Підходи до визначення процентних ставок

Встановлення достатньої норми прибутку чи процентної ставки являє собою питання достатньо висвітлене в зарубіжних та вітчизняних наукових джерелах, але саме тому багатогранність аспектів проблеми часто приводить до різноманітності підходів. Часто різні методи встановлення достатньої норми доходу інвестора не лише не взаємодоповнюють один одного, але і прямо суперечать.

Підхід перший: традиційний

Даний підхід є найпростішою можливою розбивкою процентної ставки на складові. Він традиційно виділяє три складові процентної ставки, котрі в сумі дають загальну норму доходу інвестора. До них відносять:

1. плату за утримання від споживання – u;

2. очікуваний темп інфляції в даній країні – i;

3. премію інвестору за акцептування ним ризику, пов'язаного з інвестиціями – а.

Тобто загальна ставка доходу встановлюється як:

r = u + i + а                   (1)

При цьому склад складових факторів обґрунтовано наступним чином.

1. Плата за утримання від споживання відображає компенсацію інвестору незручностей, пов'язаних з тимчасовою неможливістю альтернативного споживання інвестованого ним капіталу. Величина процентної ставки плати за утримання від споживання залежить виключно від часу інвестування. Така ставка порівняно мало відрізняється у різних країнах, де її перш за все визначатиме ділова активність та ритм ділового життя. Традиційно величина ставки доходу за утримання від споживання може становити 4-6%.

2. Компенсація очікуваного темпу інфляції також є неодмінним атрибутом загальної ставки доходу інвестора. За відсутності останньої потенційний інвестор не зацікавлений інвестувати, тобто відкладати власне споживання капіталу на означений період, оскільки таке відкладання споживання призведе до втрати купівельної спроможності інвестованої ним суми. При інвестуванні така компенсація стосуватиметься виключно сподіваних темпів інфляції, які можуть не співпадати з дійсними інфляційними темпами поточного року. Отже, мова скоріше йде про умовну часткову компенсацію, ефективність котрої залежить від стабільності даної економічної системи.

3. У більшості випадків інвестування у недержавні цінні папери та реальні інвестиційні проекти, зацікавленість інвестора можливими проектами зростає у випадку пропозиції, адекватної компенсації ризику, пов'язаного з можливістю неповернення вкладеного капіталу та неотримання достатнього рівня доходу. Величина такої процентної компенсації залежить від рівня політичної та законодавчої стабільності, рівня розвитку ринкових взаємовідносин та інфраструктури бізнесу в даній країні.

 

Підхід другий, базований на ставці доходу у безризикові цінні папери.

Групування складових факторів бажаної норми доходу інвестора приводить до виділення в її структурі інших ставок, котрі можуть використовуватись об'єктивно самостійно. Так, загальна бажана норма доходу інвестора може бути представлена у вигляді:

r = rf + а,                 (2)

за умови, що

rf = u + i,                 (3)

де rf – ставка доходу безризикових цінних паперів. Економічна практика свідчить, що для встановлення величини даної ставки слід орієнтуватися перш за все на дохідність державних боргових зобов'язань, котрі традиційно вважають відносною точкою відліку ризику певно ї держави.

 Підхід третій: на базі номінальної та реальної ставки дохідності

Цей підхід базується на спрощеному виділенні в структурі процентної ставки компоненти, яка дійсно збільшує вартість інвестованого капіталу на відміну від інфляційної складової, котра фактично носить лише компенсаційний характер стосовно загального росту цін. У цьому випадку у структурі ставки бажаного доходу інвестора виділяють реальну ставку доходу, котра вказує реальний дохід інвестора понад компенсацію очікуваних інфляційних втрат. Тоді:

r = rr + i,                (4)

враховуючи, що

rr = u + а,              (5)

де rr – реальна (дійсна) ставка доходу інвестора. Доцільність виділення даної ставки обґрунтовується тим, що складова очікуваної інфляції у структурі процентної ставки виконує перш за все компенсаційну функцію стосовно можливих втрат від зростання загального рівня цін, а не відображення дійсного доходу інвестора. Нагадаємо, що формули (4, 5) демонструють спрощений підхід до виділення інфляційної складової. Більш повне та правильне врахування інфляційної складової пропонується Ірвінгом Фішером.

 

Підхід четвертий: підхід І.Фішера

Американський економіст Ірвінг Фішер запропонував у процесі розрахунку взаємозв'язку між номінальною та реальною процентною ставкою використати таке співвідношення:

r = (1 + u + а) х (1 + i) – 1           (6)

У відповідності до цього підходу ставка інфляційних очікувань не просто додається до величини реальної ставки доходності, а перемножується. Ця формула більш складна для практичного вжитку в процесі аналізу складових процентної ставки, тому й вживається значно рідше.

 

Підхід п'ятий: модифікований підхід І.Фішера

Ряд економістів пропонують наступну модифікацію формули І.Фішера. На їхню думку, складові номінальної процентної ставки потрібно не додавати, а перемножувати з метою врахування синергійного ефекту, який виникає від взаємного впливу не лише інфляції, а всіх складових.

Номінальна ставка в такому випадку може розраховуватись як:

r = (1 + u) х (1 + а) х (1 + i) – 1,            (7)

у випадку, коли потрібно розрахувати синергійний ефект взаємного впливу інфляційних очікувань та реальної ставки доходності. Формула дещо складна для використання, а за низьких величин інфляційних очікувань та реальної ставки дохідності не дає результатів, суттєво відмінних від тих, що отримані за формулою (1). Зазначимо, що в умовах стабілізованої ринкової економіки саме низькі значення економічних очікувань та реальної ставки інвестиційної дохідності є переважаючими.

Взаємний вплив усіх трьох складових номінальної ставки дохідності виражений рівнянням:

r + 1 = (1 + u) х (1 + а) х (1 + i),           (8)

яке, на відміну від попереднього, фактично представляє собою синергійний ефект усіх трьох складових. Прихильниками даної формули висувається гіпотеза стосовно впливу фактора ризику не лише на інфляційні очікування, але й на ставку премії за утримання від споживання. Ряд емпіричних перевірок даної теорії був запропонований американським дослідником Джином Фама. За його пропозицією перевірку теорії Фішера можна зробити на основі прогнозу темпу інфляції за допомогою моделі, базованої на взаємозв'язку реальної та номінальної процентної ставки минулих періодів. Ю.Фама спробував зробити перевірку на базі даних фінансового ринку США за період з 1983 по 1989 рік.

 

Підхід шостий: вплив ліквідності проекту

Учені-економісти пропонують ряд можливих розширень до сукупності факторів, що входять у величину процентної ставки. Так, однією з пропозицій є відображення бажаної норми доходу інвестора у вигляді:

r = u + i + а – l,                                            (9)

де l – відображає премію, пов'язану з підвищеною ліквідністю інвестиційного проекту. Ідея полягає в тому, що проекти з підвищеною ліквідністю (спрощеною можливістю виходу) можуть приносити інвестору меншу величину відносного доходу, ніж менш ліквідні проекти інвестування. Цим пояснюється менший доход проектів непрямого фінансового інвестування (цінних паперів) порівняно з реальними інвестиційними проектами.

2. Вплив політики НБУ на формування процентних ставок

Положення про процентну політику Національного банку України визначає основні принципи встановлення Національним банком України процентних ставок за своїми операціями та індикативного регулювання діяльності банків.

індикативна процентна ставка - рекомендований орієнтовний розмір процентних ставок для банків щодо проведення ними операцій із залучення та розміщення коштів;

облікова ставка Національного банку - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку;

процентна політика Національного банку - регулювання Національним банком попиту та пропозиції на грошові кошти як через зміну процентних ставок за своїми операціями, так і шляхом рекомендацій щодо встановлення процентних ставок за активними та пасивними операціями банків з метою впливу на процентні ставки суб'єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій;

прогнозний рівень інфляції - прогнозна зміна індексу споживчих цін;

процентна ставка - установлений розмір плати за розміщені чи залучені кошти, що встановлюється Національним банком як важіль впливу на економічні процеси, застосовується у сферах економіки, банківської та зовнішньоекономічної діяльності, а також як інструмент в антиінфляційних заходах;

процентний пункт - різниця між процентними ставками;

ставка рефінансування - процентна ставка, за якою Національний банк надає банкам на визначений строк кредити рефінансування;

ставка за депозитами овернайт - процентна ставка, за якою Національний банк залучає тимчасово вільні кошти банків строком на один робочий день;

ставка за кредитами овернайт - процентна ставка, за якою Національний банк надає банкам кредити строком на один робочий день;

ставка залучення тимчасово вільних коштів банків - процентна ставка, за якою Національний банк залучає тимчасово вільні кошти банків відповідно до визначених строків понад один робочий день;

фактичний рівень інфляції - рівень споживчих цін за даними статистичних органів, що встановився у відповідному звітному періоді.