4.5. Міжмовні омоніми

Межею розбіжностей між словами різних мов є виникнення так званих міжмовних омонімів.

Міжмовні омоніми (від гр. homos – однаковий та onima – ім’я) – це слова різних мов, які збігаються за вимовою або написанням, але мають зовсім різні значення.

Наприклад, англ. angina – це стенокардія, а не ангіна, magazine – журнал, а не магазин, англ. та ісп. mosquito  – комар, а не взагалі москіт, япон. yama (пор. укр. яма) – це гора, серб. куча – будинок і т.д. Таких прикладів багато, й інколи – це дуже серйозна перешкода у міжкультурній комунікації та перекладацькій діяльності.

Пригадується старий жарт, коли українець не зміг купити собі картоплі на узбецькому базарі, оскільки тамтешні продавці постійно говорили йому нема, що насправді в узбецькій мові є запитанням що?. А якщо серйозно, то без спеціальних лінгвістичних і так званих фонових знань важко правильно зрозуміти англійське словосполучення Intelligence Agency, яке не має ніякого відношення до нашого поняття інтелігентності, оскільки це не що інше як розвідувальний державний орган, або управління розвідки в Америці та інших країнах. Саме слово intelligence в англійській має значення «розумові здібності», «розум», а також «секретна інформація», «розвідка» тощо.

За успадкованою французькою традицією міжмовні омоніми називають також фальшивими друзями перекладача (фр. faux amis du traducter; рос. ложные друзья переводчика), що підкреслює прикладний аспект цього явища. Класичним прикладом перекладацького ляпа, що виник внаслідок міжмовної омонімії, є приклад, який наводять С.Влахов і С.Флорин у книзі «Неперекладне у перекладі» (М., 1980). Це болгарський переклад російської фрази «в воздухе пахло сиренью и порхали бабочки» – «във въздуха мришеше на сирене и пърхаха бабички»; комічність полягає в тому, що болг. сирене – бринза, а пърхаха бабички – це «бабульки, що фиркають» (рос. фыркающие старушки).

Один із шляхів появи міжмовних омонімів, як і омонімів в цілому, – розпад колишньої багатозначності. Розширення кола мов виявляє більш широку систему смислових розгалужень «однакових» або «схожих» лексем, що відбивають своєрідність формування значень у різних мовних картинах світу. Так, у принципі інтернаціональне за уживанням слово карта в сербській мові (karta), крім спільних з українською, російською та іншими мовами значень, має також значення «квиток», а в сучасній італійській основне значення carta – «папір». Внаслідок перенесення функцій іт. сarta мало подальший розвиток і стало позначати «хартія», «документ», а також «географічна, морська карта», «гральна карта» тощо, що відбилося у значеннях інших європейських мов, включаючи східнослов’янські.

Пор. також відсутні в українській, російській та у більшості інших слов’янських мовах значення інтернаціоналізмів, які в певних значеннях збігаються зі словами вагон, журнал, катастрофа, пілот, а саме: фр. wagon – димар, ісп. Vagon – контейнер, англ. Journal – щоденна газета; фр. catastrophe – трагічна кульмінація в художньому творі, ісп. catastrofe – трагічний кінець літературного твору; ісп. piloto – лоцман, водій і т.ін.

У більшості випадків таке трапляється зі словами різних мов, які «виросли» з тих самих етимонів та архетипних концептів. З плином часу семантика колись однокореневих за походженням слів змінилася в різних мовах, проте ядерні, найголовніші смислові компоненти так чи інакше продовжують віддзеркалювати спільні колись поняття прадавнього періоду.

Звернемося до слов’янських лексем, з коренем -пax- (< і.-є. pēs), який слугує центром угрупування слів із спільним значенням «запах». На фоні укр., рос. запах, блр. пах та польськ. zapach, які позначають так би мовити нейтральне відчуття запаху взагалі, чеський та словацький відповідники zapach мають значення «неприємний запах, смород». Таку саму семантику мають й похідні від цього слова: чес. pachnouti, слвц. pachnuti – воняти.

Явище, коли значення колись спільних слів розходяться настільки, що в різних мовах починають позначати протилежні за семантикою поняття, можна назвати міжмовною антонімією або навіть енантіосемією (від гр. enantios – протилежний і sema – знак), оскільки йдеться про в принципі формально однакові слова. Слов’янські лексеми на позначення запаху гарна ілюстрація цього явища: рос. вонять, укр. воняти, блр. ванець, болг. воня (<*vonja – запах) передають неприємний запах. А от інші спільнокореневі слов’янські паралелі, навпаки, є позначеннями нейтрального або навіть ароматного запаху: чес. Voně – запах, аромат, слвц. vöňa, пол. woń. Цікаво, що таке саме значення було відоме нашим предкам (давньоруськ. вонњ), що збереглося, наприклад, у російському архаїзмі благовоние .

Пор. також рос. уродливый та укр. вродливий з протилежним значенням; так само пол. uroda – це краса, миловидність. Ілюстрацією міжмовного енантиосемії слугує також протиставлення українського та інших східнослов’янських паралелей слова черствий у значенні «затверділий, несвіжий» (про хліб) та чес. Čerstvy, пол. czerstwy – свіжий, бадьорий, що стало наслідком складних перетворень праслов’янського čьrstvъ, що колись мало значення сильний. Щодо пол. czerstwy, то його значення збігається з нашим словом черствий, якщо йдеться про хліб (czerstwy chleb); в інших сполуках – це свіжий, здоровий (наприклад, про шкіру обличчя, людину, вигляд і т.ін.; пор: Miał on już teraz blisko sześcdziesiąt, ale był czerstwy I zdrów jak dąb – Мав він вже близько шістдесяти, але був міцним та здоровим, як дуб).

Перебуваючи в Сербії і, звичайно ж, опановуючи сербську мову, я із захопленням записував цікаві міжмовні паралелі (дирка – це клавіша, а не дірка, страна – сторінка, а не країна (пор. рос. страна), понос – гордість, право – прямо, позориште – театр, засуха – суша, пролаз – прохід, краля - королева тощо). Але найбільше мене вразило те, що слово вредно у сербській – корисно, варто: то je вредно урадити (це варто зробити); пор. також похідні: врéдети – вартувати, буть в ціні та пишатися, вредеħu – той, що вартує, достойний, врéдник – старанна людина.

Повні, або власне міжмовні омоніми також часто є результатом докорінно стертих етимологічних зв’язків. Наприклад: укр. дружина – заміжня жінка, рус. дружина – князівське військо у Давній Русі; укр. лютий – зимовий місяць (рос. февраль), рос. лютый – злий; укр., рос. булка – хлібний виріб, болг. булка – наречена; укр., рос. ковчег – біблійне судно, болг. ковчег – труна; рос. стая – зграя, группа тварин, птахів або риб, болг. стая – комната; укр., рос. склеп – спеціальне місце (приміщення) для поховання померлих; пол. sklep – магазин, крамниця; укр., рос. рок – нещасна доля, англ. rock – скеля; укр., рос. магазин – приміщення для торгівлі; англ. magazine – ілюстрований журнал; укр., рос. фабрика, англ. fabric – матерія, тканина; укр. професія, рос. профессия, ісп. profecia – передбачення тощо.

Якщо поставити за мету, то у наведених випадках імовірно виявити відбитки віддалених смислових та етимологічних зв’язків між словами різних мов, які зараз сприймаються як омоніми. Так, російське слово лютый та українська назва місяця лютий цілком зрозуміло пояснюються тим, що в лютому дійсно спостерігаються сильні морози (злые морозы, як кажуть росіяни). Польське слово sklep, крім «магазин», має також і застаріле значення «звід», «свод», що позначає характерну для стелі склепів (у нашому розумінні) архітектурну деталь.

Причини сучасної міжмовної омонімії, яка тим не менш має витоки чогось спільного у давнину, можуть призводити до забутих культурно-історичних контактів народів, давніх обрядів і т.д. Цікаве в цьому плані походження болгарського слова булка у значенні «наречена, молода жінка». Ця назва відсилає до весільного обряду покривати червоною тканиною наречену, а тканина ця називалася словом буало, що прийшло з Туреччини і де воно означає «хустка». Як бачимо, болгарські булки, тобто наречені, називаються не просто так.

Різновидом міжмовної омонімії є так звана міжмовна паронімія.

Міжмовні пароніми (від гр. – para- – префікс із значенням суміжності та onima – ім’я) – пари слів різних мов, які мають різні значення, проте зберігають віддалені семантичні зв’язки завдяки наявності спільного етимологічного кореня.

Міжмовна паронімія покриває основний склад «хибних друзів перекладача». Причини великої кількості саме цього різновиду міжмовних омонімів пояснюється тим, що спільний етимологічний корінь ніби розсипався серед багатьох споріднених мов, трансформувався, перетворився на нові смислові комбінації, розширив або звузив своє первісне значення, розвинув нові семантичні відгалуження і т.д. Підкреслимо ще раз, практично в усіх випадках пильний розгляд подібних слів дозволяє побачити певні сліди їхньої колишньої семантичної близькості. Пор. слов’янські паралелі: рос. веселье – укр. весілля (рос. свадьба); рос. старец (старик) – укр. старець (жебрак); рос. человек (разумное живое существо) – укр. чоловік (одружений чоловік); рос. обыватель (человек, живущий мелкими личными інтересами) та пол. obywatel (громадянин); рос. покой (состояние спокойствия) – пол. pokój (комната); укр. вітряк (млин) – слц. vetrak (вентилятор); рос. печенье (кондитерское изделие из теста) – серб. печење (жареное м'ясо); рос. луг (участок, покрытый травой) – серб. луг (гай) та ін.

Справжнім скарбом для тих, хто використовує у житті українську і російську мови і хоче гарно оволодіти ними, є «Словник російсько-українських міжмовних омонімів» (1977), який уклав відомий український мовознавець М.П. Кочерган (нар. У 1937 р.).

Семантичні розбіжності однокореневих за походженням слів різних мов можуть бути результатом мовних контактів, запозичень, які не завжди «транспортуються» із повним набором значень слів з мови-донора. Підтвердженням цього слугують сучасні європейські мови, де між деякими словами спільного походження є така смислова плутанина, що потребує спеціального «лінгвістичного розслідування». На початку книжки ми вже наводили приклади того, як непросто розібратися із значеннями ніби однакових пар слів української і англійської мов з освітянської сфери: ректор/rector, факультет/faculty, аспірант/aspirant та ін. Продовживши університетську тематику та розширивши коло мов, виявимо також, що англ. lecture – це не тільки лекція, а й осудження, догана; ісп. lección – це також читання, прочитання або фрагмент святого писання, настанова (учителя) тощо. У французькій мові спільнокоренева лексема на позначення лекції відсутня і вживаються інші слова: conference, cours, які, у свою чергу, є міжмовними паронімами до «наших» слів конференція, курс.

Особливості семантичних розбіжностей та утворення на цій основі міжмовних омонімів підкоряються загальним закономірностям мовної концептуалізації за рахунок, зокрема, лексики. Власне семасіологічні закономірності виявляються в тому, що у більшості випадків омонімічними стають лише окремі значення порівнюваних слів різних мов, а не лексем в цілому. Це можуть бути слова конкретної лексики (укр., рос. резидент та англ. résident – постійний мешканець; укр. новела, рос. новелла та англ. novel – роман), абстрактні назви (укр. агітація, рос. агитация – пропаганда та ісп. agitación – струшування, збовтування; укр. агонія, рос. агония та англ. agony з більш широким спектром фізичних та душевних страждань); найменування речовини (укр., рос. резина та фр. resine – смола, каніфоль), терміни (укр., рос. медицина та англ. medicine – ліки, мікстура в одному із значень) та ін.

Омонімічними (паронімічними) можуть бути не тільки іменники, а й лексика, що належить до інших частин мов, наприклад, дієслова (укр. транслювати, рос. транслировать – передавати по радіо, телебаченню та англ. (to) translate –перекладати), прикметники (укр. солідний, рос. солидный та англ. solid – твердий, суцільний) та ін. Звичайно, у кількісному відношенні переважають іменники, що цілком зрозуміло з огляду на важливість цього класу слів у процесі номінації.

Висновок простий: спілкування іншою мовою потребує пильності та обережності, особливо коли зустрічаються формально однакові або дуже близькі слова. Інтуїція і впевненість у тому, що це таке саме слово, як і в рідній мові, можуть зрадити. Тому краще завжди дотримуватися старої мудрості: довіряй, але й перевіряй.