Контрольні запитання.

1. Призначення та структура програми, написаної мовою C.

2. Різновиди типів величин.

3. Що таке константи і змінні?

4. Показати способи введення констант, представлених в різних системах числення.

5. Правила запису декларацій змінних.

6. Особливості цілочисельної арифметики.

7. Порядок виконання операцій.

8. Особливості операцій інкремента і декремента.

9. Операції присвоєння.

Пояснити зміст і обгрунтувати результати виконаних прикладів.

№3.

«Інструкції розгалуження в програмах мовою С».

МЕТА РОБОТИ: дослідити властивості інструкцій розгалуження алгоритмів програм, складених мовою програмування С.

Попередні відомості.

Розгалуження в програмах організовують за допомогою груп операторів: вибору (умовний оператор if і переключатель switch); переходу, що виконують безумовну передачу керування керування ( goto – безумовний перехід, continue – завершення текучої ітерації циклу, break – вихід із циклу, або переключателя, return – повернення з функції.

Умовний оператор має скорочену форму:

if (вираз-умова) оператор;

де в якості виразу умови можуть використовуватися – арифметичний вираз, відношення і логічний вираз. Оператор, що знаходиться в умові виконується тільки у випадку істинності, тобто при ненульовому значенні виразу умови.

Приклад: if ( x < 0 && x> -10) x=-x;

Крім скороченої форми існує повна форма умовного оператора:

if (вираз-умова)

оператор_1;

else

оператор_2;

Тут у випадку істинності виразу-умови виконується тільки оператор_1, при нульовому значенні виразу-умови виконується тільки оператор_2.

Приклад:

if (x>0)

b=x;

else

b=-x;

Оператор у скороченому варіанті оператора if, оператор_1і оператор_2 в повному операторі if можуть бути як окремими, так і складовими операторами.

Дозволяються вкладені багаторівневі конструкції типу (if – else if – else … if – else). Ркомендується використовувати дужки для точного визначення послідовності.

Оператори можуть бути складеними, тобто представляти собою групу операторів, тоді ця група повинна бути обмежена фігурними дужками.

Оператор goto реалізує безумовний перехід на помічену інструкцію:

goto мітка;

Мітка повинна бути розташована всередині поточної функції. Мітка може стояти перед будь-яким оператором і мати вид:

ідентифікатор:

Частіше ідентифікатор мітки вибирають і записують вликими літерами. Мітка використовується тільки як об’єкт переходу для goto.

Оператор switch є основним засобом, коли необхідно організувати мультирозгалуження. Його синтаксис:

switch (вираз)

{ case константа_1 : оператори_1;

case константа_2 : оператори_2;

default: оператори;

}

У цьому оператрі використовуються три службових слова: switch, case, default. Перше з них ідентифікує властиво оператор-перемикач. Службове слово case з наступною константою є в деякій мірі міткою. Константи можуть бути цілими, або символьними і всі повинні бути різними (щоб різними були мітки). Службове слово default також означає окрему мітку. При виконанні оператора обчислюється вираз записаний після switch, і його значення послідовно порівнюється з константами, що поміщені слідом за case. При першому ж співпадінні виконуються оператори помічені даною міткою. Якщо виконувані оператори не передбачають жодного переходу (тобто серед них немає операторів goto, return, exit, break), то далі виконуються оператори всіх наступних варіантів, поки не з’явиться оператор переходу або не закінчиться переключатель.

Оператори, що слідують за default виконуються, якщо значення виразу в дужках після switch не співпало з жодною константою після case. Мітка default може бути відсутньою в перемикачі. У цьому випадку при неспівпадінні значень виразу з константами перемикачне виконує жодних дій. Уточнимо, що default і case не є мітками в звичайному сенсі. До них неможливо перейти за допомогою оператора goto.

Оператор Break:

Синтаксис:

break;

викликає завершення найменшого охоплюючого оператора while, do, for або switсh; керування передається на оператор, який слідує за завершеним.