56. Перерахуйте ранги дипломатичних працівників в Україні.

В Україні існують такі ранги для дипломатів:

• Надзвичайний і Повноважний Посол;

• Надзвичайний і Повноважний Посланник першого класу;

• Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу;

• радник першого класу;

• радник другого класу;

• перший секретар першого класу;

• перший секретар другого класу;

• другий секретар першого класу;

• другий секретар другого класу;

• третій секретар;

• аташе.

56. Проаналізуйте відмінності між назвами документів договірного характеру: договір, угода, протокол, хартія, прелімінарна угода, реверсалії, конкордат.

В наше время в международном праве хартия — это правовой акт, не имеющий обязательной силы, по смыслу почти всегда являющийся декларацией и формулирующий общие принципы и цели каких-либо международных договорённостей.

• Хартия-08 — манифест, подписанный представителями интеллигенции Китая в 2008 году.

Конкорда́т (от средневекового лат. concordatum — соглашение, от лат. concordo — нахожусь в согласии) — по канонической терминологии договор между папой римским как главойРимско-католической церкви и каким-либо католическим государством, регулирующий правовое положение Римско-католической церкви в данном государстве и его отношения со Святым Престолом; договоры с другими странами называются конвенциями. Чёткая градация терминов была утрачена в XIX веке в связи с изменением политической карты Европы.

[Править]Известные конкордаты

Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Угоди — дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- чи багатосторонніми (договір).

Дії як юридичні факти завжди мають вольовий характер і поділяються на правомірні й неправомірні. Угоди — це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В угоді виявляється воля її учасників, яка має пізнаватися іншими особами, а тому повинна бути виражена, виявлена зовні. Зовнішній вияв волі називається волевиявленням. Це — суть угоди. Без волевиявлення немає угоди. Іноді для укладення угоди, крім волевиявлення, необхідно вчинити фактичні дії. Наприклад, для укладення угод позики необхідні не лише взаємне волевиявлення позикодавця і позичальника, а й фактична передача майна, визначеного родовими ознаками.

Преліміна́рний ми́рний до́говір – у міжнародному праві попередня угода, за якою воюючі сторони визначають основні положення майбутнього мирного договору.

англійський письменник

ОСОБЛИВЕ МІСЦЕ СЕРЕД дипломатичних документів займають документи договір­ного характеру. Саме у них встановлюються взаємні пра­вила і обов´язки партнерів по зовнішньополітичних зв´язках у політичній, економічній, науково-технічній, культурній та гумані­тарній галузях.

«Договори були відомі в прак­тиці держав задовго до появи міжнародного права,— пише відо­мий юрист-міжнародник І. Лукашук,— оскільки у взаємовідноси­нах незалежних формувань угода є єдиним засобом мирного врегулю­вання. З появою міжнародного пра­ва договори між державами наби­рають правового характеру. Із зро­станням потреби врегулювання міжнародних відносин зростає і роль договорів». (1)

Договорами, як правило, скріплюються важливі до­мовленості глобального чи стратегічного характеру в галу­зі дво- чи багатосторонніх відносин. Документами такого ж рівня можна вважати декларації. Декларація про розвиток співробітництва між Україною і Латвійською Республікою від 28 травня 1995 р., Для окреслення відносин держави з міжнародними організаціями часом вживається термін «хартія». Так, на­приклад, відносини України з НАТО задокументовані саме в хартії.

Можна сказати, що найпоширенішою формою міжна­родних домовленостей є угоди, якими оформляються, як правило, конкретні економічні проекти (про торгівлю, ри­боловство, повітряне, залізничне, автомобільне сполучен­ня і т. п.). Домовленості по окремих, порівняно вузьких питан­нях часто оформляються у вигляді протоколу. Цей доку­мент може мати самостійний характерабо бути складовою частиною об´ємного договору чи угоди в якості доповнення чи до­даткового роз´яснення певних позицій.

Зараз практично не вживаються застарілі назви міжна­родних договорів: «конкордат», «компроміс», «регламент», «прелімінарна угода», «трактат», «реверсалії». (5)