5. Іміджетворчі елементи тіла

Коло питань: класифікація жестів, положення рук, пальців рук, долоней, ніг, типи ходи, поза та постава, як слід сидіти.

Створюючи собі імідж, людина показує, яке місце в суспільстві вона відводить сама собі. Представлений навколишньому середовищу образ сприймається і як відображення рівня самооцінки індивіда.

В останні десятиріччя сформувалась ціла наука — мова тіла, що вивчає безсловесне мовлення. Як зазначають дослідники, вираз обличчя, поза, жести і т.д., коли йдеться про сприйняття співрозмовника як особистості, набагато ефективніші, ніж його словесне мовлення. Тому «мова» тіла має гармоніювати з вербальним мовленням, доповнюючи і підсилюючи його, а не створювати так званий інформаційний шум, який заважає сприйняттю.

Кожен мовець повинен виробити в собі звичку свідомо аналізувати цю «мову», довести її використання до автоматизму. Алан Піз рекомендує виділяти на це щодня бодай 15 хвилин. Тоді не буде проблем із тим, що робити з руками, куди їх подіти тощо. Водночас мовець умітиме «читати» з поведінки своїх комунікативних партнерів. "Мова» тіла здебільшого не усвідомлюється, тому мовцеві у невербальних реакціях важче прикидатись і фальшивити, ніж у словесному мовленні. Ця ж мова може збуджувати довір’я співрозмовника, заохочувати його до спілкування, до відкритості й відвертості.

За даними фахівців у галузі спілкування, приблизно 55% інформації ми отримуємо від невербальних знаків, що супроводжують мовленнєвий контакт (міміка, жести), 38% голос, висота тону, тембр і тільки 7% — зміст вимовленого.

Якщо міміка — це рухи м'язів обличчя, то рухи інших частин тіла, що мають виражальне значення, називають пантомімікою (від грецьк.) — «усе» + міміка). Отже, це слово використовується як найменування рухів усього тіла — рук, голови, плечей, тулуба, ніг, — рухів, які зовнішньо відображають психічний, насамперед емоційний, стан людини.

Пантомімічні знаки, як і невербальні, а також вербальні засоби спілкування, часто є багатозначними, поліфункціональними. Наприклад, такий етикетний жест, як потиск руки, застосовується під час вітання, прощання, знайомства висловлення подяки, захоплення, співчуття та ін.

6. Сприйняття і управління враженнями

Коло питань: суть сприйняття, взаємозв'язок сприйняття і відчуття, вибірковість сприйняття, керування враженням, шляхи створення враження, практичні поради.

Індивідуальні відмінності кожної людини здебільшого це результат когнітивних (пізнавальних) процесів. Пізнання — це акт отримання якоїсь інформації, який передує поведінці і являє собою певний внесок у спосіб мислення людини, процеси обробки інформації і вирішення завдань. Серед існуючих когнітивних процесів (таких як уявлення, сприйняття, мислення) саме процес сприйняття є одним з найбільш важливих в побудові іміджу.

♦ Суть сприйняття

Ключ до розуміння процесу сприйняття полягає у визнанні того факту, що воно є унікальною інтерпретацією ситуації, хоча й не точним її відображенням. Завдяки сприйняттю особистість в змозі сформувати власну унікальну картину світу, яка, тим часом, може значно відрізнятись від реальності.

За допомогою процесу сприйняття можна краще зрозуміти і пояснити обставини виникнення тієї чи іншої ситуації і поведінку особистості в організації, обробити наявну інформацію і перевести її в рішення чи в дію.

Визнання різниці між очікуваним і існуючим оточенням важливе для розуміння законів побудови іміджу. Так сприйняття керівником реального стану речей в організації інколи відрізняється від того, як сприймають його підлеглі, і справа тут не лише в інтелектуальних, вікових чи статевих відмінностях.

Взаємозв'язок сприйняття і відчуття

Відчуття — це відображення властивостей предметів об'єктивного світу, що виникає при їх безпосередньому впливі на органи чуття. Фізіологічною основою відчуттів нервовий процес, який проходить під час дії подразників на адекватний йому аналізатор.

До фізичних органів чуття відносяться зір, слух, нюх, дотик і смак. За допомогою органів чуття людина сприймає колір, світло і форму, силу звуку і висоту тону, тепло і холод, різноманітність запахів і смак їжі тощо. Органи чуття постійно відчувають вплив різноманітних подразників як зовнішніх (світлові і звукові хвилі, механічний тиск, хімічна енергія), так і внутрішніх, що зв'язані з фізіологічними особливостями (відчуття голоду, спраги, змін у діяльності серця, статика і рівновага тіла, його положення в просторі, відчуття рухів і положення частин власного тіла). Для того, щоб в результаті дії подразника на органи чуття виникло відчуття, необхідно, щоб стимул, який його викликає, досягнув певної величини.

Знаходяться відчуття в нас самих, а властивості предметів, що сприймаються, їх образи, локалізовані в просторі. До основних властивостей образу, що створюється в процесі сприйняття належить його предметність, цілісність, константність і категоріальність.

Сприйняття — це складна взаємодія процесів отримання, відбору, систематизації й інтерпретації отриманих відчуттів. І хоча сприйняття здебільшого залежить від органів відчуття, які є джерелом отримання «сирої» інформації, пізнання забезпечує фільтрацію, модифікацію і навіть їх видозміну.