
- •В. М. Манакін мова і міжкультурна комунікація
- •Визначення та історія виникнення міжкультурної комунікації
- •1.2. Об’єкт, предмет і завдання міжкультурної комунікації
- •1.3. Місце міжкультурної комунікації серед інших наук
- •1.4. Аспекти міжкультурної комунікації
- •2. Основні поняття міжкультурної комунікації
- •2.1. Комунікація, культура, культурний код і культурний контекст
- •2.3. Народ
- •2.4. Етнос
- •2.5. Національно-етнічна свідомість
- •2.6.Менталітет
- •2.7. Етос
- •2.8. Конфлікт «свого» і «чужого» в міжкультурній комунікації
- •2.9. Стереотип
- •2.9.1. Прототипи і архетипи як складники формування стереотипів
- •2.10. Символ
- •2.10.1 Символ і слово
- •3. Картини світу і концептосфера нації
- •3.1. Поняття «картина світу»
- •3.2. Мовна картина світу
- •3.2.1. Гіпотеза лінгвістичної відносності
- •3.3. Концепт і концептуальна картина світу
- •3.4. Чинники відмінностей мовних і концептуальних картин світу
- •3.5. Ціннісні картини світу
- •3.5.1. Британські цінності
- •3.5.2. Американські цінності
- •3.5.3. Німецькі цінності
- •3.5.4. Арабські цінності
- •3.5.5. Російські цінності
- •3.5.6. Українські цінності
- •3.6. Часова і просторова картини світу
- •3.6.1.1. Розподіл часу в різних культурах
- •3.6.1.2. Сприйняття часу в різних культурах
- •3.6.2. Простір
- •4. Вербальне вираження національних особливостей
- •4.1. Звукова сторона мови
- •4.2. Лексика і фразеологія
- •4.2.1. Слово як одиниця міжмовного зіставлення
- •4.2.2. Якою мірою довіряти словникам?
- •4.2.3. Значення і смисл слова крізь призму міжкультурної комунікації
- •4.2.4. Значимість як ціннісна ознака слова
- •4.2.5 Аспекти зіставлення лексики різних мов
- •4.2.6. Чи існують однакові слова в різних мовах?
- •4.3. Лексична конотація
- •4.3.1. Конотації кольоропозначень в різних культурах
- •4.3.2. Мовні конотації і порівняння
- •4.3.3. Зооніми
- •4.4. Внутрішня форма слова
- •4.5. Міжмовні омоніми
- •4.6. Безеквівалентна лексика і фонові знання
- •4.7. Звертання
- •4.8. Інші способи мовного вираження національної специфіки
- •5. Національна специфіка невербальної комунікації
- •5.1. Визначення, основні види і функції невербальної комунікації
- •5.2. Мовчання як форма комунікації
- •5. 3. Міжкультурні відмінності невербальних кодів комунікації
- •5.3.1. Зовнішній вигляд і одяг
- •5.3.2. «Мова тіла»
- •5.3.2.1. Поза
- •5.3.2.2. Жести
- •5.3.2.3. Дотики
- •5.3.2.4. Вираз обличчя і контакт очей
- •5.3.3. Паралінгвальні засоби комунікації
- •5.4. Соціальний простір
- •6. Типи культур і міжкультурні стилі комунікації
- •6.1. Основні типи культур
- •6.2. Міжкультурні стилі комунікації
- •6. 3. Міжкультурні особливості комунікативної поведінки
- •Типологія комунікативних категорій та паремійні засоби їхньої вербалізації
- •Домінантні риси української та американської комунікативної поведінки
- •7. Мови і культури у єдності відмінностей
- •7.1. Єдність як організуюча категорія
- •7.2. Мова і ноосфера.
2.4. Етнос
Походження терміну етнос цікаве: від гр. еthnos, що дослівно перекладається з давньогрецької мови не тільки як ‘народ’, ‘плем’я’, а й як ‘не грек’, ‘чужинець’; таке значення існувало з V ст. до н.е. і з таким значенням слово перейшло до латини. Себе давні греки позначали словом «демос» – народ. Нині терміни етнос і народ синонімічні, але слово етнос найчастіше уживається як науковий в етнографії – науці, що досліджує різні народи, народності, нації, маленькі і великі етнічні групи тощо.
Етнос (гр. ethnos - народ, плем’я) - історично сформована на певній території стійка сукупність людей, що мають спільні риси і стабільні особливості культури й мови, психологічного складу, а також усвідомлення своєї єдності й відмінності від інших подібних соціальних спільнот. Найважливіші ознаки етносу, що відрізняють його від інших етносів.: мова, народне мистецтво, звичаї, обряди, традиції, норми поведінки, особливості комунікації та ін. Для етносів. притаманна самосвідомість, уявлення про спільність свого походження.
Наведе визначення є типовим і найпоширенішим. Проте термінологічно поняття етнос по-різному витлумачується науковцями. Одні вважають його колективом людей («динамічною системою»), що протиставляє себе всім іншим аналогічним колективам («ми» і «не ми»), має свою особливу внутрішню структуру. Основними ознаками такого колективу визнаються самосвідомість і стереотипи поведінки як норма відносин між групою та індивідом і між індивідами, що формується обов’язково в певному культурному середовищі.
Відомий російський етнолог, син зіркового поетичного подружжя Миколи Гумільова та Анни Ахматової, Лев Гумільов (1912-1992) дає таке визначення етносу: «Природно сформований на про основі оригінального стереотипу поведінки колектив людей, що існує як система, яка протиставляє себе іншим подібним системам, виходячи з відчуття компліментарності».
Відповідно до іншої точки зору, етнос розглядається як історично сформована на певній території стійка сукупність людей, що володіють спільними і відносно стабільними особливостями мови, культури і психіки, а також свідомістю своєї єдності й мають відмінності від інших подібних утворень (самосвідомість), фіксованими у самоназві. Спільне у всіх цих поглядах – розуміння етносу як стійкої групи людей, в якій її члени усвідомлюють себе на основі будь-яких ознак, що сприймаються як етноідентифікуючі.
У різних анкетах прийнято відповідати на запитання про національність, а не етнічну приналежність. Щоправда, громадяни США в такому випадку дають відповідь «американець», що, як було сказано, цілком співвідноситься з їхнім розумінням цього терміну. Якщо треба вказати свою етнічну ідентифікацію, то вони найчастіше будуть мати на увазі расову приналежність, що в США береться до уваги в першу чергу. Проте їхня расова диференціація не збігається із загальноприйнятою і багато в чому є незрозумілою термінологічно. Так, вони виділяють Black (чорних), White (білих), Native American (американських індійців, аборигенів Америки), Hispanic (латиноамериканців, або іспанців, які приїхали до Америки) Caucasian (не кавказців у нашому уявленні, а «білошкірих»; у принципі цей термін не має еквівалента).
Расизм – свого роду фобія для американського суспільства, свідченням чого є наступне твердження: однієї краплини крові достатньо, щоби називатися чорним. Мова чітко обмежує некоректні назви: афроамериканець (Afro-American) замість «забороненого» негр (Negro). Разом з тим у мові народжуються нові дивні слова, які фіксують змішані шлюби та людей, що народжені в таких національно-расових сплетіннях (mixed race): Cablinasian (Caucasian, Black, Indian and Asian), Korgeninian (Korean and Argentinean), China-Latina, Blackanese та под.
Показником важливості саме расової ідентифікації в американській культурі є й той факт, що О.С. Пушкін у США вважається чорним, а його фігура знаходиться в музеї негритянських воскових фігур у Балтиморі, що дуже дивує наших туристів.