3.5.3. Німецькі цінності

За висновками фахівців, а також за даними різних опитувань, до переліку важливих ціннісних характеристик німців відносяться такі:

1. старанність (Fleiss),

2. точність (Genauigkeit),

3. пунктуальність (Pünktlichkeit),

4. любов до прорядку (Ordnungsliebe),

5. якісна робота (Qualitätsarbeit),

6. непідкупність (Resis­tent gegen Bestechungsgelder),

7. довіра, надійність (Glaubwürdigkeit),

8. ввічливість (Verbindlichkeit).

І, навпаки, самі німці усвідомлюють, що на відміну від інших націй їм властиве: надмірне прагнення до досконалості (übertriebener Perfektionismus), упертість (Sturheit), недостатня гнучкість (mangelnde Flexibilität), одержимість роботою (Arbeitsbeses­senheit), відсутність почуття гумору (Humorlosigkeit), всезнайство (Besserwisserei), похмурість, буркотливість (Griesgrämigkeit), недружелюбність (Un­freundlichkeit), замкнутість (Verschlossenheit).

Б. Нусс вважає, що домінантами концептуальної картини світу німців є родо-видовий комплекс, до якого входять такі найголовніші цінності національного німецького характеру: життєва сила (Lebensdrang); цілеспрямованість (Streben), енергійність )Energie); принциповість (Prinzipien); порядок (Ordnung), серйозність (Ernsthaftigkeit), наполегливість (Beharrlichkeit); почуття методич­ності (Sinn für Methodische Sinn für Methodische); організація (Organisation), точність (Genauigkeit), старанність Fleiß).

Узагальнивши різні джерела, принципи та підходи щодо опису німецької ціннісної картини світу, А.М. Приходько пропонує тут виділяти щонайменше два різновиди культурно-ціннісних концептів: абсолютні та регулятивні. Перші відображають принципи конституювання життєвого світу людини (праця / Arbeit, обов’язок / Pflicht, віра / Glaube, право / Recht, совість /Gewissen, обережність / Vorsicht, споживання / Konsum, стандарт / якість життя / Lebensstandard). Другі – це принципи, цілі та смисл буття (органі­зованість / Organisation, старанність / Fleiß, пунктуальність / Pünktlichkeit, бережливість / Sparsamkeit, чистота / Sauberkeit, комфорт, затишність / Gemütlichkeit, домовленість / Termin). Перші характерні тією чи іншою мірою не тільки для німецької, але й для будь-якої іншої етнокультури, хоча і мають свою національну специфіку. Другі ж втілюють суто німецький спосіб організації життєвого світу людини.

Центральним є німецький концепт ПОРЯДОК. Історично німецький порядок/Ordnung існував у триєдності Arbeiten, beten, sparen / Працю­вати, молитися, економити. Починаючи з XVI ст., у проповідях німецьких свя­щеників проводилася думка про буття як про певний поря­док (gewisse Ordnung). Для ні­мецького народу як сповідувача протестантизму Всевишній є Бог порядку (Gott der Ordnung), про що можна прочитати ще у Лейбніца. У прусський період зводився в ранг найвищої конструктивної цінності німецького народу. У часи фашизму порядок був проголошений владою і, відповідно, сприйнятий масовою свідомістю як су­то арійський здобуток, що обернулося для всього людства страшною катастрофою.

Разом з тим, асоціативно-образний ореол концепту Ordnung викликає в душі німця відчуття безпеки, надійності та розміреності його існування. У такий спосіб він зводиться до статусу соціокультурної категорії, що задає координати діяльності, сприяє адекватному позиціюванню людини в соціумі та світі, звільняє її від зай­вих мук і формує його життєві настанови. Опановуючи масову свідомість, ідея впорядкованості стає зрештою одним із найголовніших орієнтирів буття, що надає зміст людському існуванню. У Німеччині порядок регулює час і простір, як ергономічний чинник, наприклад, помічник у господарстві: Порядок допомогає вести господарство (Ord­nung hilft haushalten) або спосіб еконо­мії: Порядок – це вже половина заощад­жень (Ordnung im Haus ist halbes Sparen). Порядок сповнює німецьку душу відчуттям краси і гармонії: Гармонія, правда, порядок, краса сповнюють мене радістю (Har­monie, Wahrheit, Ordnung, Schönheit, Vortrefflichkeit geben mir Freude) (Ф. Шиллер); Порядок прикрашає все, порядок – це те гарне, що є у всіх речах (Ordnung ziehrt alles, Ordnung ist in allen Dingen gut) (В. Грим).

Стереотипні уявлення про німців так чи інакше зумовлюються порядком, і такі чесноти, як точність, пунктуальність, акуратність, дисципліна та ін., відбивають дуже дотичні ціннісні. Тому в лексиконі німця існують цілі ряди синонімічних засо­бів, які здатні всебічно представляти різні відтінки цих концептів. Пор.: точність (Genauigkeit): акуратність, ста­ранність (Akkuratesse), надійність (Zuverlässigkeit), влучність, чіткість (Prägnanz), старанність, точність, сумлінність (Sorgfalt, Sorgsamkeit, Sorgfältigkeit), сумлінність (Gewissenhaftig­keit), чіткість, строгість (Schärfe), визначеність, точ­ність (Bestimmtheit), детальність, докладність (Ausführlichkeit), старанність, педан­тична точність, ґрунтовність (Akribie), точність (Exaktheit), правильність, коректність (Korrektheit).

Поняття педантизму також близьке до порядку, точності і т.д. Проте німці, на відміну від нас, педантизм (zur Pedanterie) сприймають скоріше як негативну рису. Вони не люблять звинувачень у педантизмі, бо вважають, що від шану­вання порядку до педантизму лише один крок. Розуміючи педантизм як крайню, гіпертрофова­ну форму «порядколюбства», німці засуджують педантизм, але розуміють, що відокремити порядок від педантизму непросто. Про тонку грань між порядком і педантизмом пи­сав іще Й.В. Гьоте:

Aus aller Ordnung entsteht zuletzt Pedanterie; um diese loszu­werden, zerstört man jene, und es geht eine Zeit hin, bis man gewahr wird, dass man wieder Ordnung machen müsse

Із будь-якого порядку врешті решт про­ростає педантизм; щоб його позбутися, треба його зруйнувати, щоб невдовзі усвідо­мити: варто знову повертатися до порядку (переклад з німецької А.М. Приходька)

Усе це підтверджує особливості німецького характеру, на яких наголошує дослідник Б. Нусс:

Німці люблять чіткі та точні стосунки: «людина друг чи ворог, справа корисна чи шкідлива, ідея добра чи погана, почуття справжнє чи несправжнє. Вони завжди прагнуть орієнтуватися у чітко визначених рамках, займати правильну позицію тільки з урахуванням точного знання стану речей, діяти й приймати рішення тільки свідомо й раціо­нально» … « німець – фанат точності»

Схильність німців до порядку й усього, що з цим пов’язане, найчастіше пояснюють їх прагненням до ідеалу та неба­жанням миритися з тим, що світ недосконалий. Не випадково у геніального представника німецької нації – Гегеля ми знаходимо так багато філософських обґрунтувань ідеалу як уявленню про «необхідне та бажане». Але є й інше пояснення цього феномену. Зокрема, Б. Нусс вважає, що порядок і страх у німців ідуть поруч, а потреба німців жити у світі порядку – «це побоювання зробити щось не так і тим самим наразитися на неприємності». Порядок асоціюється у психології німців з безпекою, а безлад – з не­безпекою, страхом. «Безлад, безпорядок (Unordnung), – продовжує Б. Нусс, – діє на німця як наркотик, який пара­лізує частину його здібностей і викликає коротке замикання в мозку». Тож не дивно, що під кінець війни нацистський режим намагався мобілізувати державу листівками за допомогою гасла: Німецька перемога або російський хаос! (Deutscher Sieg oder russisches Chaos!). Уявіть собі, що багато хто йшов на смерть заради цього.

Так, німці бояться російського безладу та покладанню в житті на авось. Але і слов’янська ментальність не сприймає те, що цінують німці: рос. Что немцу здорово, то русскому – смерть.

* * *

Особливістю ціннісних картин світу є їх перетин, а подекуди і безпосередня залежність від релігійних цінностей. Найголовніші моральні принципи добра, взаємної поваги, милосердя, праведності, честі, гідності та інші майже однаково прописані в усіх світових релігіях, незважаючи на те, що світові релігії взаємно виключають одна одну для віруючих, а належність до різних релігій – одна з найсерйозніших міжкультурних перешкод в історії та сучасності.

До світових релігій відносяться християнство, буддизм та іслам (мусульманство). Після християнства, яке сповідує більше одного мільярда населення планети (включаючи всі три його гілки: православ’я, католицизм та протестантизм), другою за кількістю віруючих є іслам, який сповідує близько 900 мільйонів людей. Майже у 30-ти країнах Азії та Африки іслам проголошено офіційною релігією. Мусульмани проживають в Саудівській Аравії, Туреччині, Ірані, Афганістані, Пакистані, Бангладеш, інших країнах Південно-Східної Азії, а також в країнах Північної Африки: Алжирі, Марокко, Єгипті та ін. Багато мусульман мешкає в Казахстані, окремих районах Росії. Висока народжуваність постійно збільшує мусульманське населення на планеті, яке, крім того, стрімко поширюється в США та західноєвропейських країнах.

Значна кількість мусульман на планеті, жвавий інтерес до специфіки їхньої культури, з якою вже безпосередньо мають можливість знайомитись українці завдяки туристичним поїздкам та діловим контактам, а також трагічні події в світі (війни в Афганістані, Іраку, в Палестині, розкол Югославії, теракти по всьому світу і т.д.), які так чи інакше пов’язуються з мусульманами, зобов’язують окремо зупинитись на питанні про арабські цінності у порівнянні з європейськими, що буде корисно.

Побіжно ми вже неодноразово говорили про особливості західних, східних та азійських культур. Цьому і надалі буде приділено значну увагу при викладенні наступних тем у книжці. У результаті у читача має скластися більш-менш цілісне уявлення про основні культурні типи, за якими поділяється людство.