Основні корисні копалини

Незважаючи на значну площу і різноманітність природних умов Азія займає 1-е місце серед інших континентів тільки за запасами нафти, природного газу, руд олова і самородної сірки, а також з видобутку нафти і олов'яних руд. Слабка продуктивність надр континенту і низька концентрація гірничої промисловості пояснюються не тільки особливостями геологічної будови, але і недостатньою геологічною вивченістю, несприятливим географічним положенням, відсутністю необхідної інфраструктури і низьким рівнем розвитку економіки у багатьох країнах Азії. Мінерально-сировинна база і гірнича промисловість Азії, за винятком запасів і видобутку нафти в країнах Перської затоки і олова в Східній Азії, не відрізняються високою концентрацією виробництва. Вугільна промисловість континенту за рівнем виробництва поступається Північній Америці і Західній Європі, а за концентрацією видобутку, крім них, ще й Австралії і Південній Африці. Нафтогазовидобувний район Західної Азії — найбільший в світі центр з видобутку і експорту нафти; загалом Азія дає біля 45-50% загального видобутку нафти, який здійснюється на сучасному технічному рівні. Аналогічний стан у оловодобувній промисловості займають країни Східної Азії, але в цьому випадку технічний рівень виробництва вельми строкатий: від сучасних потужних драг на прибережних площах до напівкустарного видобутку (старателі) з невеликих розсипів. З інших видів мінеральної сировини виділяються марганцеві руди в Індії і хромові руди в Туреччині, вольфрамові руди в Південній Кореї і країнах Східної Азії, фосфорити і самородна сірка в Західній Азії. Серед країн Азії можна віднести до найбільших і досить універсальних за видобутком мінеральної сировини Росію, Індію і Китай, а до числа країн зі значним, мінерально-сировинним потенціалом, порівняно розвиненою гірничою промисловістю — Туреччину, Філіппіни, Іран та Індонезію.

Економіка

Сінгапур має один з найбільш пожвавлених портів світу і четвертим за обсягами форексний ринок.

Азія має другий за величиною номінальний ВВП серед усіх континентів після Європи, але найбільший за паритетом купівельної спроможності. Станом на 2010 рік, найбільшими економіками Азії є Китай, Японія, Індія, Південна Корея та Індонезія. Згідно з Global Office Locations 2011, Азія домінує як місце офісів компаній — 4 з 5 верхніх сходинок займають міста в Азії: Гонконг, Сінгапур, Токіо і Шанхай (на четвертому місці Лондон). Близько 68 відсотків міжнародних компаній має офіс в Гонконзі.^[4]

В кінці 1990-х і початку 2000-х років, економіка КНР^[5] та Індії зростала дуже швидко, із середньорічним темпом зростання понад 8%. До інших країн Азії з дуже високими темпами зростання відносяться Малайзія, Індонезія, Пакистан, Таїланд, В'єтнам, Монголія, Узбекистан, Кіпр і Філіппіни, а також багаті корисними копалинами країни, як Казахстан, Туркменістан, Іран, Бруней, Об'єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт , Саудівська Аравія, Бахрейн і Оман.

В своїй книзі Світова економіка: Тисячолітня перспектива історик економіки Ангус Медісон пише, що Індія була найбільшою економікою світу протягом двох останніх тисячоліть до нашої ери.^[6][7] Китай був найбільшою і найбільш розвиненою економікою на Земній кулі протягом більшої частини записаної історії,^{[8][9][10][11]} до моменту, аж в середині 19 століття його обігнала Британська імперія (не враховуючи Індії). Протягом кількох десятиліть в кінці ХХ століття найбільшою економікою в Азії і другою за величиною у світі була Японія, яка перегнала Радянський Союз (вимірюючи чистим матеріальним продуктом) в 1986 році і Німеччину в 1968 році (не враховуючи кількох наднаціональних економік, таких як Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА, NAFTA) або Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС, APEC). У 2010 році, Китай обігнав Японію і став другою за величиною економікою в світі.

В кінці 1980-x і початку 1990-х років, ВВП Японії (перерахований за поточним курсом єни), майже дорівнював сумарному ВВП решти країн Азії.^{[Джерело?]} У 1995 році економіка Японії на один день майже зрівнявся з США як найбільша економіка світу внаслідок рекордно високого рівня японська валюти (79 єн/долар США). Економічне зростання в Азії від Другої світової війни до 1990-х років були зосереджені в Японії, а також у чотирьох країнах Тихоокеанського регіону — Південній Кореї, Тайвані, Гонконзі і Сінгапурі — відомих як азійські тигри, які в даний час мають статус розвинутих країни та найвищий ВВП на душу населення в Азії.

Мумбаї є одним з найгустіше населених міст на континенті, центром туризму та інфраструктури, відіграє важливу роль в економіці Індії

Прогнозується, що Індія обжене Японію за номінальним ВВП в 2020 році.^[13] За ВВП на душу населення, як номінальним, так і ПКС, Південна Корея стане другою країною Азії до 2025 року, обігнавши Німеччину, Великобританію і Францію. За статистикою МВФ у 2010 році, тайванський ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності склав $34743, що перевищую аналогічний показник Фінляндії, Франції та Японії.^{[Джерело?]} На думку Goldman Sachs, у 2027 році Китай стане найбільшою економікою світу.

В Азії існує кілька геополітичних та економічних блоків, з яких найбільш розвиненим є Асоціація держав Південно-Східної Азії (ASEAN), до якої входять 10 краïн регіону.

Азія є найбільшим континентом у світі, вона багата природними ресурсами, такими як нафта, ліс, вода, мідь і срібло, можливостями вилову риби та вирощування рису. Виробництво в Азії традиційно найсильніше у Східній та Південно-Східної Азії, зокрема, Китаї (КНР), Тайвані, Південній Кореї, Японіі, Індіі, на Філіппінах і в Сінгапурі. За кількістю транснаціональних корпорацій продовжують домінувати Японія і Південна Корея, але все більших успіхів досягають КНР та Індія. Багато компаній з Європи, Північної Америки, Південної Кореї і Японії оперують в країнах Азії, щоб скористатися з її надлишку дешевої робочої сили і відносно розвиненої інфраструктури.

За даними Citigroup 9 з 11 Глобальних генераторів зростання (т.зв. країн 3G) знаходяться в Азії, що обумовлено зростанням населення і доходів. Це Бангладеш, Китайська Народна Республіка, Індія, Індонезія, Ірак, Монголія, Філіппіни, Шрі-Ланка і В'єтнам^[14] Азія має чотири основні фінансові центри: Токіо, Гонконг, Сінгапур та Шанхай. Великими роботодавцями в Індії та на Філіппінах стають Центри обробки викликів (англ. Call center) і аутсорсингові бізнес-центри у зв'язку з наявністю великих ресурсів висококваліфікованих фахівців та англомовних співробітників. Широке використання аутсорсингу допомагає зростанню Індії та Китаю як фінансових центрів. Завдяки своїй великій і надзвичайно конкурентоспроможній індустрії інформаційних технологій, Індія стала головним центром аутсорсингу.^{[Джерело?]}

У 2010 році в Азії було 3,3 мільйони мільйонерів (людей з чистою вартістю маєтку понад 1 млн. дол США за винятком вартості їх будинків), лише трохи менше, ніж в Північній Америці (3,4 мільйони мільйонерів). В 2009 році Азія (без Близького Сходу) вперше обігнала за цим показниом Європу.^[15]