріально засвідчуваного документа. У тексті договору довічного змісту обов'язково вказується, що набувач житлового будинку (квартири) зобов'язаний надавати відчужувателеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у виді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги, і визначається грошова оцінка відчужуваного будинку і матеріального забезпечення, що встановлюється за згодою сторін. Якщо така угода не досягнута, нотаріус не може засвідчити договір.

Розірвання договору довічного змісту можливе з таких причини:

• за вимогою відчужувателя, якщо набувач майна не виконує обов'язків, узятих ним на себе за договором;

• за вимогою набувача майна, якщо з не залежних від нього обставин його майновий стан змінився настільки, що він не в змозі надавати відчужувателю обумовлене забезпечення. Нотаріус може засвідчити розірвання договору тільки за наявності угоди сторін, керуючись при цьому загальними правилами оформлення розірвання нотаріально засвідченого договору (п. 37 Інструкції).

Шлюбний контракт може включати положення про зміну його умов. Зміни вносяться до шлюбного контракту протягом існування шлюбу шляхом укладання відповідної угоди, що підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

При посвідченні шлюбного контракту нотаріус зобов'язаний роз'яснити сторонам, що умови шлюбного контракту щодо переходу права власності на нерухоме й інше майно, якщо законодавством передбачений спеціальний порядок придбання цього права, вважаються виконаними лише після належного оформлення. У тексті угоди вказується, що шлюбний контракт вступає в дію з моменту реєстрації шлюбу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.10.1992 р. «Про заставу» застава – це спосіб забезпечення зобов'язань. У силу застави кредитор (заставоутримувач) має право у випадку невиконання боржником (заставником) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості закладеного майна переважно перед іншими кредиторами.

Договори про заставу нерухомого майна (житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, інших будівель і споруд, підприємства або його структурного підрозділу, земельної ділянки, багаторічних насаджень та ін.), транспортних засобів, космічних об'єктів, товарів в обороті або в переробці підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню (ст. 13 Закону «Про заставу»).

Посвідчення таких договорів здійснюється:

- про заставу нерухомого майна – за місцезнаходженням майна, що закладається;

- про заставу транспорту – за місцем реєстрації транспортних засобів:

- про заставу товарів в обороті або переробці – за місцезнаходженням підприємства.

При посвідченні договорів про заставу житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража нотаріус вимагає довідку-характеристику з бюро технічної інвентаризації, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, – довідку-характеристику виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів, у якій зазначена характеристика зазначених об'єктів договору застави.

Майно, що знаходиться в загальній власності, може бути передане в заставу тільки при згоді всіх власників. Їх повторна згода не потрібна, якщо договір про заставу майна складається в зв'язку з посвідченням договору купівлі-продажу цього майна з розстрочкою платежу.

Одночасно з посвідченням договору про заставу нерухомого майна нотаріус, якщо це передбачено договором, накладає заборону на відчуження предмета застави.

Кожен громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одному або декільком особам, які входять, а також і не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним або іншим громадським організаціям.

Заповіт повинен бути складений у письмовій формі з вказівкою місця і часу його складання, власноручно підписаний заповідачем і нотаріально засвідчений.

При здійсненні такої нотаріальної дії, як посвідчення заповітів, обов'язкова участь зацікавленої особи – ініціатора. Заповіт подається для посвідчення особисто. Посвідчення заповіту через представника, а також від імені декількох осіб не допускається.

При посвідченні заповіту встановлюється:

• особистість заповідача і його дієздатність;

• відповідність заповіту статтям Цивільного кодексу (указівка місця і часу складання, підпис заповідача або уповноваженої ним особи);

• відсутність у заповіті розпоряджень, що суперечать чинному законодавству;

• ясність і однозначність заповіту.

Особистість заповідача встановлюється за паспортом або документом, що його заміняє. Прізвище, ім'я, по батькові заповідача в заповіті вказуються в точній відповідності з документом, що засвідчує його особистість.

Дорученням визнається письмове уповноваження, видане однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Отже, доручення – це документ, що видається довірителем, у якому зафіксовані повноваження представника зі здійснення угод і інших правомірних дій, їх зміст і межі.

Нотаріуси засвідчують доручення, складені від імені одного або декількох осіб, на ім'я одного або декількох осіб. Такі доручення підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі доручень у порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр доручень.

При посвідченні доручень перевіряється дотримання вимог до тексту доручення. У тексті доручення повинні бути зазначені місце і дата його складання (підписання), прізвища, імена і по батькові (повне найменування юридичної особи) і місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника й особи, що представляється, а в необхідних випадках і посада. У дорученні на ім'я адвокатів фіксується їх статус і членство в адвокатському об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання).

Доручення, у якому не зазначена дата її посвідчення, недійсне.

Доручення від імені неповнолітніх до 14-ти років засвідчуються від імені законних представників за представленням доказів таких повноважень. Доручення від імені неповнолітніх від 14-ти до 18-ти років засвідчується від імені самих неповнолітніх, діючих за згодою законного представника.