2.9.1. Прототипи і архетипи як складники формування стереотипів

Якого б визначення стереотипів ми не дотримувалися, незаперечно те, що це феномен, який має комплексну психокогнітивну та соціокультурну природу. Психологічні та когнітивні механізми формують, на думку згадуваного вище Волтера Ліпмана, детерміновані «картинки світу» в голові людини («pictures in our heads»), які не тільки економлять зусилля при сприйнятті об’єктів, але й «керують усіма процесами сприйняття». Так працює наш мозок, свідомість: ми не можемо сприймати світ без опори на ті знання, досвід, який уже в нас є. Тому нова інформація не просто нашаровується, а постійно порівнюється з набутими знаннями та уявленнями. «Стереотипи не тільки зручні та економічні з точки зору збереження часу, – зазначає американський дослідник Теодор Ньюкомб, – але без них узагалі неможливо було б пояснити кожну нову ситуацію, якщо до цього ми не зустрічали нічого подібного».

Психологи, когнітологи, психолінгвісти, нейролінгвісти, інші фахівці традиційних і новітніх наук намагаються зрозуміти, як саме знання людини зберігаються в людській свідомості? Як працює пам’ять і в якому форматі існує так званий ментальний лексикон? Як мозок об’єднує та членує вербальні та інші інформаційні потоки? Інакше кажучи – через яке сито когнітивна інформація просіюється людською свідомістю і в який спосіб кодуються та «упаковуються» вже відібрані мозком порції знань?

На жаль, чітких відповідей на поставлені запитання наука ще не має. Очевидно, час для цього ще не настав. Маємо тільки дуже туманні припущення та здогадки. Мікрокосм людини такий самий недоступний, як і макрокосм універсуму.

Серед деяких припущень існує думка, згідно з якою людська свідомість оперує узагальненими, або типовими для узнавання образами певних предметів, явищ, якостей та ін., які називаються прототипами і які цілком забезпечують потреби абстрактного людського мислення.

Прототип (від гр. protos – перший та typos – відбиток) найбільш типовий, прийнятний, а в дечому навіть ідеальний для людини образ певного класу предметів, який зберігає пам’ять у якості певного віртуального еталону і на основі якого здійснюється сприйняття та порівняння схожих предметів чи явищ світу.

Загадковість когнітивних операцій полягає в тому, що прототипи не обов’язково мають відображати найкращих представників певних класів об’єктів, проте саме вони формують «ідеальні» ментальні образи. Американська дослідниця Елеонора Рош, з іменем якої пов’язується розробка теорії прототипів у 1970-1980-х рр. минулого століття, довела на численних опитуваннях, що прототипний образ, наприклад, птаха найчастіше пов’язується не з орлом, страусом, пеліканом або з якимось іншим найкращим представником птахів, а зі звичайними горобцями та вільшанками. Для українців це може бути також ластівка, образ якої пронизує фольклорні та художні тексти.

Прототипні «картинки» свідомості – своєрідні орієнтири в житті, які непросто змінювати. Карл Попер (1902-1994), всесвітньо відомий філософ, наводив приклад того, як важко європейцям змінити уявлення про лебедя як білого птаха. Але після відвідування Австралії, де є чорні лебеді, це переконання може похитнутися.

Хто бував в Англії, знає, що лівобічний рух транспорту особливо спочатку лякає іноземців. Сучасна українська дослідниця І.О. Голубовська з власного досвіду спостережень пише про різні прототипові образи аптеки для європейського та китайського сприйняття. У китайців аптекар є також знавцем китайської традиційної медицини, індивідуально підбирає ліки, трави покупцеві-пацієнтові. А у самій аптеці, крім ліків, можна придбати пральний порошок, рушники, ложки та багато інших побутових дрібниць .

Прототипи – це не вроджені, а набутті знання та уявлення. Це як смак, який у людини формується змалку в межах своєї культури. Європейцям не подобається американська кава – у занадто великих чашках, з молоком і цукром. Американці не завжди погоджуються пити справжню міцну каву, якою пригощають у Львові, наприклад. Колись знайомий китаєць, відкусивши шматочок бутерброду із сиром, вибачився і відмовився його їсти – його «смаковий прототип» не сприйняв те, що видається смачним і корисним для нас. У свою чергу, одного разу я змушений був відмовитися від китайського делікатесу – страви із собачого м’яса, що ніяк не вкладається в наші гастрономічні стереотипи та прототипи.

Крім прототипів, важливий складник національних стереотипів – архетипи. Термін архетип уживав ще античний філософ Філон Олександрійський. Сучасному розумінню архетипа ми зобов’язані видатному швейцарському психологу, одному із засновників аналітичної психології, Карлу Густаву Юнгу (1875-1961).

Архетип (від гр. archetipos – первообраз, arhe – початок, принцип та topos – відбиток, зразок) – первісна модель психологічного несвідомого, яка впливає на сприйняття дійсності і формується на базі природних інстинктів та соціокультурних чинників.

«Архетипи, - писав К.Г.Юнг, - є типовими видами розуміння, і де б ми не зустрілися з однотипними та регулярно виникаючими формами розуміння, ми маємо справу з архетипом … Колективне несвідоме складається із суми інстинктів та їх корелятів – архетипів». Важливо зазначити, що Юнг рішуче не погоджувався з позицією, згідно з якою особистість повністю детермінована, або зумовлена суспільством, навчанням, вихованням, впливом середовища в цілому. Він уважав, що кожен індивід з’являється на світ з «особистісним ескізом» і що навколишнє середовище лише допомагає виявити в людині те, що в ній потенційно закладене. Частина цього потенціалу – рівень так званого несвідомого (позасвідомого), яке має рівні індивідуального, сімейного, групового, національного та колективного несвідомого. Останні включають у себе національні або універсальні первісні образи, які супроводжують тривале історичне і культурне життя людей. Сам К.Г. Юнг наводив такі архетипи, як герой, дурень, Прометей та под. Образи героїв і дурнів кожна нація втілює у власні персонажі казок і міфів. Усім відомий образ Івана-дурня в українських та російських казках. Цей образ – східнослов’янське втілення загальноєвропейського архетипного образу дурня-шута, який тільки за поведінкою видається простуватим та нетямущим, уособлюючи насправді гостроту розуму, дотепність і народну мудрість. Сучасним варіантом цього образу може вважатися, наприклад, Форест Гамп (букв. англ. forest gump – дурень з лісу), персонаж однойменного роману Вінстона Грума, за яким було знято відомий фільм. Щоправда, в цьому творі йдеться про те, як справжній дурень досягає різних висот у суспільстві, що, на жаль, буває правдою.

Архетипи як «схеми людського духу» (П.Флоренський) пронизують міфи, фольклорне та інші види мистецтва, мови народів, релігійні та світські обряди, літературу – усе без винятку, в чому можуть оживати найдавніші та суттєві для національної свідомості образи людей, тваринного, рослинного світу, інших речей, що в багатьох випадках набули для національних культур символічного значення.