Тема 2.4. Основи патології травної системи

Лекція № 7. Характеристика найбільш поширених захворювань травної системи

Основна функція травної системи - забезпечення організму людини необхідними для побудови тканин речовинами (білками, жирами, вуглеводами, мікро- та макроелементами, водою) які також є джерелом енергії.

До травної системи належать: ротова порожнина (в ній знаходяться зуби і язик), глотка (складається з трьох частин - носоглотки, ротоглотки, та гортанної глотки), стравохід, шлунок, тонка кишка (складається з трьох відділів: дванадцятипалої, порожнистої та клубової кишок), товста кишка (складається з таких відділів: сліпа кишка, ободочні кишки, сигмоподібна кишка, пряма кишка ).

Основні симптоми захворювань травного тракту

• біль по ходу шлунково-кишкового тракту;

• втрата апетиту;

• посилене слиновиділення;

• блювота;

• нудота;

• печія;

• відрижка (кисла або гірка);

• дисфагія - утруднення при ковтанні;

• метеоризм - накопичення газів;

• закреп;

• діарея (пронос);

• схуднення;

Захворювання шлунка

1. Порушення секреції шлунка можуть проявлятися у вигляді:

• гіперсекреції шлункового соку і соляної кислоти, що характеризується збільшенням секрету та кількості соляної кислоти. Це призводить до збільшення травної здібності шлункового соку і може викликати появу виразки шлунку;

• гіпосекреції соку та соляної кислоти - поєднується із зниження кислотності, що призводить до посилення бродильних та гнилісних процесів в шлунку. Коли в шлунку зовсім відсутня соляна кислота це має назву анацидний стан. Частіше всього він супроводжується відсутністю шлункового соку - ахилією. Гіпосекреція шлунка може призвести до появи злоякісних пухлин.

2. Порушення рухової функції шлунку проявляється у вигляді посилення, або зниження перистальтики:

• гіперкинез - збільшення тонусу гладких м’язів шлунка, гіперкинези шлунка частіше бувають при гастритах та виразковій хворобі;

• гіпокинез - зниження тонусу гладких м’язів шлунка.

Порушення рухової функції проявляється у вигляді: печії, відрижки, ікання, нудоти та блювання - ці порушення мають назву - диспептичні явища.

Гастрит – хронічний, запально-дистрофічний процес в слизовій оболонці шлунка і 12-палої кишки, який супроводжується функціональними та морфологічними змінами.

Етіологія. Етіологічні фактори поділяють на 3 групи:

• екзогенні – інфікування Helicobacter pylori, яка виділяється майже у 85% хворих;

• ендогенні (автоімунні) - продукція антитіл до обкладкових клітин шлунка шлунку;

• екзогенно-ендогенні – пошкодження слизової оболонки медикаментами (не стероїдними протизапальними препаратами, кортикостероїдними гормонами та іншими), жовчними кислотами при дуоденогастральному рефлексі, при паразитарних інвазіях;

Аліментарні чинники, негативний вплив техносфери на організм, нервово психічні стреси, алергічні стани виступають в якості екзогенних провокуючих факторів. Клінічні прояви можна об’єднати в 3 синдроми:

• больовий – констатується майже у всіх хворих, вираженість болю залежить від характеру порушення секреторної та моторної функції шлунку. Біль виникає натще, через короткий час після їжі або через 1-2 години, рідко вночі, локалізується в епігастральній ділянці біля пупка.

• диспепсичні прояви – спостерігаються у 2/3 хворих і проявляються: зниженням апетиту, нудотою, здуттям живота, відчуттям тяжкості в епігастрії, неприємному присмаку в роті, відрижкою ( кислим, тухлим, повітрям, їжею).

• інтоксикаційний синдром – клінічно проявляється у 65-68% дітей. Це – головний біль, запаморочення, швидка втомлюваність, порушення сну.

Клінічні прояви хвороби залежать від її фази: загострення, неповної клінічної ремісії, повної клінічної ремісії. Лікування гастриту: дієтичне харчування; вітамінізована їжа; мінеральні води;ЛФК;

Виразкова хвороба — хронічне рецидивне захворювання, характерною морфологічною ознакою якого є виникнення дефекту (пептичної виразки) в слизовій оболонці шлунка чи дванадцятипалої кишки. Захворювання має поліциклічний перебіг.

Особливістю виразкової хворо­би є поширення патологічного процесу на інші органи травлення, що вимагає своєчасної діагностики і розробки лікувальних комплексів з урахуванням су­путніх захворювань. Виразкова хвороба розвивається, як правило, в осіб праце­здатного віку, зумовлює тимчасову, а інколи і тривалу втрату працездатності.

Факторами, що сприяють виникненню захворюван­ня (етіологія) є спадково-конституціональні, нервово-психічне перевантаження, неправильне харчування, шкідливі звички та ін. Розвиток виразкової хвороби можуть спричинити деякі препарати. Механізм виникнення виразкової хвороби (патогенез) - переважання «факторів агресії» над «факторами захисту».

Згідно з між­народною класифікацією хвороб ВООЗ виділяють виразку шлунка або дванадцятипалої кишки, пептичну виразку нез'ясованої локалізації та гастроєюнальну виразку. Основними синдромами при виразковій хворобі є больовий і диспепсичний.

Ускладнення виразкової хвороби: кровотеча, перфорація виразки, пенетраця, стеноз, малігнізація. Основні методи лікування – консервативний та оперативний.

Захворювання печінки та жовчного міхура

Хронічний гепатит – запально-дистрофічне ураження печінки, яке триває понад 6 місяців та проявляється больовим, диспепсичним, інтоксикаційним, холестатичним синдромами з ознаками функціональної та гепатоваскулярної недостатності.

Етіологія – провідну роль відіграють віруси гепатиту В,С, рідше D, F, G; герпес віруси та інші. Сприяють – бактеріальні та паразитарні хвороби, токсичне ураження печінки солями важких металів, ксенобіотиками, медикаментами. Для реалізації процесу велике значення має спадковість – особливості імунної відповіді на різні етіологічні фактори.

Патогенез – провідне місце належить недостатньому синтезу інтерферону в гепатоцитах, зниженню Т-клітинної та макрофагальної ланок імунітету.

Класифікація – поширені 4 види гепатитів:

• хронічний вірусний гепатит В,С,D,F,G;

• автоімунний гепатит;

• хронічний медикаментозно-індукований гепатит;

• токсичний гепатит;

Ефект лікування залежить від харчування та режиму. Режим передбачає:

• обмеження фізичного навантаження;

• навчання, праця повинні чергуватися з відпочинком;

• виключається інсоляція;

Дискинезії жовчних шляхів – це розлади тонусу та моторики жовчного міхура та протоків, які проявляються порушенням відтоку жовчі в 12-палу кишку і супроводжуються болем в правому підребер’ї .

Етіологія – розрізняють первинні та вторинні дискинезіі:\

• первинні виникають внаслідок порушення нейрогуморальних механізмів, при порушенні харчування;

• вторинні – виникають при патології органів травлення та при наявності вогнищ хронічної інфекції (патології органів носо- та ротоглотки);

Класифікація:

• гіпотонічна, гіпокінетична;

• гіпертонічна, гіперкінетична;

Холецистит - запалення жовчного міхура. Супроводжується приступами болю в правому підребір'ї та диспептичними явищами - печія, відрижка, нудота.

Жовчно - кам'яна хвороба - утворення каменів в жовчному міхурі, в наслідок застою жовчі та порушення холестеринового обміну. Характерний симптом - гострий біль в правому підребір'і дуже інтенсивний (кольки). Лікування - консервативне та хірургічне.