7.2. Методи виявлення і оцінки ризиків при плануванні діяльності підприємства

Для складання прогнозів і планування витрат, пов'язаних з ризи­ками, потрібно зібрати відповідну інформацію про носіїв цих ризиків. Після от­римання і оброблення інформації визначають метод виявлення ризиків. Найчастіше для виконання цього завдання застосовується комплекс­ний метод. Для ефективного пошуку і нейтралізації ризиків розроб­ляється програма їхнього контролю і пошуку. Програму складає відділ кон­тролю ризиків. План має свій бюджет і економічне обґрунтування до­цільності нейтралізації того чи іншого ризику. Плануючи витрати на нейтралізацію ризиків, відділ повинен контролювати співвідношення між витратами на нейтралізацію ризиків і втратами від наслідків їхньої дії.

До методів пошуку інформації щодо ризиків відносять:

• стандартні анкети;

• річні аналітичні звіти господарської діяльності підприємства і у першу чергу баланс та фінансовий звіт;

• консультативні послуги аудиторських і консалтингових фірм;

• технологічні карти виробничих потоків;

• звіти фірм-конкурентів;

•  інформаційні бюлетені товарних і фондових бірж та ін.

Кожний з наведених методів здатний забезпечити достатню інформацію, яка підлягає аналізу, за допомогою якої встановлюють взаємозв'язок між інформаційними даними окремих джерел і використовують для визначення видів ризиків, які загрожують підприємству.

Кількісна оцінка ризиків найчастіше застосовується при виборі оптимального варіанту розвитку фірми. У деяких випадках підприє­мство може прийняти до впровадження варіант, економічна ефек­тивність якого нижча порівняно з іншими, але він має меншу ризиковість. Тому розраховуючи той чи інший розділ плану або проект реконструкції підприємства, ефект від їхнього виконання потрібно скорегувати на рівень ризиковості.

Втрати, які виникають при здійсненні господарсько-фінансо­вої діяльності підприємства класифікуються на фінансові, матері­альні, часові (трудові і організаційні), соціальні, збутові та ін.

Фінансові втрати виникають при зменшенні обсягів реалізації продукції, підвищенні її собівартості і зменшенні прибутковості. Причинами втрат є недостатнє вивчення кон'юнктури ринку, інтен­сивності конкуренції, незадовільний прогноз щодо виникнення но­вих ринків при складанні поточних і перспективних планів діяль­ності підприємства.

Матеріальні втрати є наслідком помилок при плануванні мате-ріального балансу, плану технічного розвитку або прямих втрат виробничих фондів.

Часові втрати виникають внаслідок несвоєчасного виходу підприємства на ринок з інноваційним продуктом, втрат робочого часу працівників за рахунок незадовільної організації праці і вироб­ництва. Наприклад, запізнення з пропозицією про вихід нового продукту на рино­к на 1 рік зменшує прибуток підприємства на 20%, а на два - вза­галі залишає підприємство без прибутку.

Соціальні втрати полягають у виникненні таких втрат, які є загрозою для здоров'я та життя громадян.

Збутові втрати виникають при погіршенні іміджу підприємства у свідомості цільових споживачів, що призводить до їхньої переорієн­тації на товари конкурентів.

Ступінь достовірності планів в умовах ризикової економіки, може бути визначений за допомогою спеціального аналізу ризиків та їхнього впливу на показники діяльності підприємства. Підприємниць­кий ризик розраховується як в абсолютних, так і у відносних показ­никах. Ризики в абсолютних показниках доцільно визначати для ха­рактеристики окремих видів втрат, а у відносних - при порівнянні прогнозованого рівня втрат з їх фактичним рівнем, із середніми втратами по галузі або по економіці у цілому.

Головними методами аналізу ризиків є якісний і кількісний аналіз.

Якісний аналіз передбачає порівняння позитивних очікуваних результатів від виконання планових показників з можливими від цього наслідками. Наслідками можуть бути фінансові, збутові, еко­логічні, та морально-психологічні.

Іншим напрямом якісного аналізу є визначення впливу рішень, які приймає підприємство на етапі складання планів, на інтереси інших суб'єктів підприємницької діяльності і конкурентів.

Кількісний аналіз передбачає застосування таких методів: статистичного, аналізу доцільності витрат, експертних оцінок, аналітичного методу, методу використання аналогів.

Важливим показником аналітичного методу аналізу є показник "Z-раху­нок Альтмана". Він дозволяє розрахувати кількісне значення ймовірності банкрутства і на етапі складання планів передбачити заходи щодо усунення цього ризику. Показник "Z-рахунок" розрахо­вують за наступною формулою:

 

оборотний капітал

всього активів

      Z = К₁ × 1,2 + К₂× 1,4 + К₃× 3,3 + К₄× 0,6 + К₅× 1,0 (7.1)

де К₁ = ;

резерви + фонди спеціального призначення+ нерозподілений прибуток

всього активів

К₂ = ;

результат від реалізації

всього активів

К₃ = ;

статутний капітал

зобов'язання у цілому

К₄ = ;

чиста виручка від реалізації

всього активів

К₅ = .

У випадку, коли показник "Z-рахунок" менший ніж 1,8, ймовірність банкрутства дуже велика, при значенні показника 1,81 - 2,7 - висока, при значеннях 2,8 - 2,9 - ймовірність банкрутства помірна, а при значеннях від 3,0 і більше - незначна.