Тема 9. Звітність бюджетних установ

Мета: Розкрити зміст фінансової звітності бюджетних установ, розглянути форми звітності та терміни її подання до органів податкової інспекції і статистики, а також до пенсійного фонду та фондів соціального страхування

План

9.1 Поняття звітності бюджетних установ

9.2 Фінансова звітність бюджетних установ, порядок та терміни її подання.

9.3 Податкова звітність.

9.4 Звітність до пенсійного фонду та фондів соціального страхування.

9.5 Статистична звітність.

Література: [12 с.98-105][7с. 540-560]

9.1 Поняття звітності бюджетних установ

На підставі даних бухгалтерського обліку бюджетні установи зобов'язані скласти бухгалтерську звітність. Складання звітності є завершальним етапом об­лікового процесу. Бухгалтерська звітність повинна ґрунтуватись на даних синте­тичного та аналітичного обліків і відображати майнове та фінансове становище бюджетної установи, результати господарської діяльності та виконання кошто­рису доходів та видатків за звітний період (місяць, квартал, рік). Типові форми бухгалтерської і статистичної звітності та вказівки про порядок їх заповнення і терміни представлення розробляють і затверджують відповідні міністерства і ві­домства України, а форми фінансової звітності з виконання кошторисів доходів і видатків — Державне казначейство України.

Правові засади складання фінансової звітності в Україні загалом, і для бю­джетних установ зокрема, визначено Законом України „Про бухгалтерський об­лік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року за №996-ХІУ, який набрав чинності з 1 січня 2000 року.

Метою складання фінансової звітності установ є подання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан бюджетної установи, результати господарської діяльності та виконання кошторису доходів та видатків за звітний період

Користувачами фінансової звітності можуть бути фізичні та юридичні осо­би, які потребують інформації про діяльність установи для прийняття рішень. Такими особами можуть бути трудові колективи установ, органи державної ста­тистики, органи виконавчої влади та користувачі відповідно до законодавства.

Складаючи фінансову звітність, потрібно дотримуватись таких принципів:

• автономності установи — кожна установа, що виступає як юридична осо­ба, відокремлена від організацій вищого рівня, у зв'язку з чим майно та зобов'язання організацій вищого рівня не повинні відображатися у фі­нансовій звітності цих установ;

• безперервності діяльності — активи і зобов'язання установи оцінюють з припущення, що діяльність цієї установи триватиме далі;

• періодичності — діяльність установи розподіляють на певні періоди для складання фінансової звітності;

• історичної (фактичної) собівартості — пріоритетність оцінки активів, на підставі витрат на їхнє виробництво та придбання;

• нарахування та відображення доходів і витрат — фінансовий результат зві­тного періоду визначається зіставленням доходів звітного періоду з витра­тами, які були здійснені для отримання цих доходів

• повного висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформа­цію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, що приймають на її підставі;

• обачності — методи оцінки, які використовують в бухгалтерському об­ліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат, і зави­щенню оцінки активів і доходів установи;

• превалювання змісту над формою — операції повинні обліковуватись від­повідно до їхньої сутності, а не лише з урахуванням юридичної форми;

• єдиного грошового вимірника — всі операції установи вимірюють та уза­гальнюють у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці, тобто в грив­нях.

Особливостями бухгалтерської звітності в бюджетних установах є:

• обов'язковість та державне регламентування, що випливає з характеру затвердження бюджету. Регулювання питань методології звітності про виконан­ня бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ покладено на Державне казначейство України, яке суворо регламентує склад і порядок скла­дання звітності, розгляд та затвердження. Усі бюджетні установи повинні дотри­муватись правил та термінів складання звітності, подавати її в установленому обсязі. Метою цього регулювання є як створення єдиних правил ведення бухгал­терського обліку і складання фінансової звітності, так і їхнє удосконалення.

• єдність форми та змісту, що дає змогу статистичного групування та зве­дення її показників;

• методологічна єдність показників, яка передбачає єдині методи розраху­нків однакових звітних показників, їхнє обов'язкове узгодження з відповідними показниками, затвердженими кошторисами та штатними розписами. Це необ­хідно для контролю за виконанням кошторису доходів та видатків установи на всіх рівнях Державного та місцевих бюджетів;

• простота, ясність, доступність та прозорість звітності, які необхідні для широкого залучення всіх працівників до управління, активізації людського фа­ктора;

• послідовність, що закріплює на практиці поетапність складання бухгал­терської звітності, тобто необхідність постійності змісту та форм бухгалтерсько­го балансу і пояснень від одного звітного періоду до іншого.

Основним завданням фінансової звітності бюджетних установ є відобра­ження стану їхнього майна та результатів діяльності під час виконання кошто­рису доходів і видатків. Іншими словами, фінансова звітність бюджетних установ відображає результати розпорядження коштами та майном держави уповноваже­ними на це суб'єктами відносин у сфері господарювання.

Форми звітності бюджетних установ з виконання кошторисів доходів та видатків та порядок їхнього заповнення встановлюються Державним казначейством України. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать установи, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном установ, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх установ, що належать до сфери їхнього управління.