3.6. Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження

На стадії заверщення дослідження необхідно підвести підсумки, чітко й конкретно визначити, яке нове знання одержане і яке його значення для науки і практики. В цьому випадку як головні параметри оцінки результатів наукової роботи виступають наукова новизна, теоретичне і практичне значення, готовність результатів до використання і впровадження.

Формування наукової новизни результатів дослідження – «обличчя» будь-якої наукової роботи, оскільки саме за ним судять про якість роботи вже при першому ознайомленні з нею. Кожен дослідник повинен уміти визначити новизну свого наукового результату. Найчастіше при цьому допускають такі помилки:

– новизна підмінюється актуальністю теми, її практичною і теоретичною значущістю;

– в науковому дослідженні стверджується, що дане питання не вивчено, що воно є важливим для практики, що тема в конкретних умовах не розглядалася;

– висновки до розділів носять конструктивний характер і становлять самоочевидні твердження, з якими дійсно не можна сперичатися;

– немає зв’язку між одержаними раніше і новими результатами.

Нове знання в педагогіці можна структурувати так: 1) новизна результату (факт, явище, принцип, модель, теорія, концепція, закон); 2) новизна процесу (технологія освітньої діяльності, метод дослідження, діагностичний тест); 3) новизна висунутої ідеї (постановка проблеми, формулювання задач, висунення гіпотези).

Результати педагогічного дослідження залежать від того, на якому рівні виконується наукова праця: теоретико-методологічному, історико-педагогічному, дослідно-експериментальному тощо. Результатом дослідно-експериментальної роботи в сфері освіти має бути розкриття суті умов підвищення якості навчально-виховної роботи, виявлення кількості засвоєного иатеріалу учнями, зменшення часу, затраченого суб’єктами навчально-виховного процесу на засвоєння змісту освіти. Результатом у роботі теоретико-методологічного (історико-педагогічного) характеру повинно стати знаходження нових законів і закономірностей.

Новизна опрацювання процесу, методу або прийому в педагогіці полягає в тому, що досліджений новий, який має істотно інші ознаки, процес виконання взаємопов’язаних дій у навчально-виховній роботі, який дає при використанні позитивний ефект, введено в науковий обіг новий метод дослідження педагогічної дійсності; опрацьований новий тест або комплекс для діагностики рівня научуваності тощо.

Наукова ідея, постановка проблеми, формулювання задачі, висунення гіпотези є найбільш суперечливим моментом, оскільки поставлена проблема у процесі педагогічного дослідження повинна бути доведена до догічного кінця, а не просто декларована.

Формула новизни педагогічного дослідження має бути представлена такими параметрами: типом нового знання (результат, процес, ідея); його рівнем – абсолютним або відносним (конкретизація, доповнення, перетворення); відмінними характеристиками в порівнянні з одержаними в аналогічних дослідженнях; теоретичною і практичною значущістю; логікою викладу – послідовною, причинно-наслідковою, несуперечливою.

Для опису новизни одержаних результатів прийнято класифікувати їх за рівнями: перетворення; доповнення; конкретизації.

Рівень перетворення характеризується принципово новими ідеями, підходами в галузі навчання і виховання, яких раніше не було в теорії і практиці. Відбувається принципова зміна точок зору, пропонується підхід, який корінним чином відрізняється від відомих уявлень у даній галузі. На рівні перетворення істотно важливо розрізняти два варіанти новизни: дискусійно-гіпотетичну і загально визнану. У першому випадку нові результати ще не цілком доказові, не мають достатніх всебічних конкретизацій і нерідко зустрічають протидію, оскільки часто самі факти не піддаються новаторському науковому поясненню. Тому залишається сумнів у справедливості даних наукових дей. На етапі загальновизнаної новизни такий сумнів зникає.

Рівень доповнення свідчать про те, що одержаний результат розширює відомі теоретичні й практичні положення в навчанні і вихованні, вносить до них нові елементи, доповнює пізнання в даній галузі без змін їх суті. Відкриваються нові грані проблеми, які раніше не були відомі.

Рівень конкретизації означає, що одержаний результат уточняє відоме, конкретизує окремі теоретичні або практичні положення, які стосуються навчання і виховання, методики навчання, історії педагогіуи, проблем управління освітою чи навчальним закладом тощо. На цьому рівні відомий метод, прийом, спосіб чи засіб навчання можуть бути розвинені і поширені на новий клас педагогічних об’єктів, систем, явищ.

Для рівнів новизни «доповнення» і «конкретизація» дослідник має дуже чітко з’ясувати, чим одержаний ним результат відрізняється від раніше опублікованих. опис нових ознак у науковому результаті у вигляді певних форм новизни необхідний для встановлення внеску автора в педагогічну науку.

Новий науковий результат повинен бути не лише названий, а й теоретично або емпірично обгрунтований. Мається на увазі, передусім, експериментальне підтвердження. Теоретична аргументація застосовується в тих випадках, коли емпіричним шляхом розв’язати досліджуване питання складно через тривалість експерименту, велике число соціально-педагогічних факторів, які важко піддаються обліку і контролю, відсутність відповідної матеріальної бази тощо.

Для обгрунтованої оцінки нових результатів потрібен змістовний, розгорнутий і чіткий їх виклад, показ того, в чому вони полягають, а не формальне, нічим не підкріплене запевнення, що теоретичні позиції і практичні висновки дослідження – нові.

Кілька пропозицій щодо структури опису наукової новизни, своєрідної її «формули». Текст «формули» наукової новизни варто починати з вступного слова: доведено, одержано, встановлено, визначено тощо. Далі має бути вуазаний об’єкт наукової новизни, який показує, що саме створено, доведено, запропоновано, встановлено. Після запису назви повинні йти з’єднувальні слова, які допомагають перейти до викладу істотних ознак цього об’єкта: «який складається з ...», «який полягає в тому, що ...», «який включає ...» і т. ін. Причому всі істотні ознаки об’єкта наукової новизни мають бути показані з повнотою, достатньою для того, щоб фахівець міг зрозуміти його суть. Таким чином, структура пропонованої наукової новизни може бути такою: 1. Вступне слово. 2. Назва об’єкта наукової новизни. 3. З’єднувальне слово. 4. Перелік істотних ознак об’єкта наукової новизни.

Теоретична значущість – це інтегральна характеристика впливу проведеного дослідження на педагогічні ідеї та методи, комплекси, показники його перспективності, доказовості та концептуальності. Вона може виявлятися у сфері загальної педагогіки чи її окремої дисципліни (дидактики, теорії виховання, методики, історії).

Значення одержаних дослідником результатів для педагогічної науки визначається тим, в які проблеми, концепції, галузі педагогічного знання вносяться зміни, спрямовані на розвиток педагогічної науки, на поповнення її змісту. Критерій теоретичної значущості результатів дослідження дає можливість судити про суть і закономірності психолого-педагогічних процесів і явищ, безпосиредньо пов’язаних із науковою новизною і ступенем сформованості теоретичних положень, тобто концептуальністю, доказовістю зроблених висновків, перспективністю результатів дослідження для опрацювання питань прикладного характеру.

Наукову новизну і теоретичне значення можуть мати як нові теоретичні положення, так і практичні (нормативні) рекомендації, які раніше не були відомі і не зафіксовані в педагогічній науці і практиці, тобто можна виділяти теоретичну й практичну новизну. Теоретичну новизну можуть мати запропоновані дослідником нові концепції, підходи, напрями, ідеї, гіпотези, закономірності, тенденції, кваліфікації, принципи в галузі навчання й виховання, розвитку педагогічної науки і практики. Вони можуть виступати як уточнення, розвиток, розробка, перевірка, підтвердження, спростування.