2. Місце та роль країн регіону в системі сучасних мв і дипломатії, їх зовнішньополітичні пріоритети

1. Активна міжнародна діяльність білоруського уряду, пожвавлення суспільно-політичної та наукової думки призвели до формування кількох геополітичних концепцій. Переважала тоді концепція, сформульована Є. Шушкевичем: Білорусь є "мостом" (або одним з "мостів") між Західною і Східною Європою. Білоруська земля, яка впродовж віків була ареною конфронтації між Заходом і Сходом, повинна стати нарешті тим тереном, де Захід і Схід зустрінуться як добрі сусіди. На підставі цієї концепції формувалася білоруська зовнішня політика. Білоруський народний фронт пропонував інший підхід. 3. Позняк пов'язував майбутнє Білорусі з виходом із СНД і початком створення Спільноти Країн Балтійсько-Чорноморського регіону. Він негативно оцінював концепцію "мосту": "Білорусь це Європа і "моста" або "коня на переправі" їй міняти не треба. Це є зневагою для нас, і ні до чого доброго не допровадить". Керівник БНФ передбачав, що "білоруський міст" досить швидко перетвориться на аванпост нової російської геополітики. Представники білоруської соціал-демократії виступили з ідеєю нейтралітету або політики рівноваги між Росією, Польщею та Україною. Комуністи, які зберегли міцні позиції в системі державної влади і серед директорів великих підприємств, висловились за тісний зв'язок з Росією. Щодо відносин Білорусі з іншими сусідніми державами, їх розвиток є неоднорідним. Взаємини з Україною, що регулюються Договором про дружбу, добросусідство та співробітництво від 17 липня 1995 р. та українсько-білоруським договором про державний кордон від 12 травня 1997 р., є доволі динамічними і харахтеризують невпинним зростанням товарообігу між державами. Взаємини Білорусі з іншими сусідніми державами - Литвою, Латвією та Польщею, залишаються доволі суперечливими, однак це не стосується їх економічної складової. Так, наприклад, товарообіг Білорусі з Литвою становить 700 млн дол. на рік, що свідчить про зацікавленість Литви в розширенні економічних зв'язків з Білоруссю, адже велика частка доходної частини її бюджету формується за рахунок транзиту вантажів. Білоруські вантажі, зокрема, становлять 20 % усіх вантажів, що їх перевозить Литовська залізниця і 25 % вантажів, що відправляються Білоруссю через Клайпедський морський порт у Литві. Взаємини Білорусі й Латвії, попри те, що територія останньої є важливим транзитним коридором для транспортування білоруської продукції до Європи, розвиваються, з погляду офіційного Мінська, "не так динамічно через жорстку орієнтацію Латвії на Європейський Союз і майже цілковите виконання нею його вимог". Білорусько-польські відносини до 2010 р. були досить напруженими і супроводжувались взаємними висилками дипломатів, критикою режиму О. Лукашенка польською стороною, утисками в Білорусі Союзу поляків Білорусі тощо. Незважаючи на це, товарообіг між двома державами постійно зростає. Підбиваючи підсумки, зазначимо, що білоруська влада виявилась здатною оптимально використовувати переваги геополітичного становища своєї країни і робити несподівано сильні ходи в пошуках союзників, а також опиратися зовнішньому тиску. Президент Білорусі досить уміло використовує суперечності між впливовими на міжнародній арені державами (такими як США, КНР, Росія тощо), здобуваючи для своєї держави політичні та економічні дивіденди. Показовою в цьому сенсі є нормалізація співпраці Білорусі з ЄС та МВФ у 2008-2010 рр., що збіглося з припиненням постачання російських енергоносіїв до Білорусі за пільговими цінами. У результаті поновлення відносин з Брюсселем Білорусь отримала запрошення до участі у виконанні програми ЄС "Східне партнерство", а співпраця з МВФ дозволила отримати кредити на суму 1,5 млрд дол.

Після провалу російського "плану Д. Козака" зі створення спільної держави Молдови і Придністров'я в 2003 р. інтеграція до ЄС і європеїзація країни стали головною стратегічною метою уряду Молдови. Євроінтеграційний курс проводиться Молдовою послідовніше, ніж іншими країнами СНД, і користується підтримкою переважної більшості населення країни. Про те, що інтеграція до ЄЄ стала головним пріоритетом провладного "Альянсу за євроінтеграцію Молдови", свідчить зміна геополітичних орієнтирів РМ, а саме: перебудова відносин нової влади Молдови з Румунією та Росією. Зокрема, демократично-ліберальне керівництво країни повністю змінило акценти у діалозі з Румунією: запровадило кардинально інший підхід до процесу видачі румунських паспортів населенню Молдови і відійшло від вимог обов'язкового підписання з Румунією базового політичного договору та договору про державний кордон, які за президентства В. Вороніна вважалися "ключовими" документами для встановлення відносин привілейованого партнерства.

2. Серед країн СНД геополітичне становище Молдови є чи не найскладнішим як у результаті підвищеного інтересу до неї з боку Румунії, України та Росії, так і у зв'язку зі складною внутрішньополітичною та економічною ситуацією, вийти з якої власними силами Молдова неспроможна. Наближення ЄС і НАТО до кордонів Молдови створило принципово нову геополітичну ситуацію, що вимагає від молдовського керівництва рішучих кроків у проведенні економічних реформ, які мають стати запорукою майбутньої євроінтеграції Молдови. Одним із центральних завдань стало підключення країни до важливих європейських комунікацій, зокрема транспортних коридорів. Важливим кроком у цьому напрямку є відкриття у березні 2009 року в придунайському селі Джурджулешть портового терміналу, що засвідчило перетворення Молдови на морську державу.Пріоритетними завданнями своєї зовнішньої політики Молдова визначила розвиток відносин взаємовигідного співробітництва з країнами-сусідами (Україною і Румунією), поглиблення регіональних інтеграційних процесів, інтеграцію до Європейського Союзу, знаходження балансу у взаєминах з Росією і США, вихід на якісно новий рівень двостороннього співробітництва з країнами Азії, Африки і Близького Сходу, вигідну для себе діяльність у міжнародних організаціях. У реалізації цих завдань зроблено розрахунок на допомогу впливових представників молдавської діаспори, яка є досить чисельною в Ізраїлі, Німеччині, Франції, Канаді, США, Португалії, Болгарії та Греції.Згідно з конституцією 1994 р., Республіка Молдова є нейтральною державою. Цей статус не дозволяє їй мати на своїй території військові бази інших країн. Молдова є членом ряду авторитетних міжнародних організацій: ООН (з 2 березня 1992), Ради Європи (з липня 1995), СОТ (з 2001). У липні 1998 р. Молдова підписала Угоду про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом. Вона є учасником програми НАТО "Партнерство заради миру".Найважливішими партнерами Молдови на міжнародній арені є Румунія, Україна та Росія. Входження Румунії до складу НАТО створило ситуацію, коли Північноатлантичний альянс став безпосереднім сусідом Молдови на її західному кордоні. Ця обставина, а також зближення позицій Росії та членів НАТО з питань спільної боротьби зі світовим тероризмом після трагічних подій 11 вересня 2001 p. y США, спонукали керівництво Молдови зайняти лояльні -шу позицію до НАТО і шукати вигоди від змін, що відбулися в міжнародній політиці. Молдова поставила перед НАТО питання про те, щоб прирівняти сепаратизм Придністровського регіону до тероризму та залучити Північноатлантичний альянс до врегулювання придністровської проблеми. На розвитку відносин Молдови з Румунією негативно позначається затягування з румунського боку ратифікації базового політичного Договору про привілейоване партнерство між двома державами, парафованого у квітні 2000 p., та виношування окремими політичними силами цієї країни планів щодо приєднання Молдови до Румунії на підставі спільності мови, культури та історичного минулого.

Регіоналізм в зовнішній політиці країн ЦСЄ та ПСЄ

1985 – створена Асамблея європейських регіонів (АЄР): 300 регіонів з 26 країн.

1987 – АЄР отримала статус спостерігача в Раді Європи.

1987 – доповідь Єврокомісії щодо основних напрямів регіональної політики «Спільні акти повинні бути успішними: нові перспективи для європейської спільноти».

1993 – «Європа регіонів».

Лютий 1993 – єврорегіон «Карпати» (Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина, Україна).

1994 – створений Конгрес місцевих та регіональних влад Європи (КМРВЄ).

1994 – Одеська область — член міжрегіональної організації Робоча співдружність придунайських країн (є відкритою лише для регіонів басейну р. Дунай).

1995 – єврорегіон «Буг» (Білорусь, Польща, Україна).

1996 – 17 конференція АЄР в Одесі. «Одеська декларація»

4 грудня 1996 – Базель: Асамблея регіонів Європи прийняла «Декларацію щодо регіоналізму в Європі».

1997 – прийняття «Закону про місцеве самоврядування» в Україні.

1998 – єврорегіон «Нижній Дунай» (Молдова, Румунія, Україна).

Лютий 1999 – єврорегіон «Верхній Прут» (Молдова, Румунія, Україна).

2002 – «Нижній Дунай» отримав міжнародну нагороду “Вітрила Папенбурга”, яка вручається регіонам, що найбільш динамічно розвиваються.

2003 – Познань: Генеральна зустріч європейських регіонів. 90 регіонів з 40 країн.

Червень 2004 – Стратегія українсько-польського міжрегіонального та прикордонного співробітництва.

2007 – Державна програма України з розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 рр.