Біографічні відомості

Народився 29 жовтня 1814 року в с. Чепелі на Бродівіщині. Помер 13 травня 1888 року у Вільні (нині Вільнюс). Син о. Теодора, уродженця м. Миколаєва. З Миколаєва походить вся родина Головацьких. Історик, етнограф, філолог, поет і суспільний діяч.

У 1831 р. після закінчення Львівської гімназії вступив на філософський факультет Львівського університету. У 1832 р. перервав навчання і два роки мандрував, переважно пішки, по містах і селах Галицької Русі і Закарпаття. Цікаво, що свою мандрівку розпочав з м. Миколаєва над Дністром. У 1835 р. поступив у Кошицьку академію, а потім — у Будапештський університет. У 1836 — 1839 рр. продовжив навчання у Львівському університеті, а потім закінчив Львівську духовну семінарію 1842). Був греко-католицьким парохом у с. Микитипці (1842 — 1846), Хмільова (1846 — 1848). Учасник Собору українських вчених у Львові у 1848 р. У 1848 — 1867 рр. професор «руської мови і словесності» (української мови та літератури) у Львівському університеті. У 1858—1859 рр. займав посаду декана філософського факультету, а у 1862—1864 рр. — ректора університету. Під впливом Михайла Погодіна перейшов на москвофільські позиції, за що був у 1841 р. відзначений званням академіка Санкт-Петербурзької АН. У 1868 р. переїхав в Росію, склав із себе духовний сан і перейшов у православ'я. Цього ж року очолив Віденську археографічну комісію, а з 1871 р. і Тимчасову комісію з створення Віленської публічної бібліотеки і музею.

Разом із Маркіяном Шашкевичем та Іваном Вагилевичем утворив у 1831 р. національно-патріотичний гурток галицької молодої інтелігенції т.з. «Руську трійцю». У Будапешті зблизився з чеськими, словацькими і сербськими славістами, з допомогою яких у 1837 р. там було підготовано і видано перший галицький альманах «Русалка Дністрова», що відіграв велику роль в галицькому літературному відродженні.

Живучи у Львові, підтримував тісні контакти з М.Устияновичем, Д.Зубрицьким, І.Вагилевичем, переписувався з М.Погодіним, О.Бодянським, М.Максимовичем, Я.Колларом, П.Шафариком, П.Коубеком, К.Заном, В.Залеським, а пізніше з В.Галкою та К. Я. Ербеном та іншими славістами. Свої поетичні твори надрукував у "Русалці Дністровій та альманаху «Вінок русинам на обжинки» (ч.1— 2, Відень, 1846—1847), у виданні якого брав участь. Численні літературні та етнографічні праці розкидані по різних збірниках, богословські й мемуарні твори надруковані переважно в «Науковому збірнику Галицько-Руської матиці».

У свій романтичний період до 1848 р. Яків Головацький приділив багато уваги збиранню й обробленню українських мовознавчих матеріалів, виходячи з засади, що мова найкраще відбиває дух нації. Але відхід на москвофільські позиції не міг не позначитися і на його наукових працях. Вже його «Граматика руского язика» (1851) далека від позиції збереження і розвитку української мови. Мав вплив на Миколу Устияновича, який також у своїх пізніх творах відмовився від чистої української мови і перейшов па «язичіе». Наукова оцінка спадщини Я.Головацького далеко не однозначна. У 1846 р. під псевдом «Гаврило Русий» він надрукував німецькою мовою у журналі «Річники слов'янської літератури, мистецтва і науки», які видавав у Лейпцігу відомий славіст «Йордан», статтю «Становище русинів у Галичині» (випуск 9 «Річників»). В ній він різко критикував політику уряду в національному питанні в Галичині і виступав проти переслідування національносвідомої інтелігенції. У 1859 р. він очолив боротьбупроти прихильників заміни кирилиці латинкою, яка завершилася виданням у Львові німецькою мовою збірника «Питання мови і письма русинів в Галичині» (1861).

Велике значення мала і зберігає досі тритомна етнографічна праця Головацького «Народньіе песни Галицкой и Угорской Руси», яка була опублікована у 1863 — 1878 рр. в «Чтениях» Товариства історії і древностей Російських при Московському університеті. Зберігають свою наукову цінність і ряд історичних праць з дослідження окремих проблем історії Закарпаття, Галичини і Буковини, слов'янського етногенезу, польсько-галицьких та польсько-українських та слов'яно- германських стосунків, статті про І.Котляревського, Г.Квітку-Основ'яненка, М.Шашкевича, І.Вагилевича, розвідки про «Слово о полку Ігоревім». Лазаря Барановича, Феофана Прокоповича, «Географический словарь западнославянских и южнославянских земель и прилежащих стран» (1877, вид.1884). Цінною була його видавнича і громадська діяльність у Відні. Поряд з тим його обгрунтування існування «одної руської народності і одної руської літератури» аж до виступів проти вживання української мови в літературі і науці мали негативний вплив па розвиток галицької і закарпатської інтелігенції. Архів Якова Головацького зберігається у Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника та у ініверситеті літератури НАН України у Києві (ф.104).