Розділ 2. Правове регулювання розірвання шлюбу

2.2 Розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану

У теорії сімейного права під припиненням шлюбу розуміється «зумовлене настанням певних юридичних фактів припинення правовідносин, які виникли між подружжям із юридично оформленого шлюбу». До юридичних фактів, які припиняють шлюб, відповідно до ст.104 СК України, відносяться: смерть одного із подружжя, оголошення його померлим та розірвання шлюбу.[12, с. 92] Той чи інший порядок розірвання шлюбу чітко визначений Сімейним кодексом України залежно від певних обставин і не може бути передбачений бажанням сторін.[12, с. 96]

Розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється: за заявою подружжя, яке не має дітей та за заявою одного з подружжя.

Розірвання шлюбу в органах РАЦСу за заявою обох із подружжя регулюється ст. 106 СК України та відбувається за наявності двох підстав:

-якщо подружжя виявило взаємну згоду на розірвання шлюбу;

-якщо подружжя не має дітей.

Взаємна згода подружжя на розірвання шлюбу виражається в їх спільній письмовій заяві до РАЦСу (на спеціальному бланку). Якщо один із подружжя через поважні причини не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до РАЦСу, таку заяву, нотаріально засвідчену, може надати другий із подружжя.

Обов’язковою умовою є і відсутність неповнолітніх дітей. Якщо ж у іншого з подружжя є неповнолітня дитина від першого шлюбу, яка не усиновлена її теперішнім чоловіком, то для розірвання шлюбу в органах РАЦСу перешкод немає. Якщо у подружжя є усиновлена неповнолітня дитина, то таке подружжя не має права розірвати шлюб в даному органі.

Розірвання шлюбу подружжя, яке проживає окремо, проводиться в державних органах РАЦСу за місцем проживання одного з них на підставі спільної заяви, в якій обидва мають підтвердити свою взаємну згоду на розірвання шлюбу і відсутність у них дітей до 18-річного віку. Якщо один з подружжя, незважаючи на відсутність у нього заперечень проти розлучення, ухиляється від розірвання шлюбу в органах РАЦСу або якщо місце проживання другого подружжя невідоме, питання про припинення шлюбу розглядається судом. Постанова про розірвання шлюбу має бути винесена органом РАЦСу через один місяць від дня подання заяви про розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу (ст.114 СК України).[12, с.100-101]

Один із подружжя , згідно ст. 107 СК України, має право на розірвання шлюбу за наявності двох обставин: якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім або визнаний недієздатним. Право на розірвання шлюбу триває доти, допоки існують обставини, що обумовили його здійснення. Тому орган РАЦСу не може прийняти заяви про розірвання шлюбу, якщо на момент її подання другий із подружжя уже з’явився чи дієздатність якого була відновлена.

Розірвання шлюбу органом РАЦСу за заявою одного із подружжя також не пов’язане з відсутністю між чоловіком та жінкою майнового спору. Норма ст. 107 СК також не торкається немайнового спору. За аналогією, слід зробити висновок, що і наявність спору особистого характеру не має бути перешкодою до застосування ст.107 СК України. Чи може скористатися даною нормою опікун недієздатного? Відповідь на це питання має бути заперечною. Процедурна пільга йому не надана. Опікун недієздатного може ініціювати лише розірвання шлюбу у суді. З іншого боку, той з подружжя, хто є дієздатним, не можуть звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, оскільки для них є чинним спрощений порядок розірвання шлюбу.[19, с.250-251]