Світовий ринок технологій

Технологія - сукупність знань про використання або удосконалення машин, устаткування, що забезпечують обробку, виготовлення, зміну стану, якості і форми сировини, матеріалів або напівфабрикатів, а також про реалізацію продукції. Світовий ринок технології (СРТ) — це сукупність міжнародних економічних відносин з приводу прибуткового використання прав власності на його об´єкти: технології продуктів, процесів та управління. Світовий ринок технологій можна підрозділити на 4 сегменти:

ринок патентів і ліцензій;

ринок науко- і технологічно ємної продукції;

ринок високотехнологічного капіталу;

ринок науково-технічних фахівців.

носіями технології можуть виступати такі фактори виробництва:

товар . капітал. праця . земля .

Світові ринки зерна та цукру

Аграрний сектор після машинотехнічного і паливно-енергетичного  є найбільшим сектором світового господарства. Найважливішу роль у ньому за обсягом експорту й імпорту відіграють ринок зернових, ринок м’ясомолочної продукції, ринок цукру і ринок олійних культур. Врожайність зернових і зернобобових у цілому у світі в останні роки складає 25 – 26 ц/га при істотній диференціації в окремих країнах. В останні роки світове виробництво зернових і зернобобових культур складає близько 2 млрд. тонн у рік. За загальнім обсягом виробництва лідирує Китай (20%), на другому місці США (17,6%). На країни Європи в цілому припадає 13% світового виробництва зерна, найбільш значущими виробниками тут є Франція, Україна, Німеччина, Великобританія, Польща. У розрахунку на душу населення лідерами виробництва зернових у світі є Канада, Данія, США, Угорщина, Франція. Світові ціни на зернові значною мірою формуються на ринку США, що вважаються найбільшим постачальником цього товару і центром біржової  торгівлі. Основними зерновими культурами у світі є пшениця, кукурудза і рис. Організацією, що займається прогнозуванням і до деякої міри регулюванням світового ринку зернових, є Міжнародна рада по зерну (МРЗ). Найбільшими виробниками цукру у світі є Індія, Китай, Бразилія, Таїланд, Франція, Куба. Україна займає 9 – 10 місце у світовому виробництві цукру (близько 4 млн. т у рік). Зростання споживання цукру на душу населення спостерігається, насамперед, у країнах, що розвиваються, а в розвинутих має місце протилежна тенденція. Так, у США в 1974 р. на душу населення споживалося в середньому понад 50 кг цукру, а в 1994 р. – менш 30 кг, що є наслідком пропаганди науково обґрунтованої структури харчування. Збільшується споживання замінників цукру, що витісняють з ринку натуральну сировину. Однак у найближчі роки споживання цукру у світі все-таки буде зростати на 1,2% щорічно. Цьому буде сприяти політика урядів щодо підтримки національних виробників цукру, а також діяльність Міжнародної угоди по цукру. Ціни на цукор характеризуються великою нестабільністю, посилюваною спекуляціями на біржах.  Соняшникова олія і цукор для України є стратегічно важливими товарами, що крім їхнього прямого призначення вони виконують роль «твердої валюти» у зовнішньоторговельних операціях. Так, основну частку постачань енергоносіїв  в Україну країна покриває за рахунок зустрічних постачань цукру і соняшникової олії.

Міжнародний кредит. Криза світової заборгованості. Міжнародний кредит – це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн. Суб’єктами цих відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути. За формами надання міжнародний кредит поділяється на товарний і валютний. Товарний кредит, як правило, надається на короткий строк у вигляді товарів. Валютний кредит — це кредит, що надається у вільно конвертованій валюті і валютних цінностях. За суб'єктами запозичень міжнародний кредит поділяється на приватний, урядовий, змішаний і кредит міжнародних установ. Міжнародний кредит виконує певні функції, серед яких найважливіші такі: забезпечує перерозподіл матеріальних і фінансових ресурсів між країнами; допомагає більш ефективно використовувати фінансові і матеріальні ресурси; сприяє нагромадженню фінансових і матеріальних ресурсів з метою їх більш раціонального використання в майбутньому; прискорює процес реалізації товарів і розширює межі міжнародної торгівлі; Проблема міжнародного кредиту з усією очевидністю свідчить про те, на скільки виявлені раніше принципи нормального функціонування кредиту не відповідають реальним вимогам міжнародного ринку кредиту для суверенних позичальників.Найбільш серйозним підтвердженням сказаному служить так званий світова криза заборгованості.Головною причиною періодичної повторюваності міжнародної кризи заборгованості є наявність сильної мотивації до відмови від платежів по боргу суверенними задолжнікамі.