Християнство на землях України-Русі

Наявні джерела (передання, грецькі та латинські літописи і т. д.) підтверджують той факт, що перші віруючі, люди, які в тій чи іншій мірі дотримувались християнської православної віри, на землях майбутньої Русі з'явились майже одразу після появи Христа і початку поширення християнства у світі.

У першу чергу тут варто згадати апокрифічний переказ про святого апостола Андрія Первозванного, який проповідував на цих землях, у ті часи Скіфії і Сарматії. Починаючи з перших століть християнства зустрічаються згадки про скіфів-християн і навіть про скіфських єпископів. З кінця III в. від Р. Х. збереглись згадки про Скіфську єпархію, яка виникла на землях Малої Скіфії (землі сучасної України, Молдови і Румунії). Розвиток християнства сповільнився через прихід гуннів (в інших джерелах їх також називають болгари) — союзу кочових племен змішаного походження, які захопили частину Ромейської імперії. Разом з тим джерела свідчать, що серед гуннів (стародавніх болгар) також існували християни.

Таким чином, на майбутніх слов'янських і руських землях на момент хрещення Русі вже існувала, параллельно з язичництвом, іудаїзмом (Хазарія), а пізніше мусульманством (Волжська Булгарія), мала міцне коріння і успішно розвивалась усна народна християнська традиція (яка у зв'язку з особливостями життя і розвитку регіону у ті часи практично не залишила свого виразу в матеріальних пам'ятках — церквах, богослужбових книгах і т. д.) і яка без сумніву мала певний вплив на розвиток і утвердження перших християнських общин на Русі.

Віровчення

Христия́нство — є віровченням про єдиного Всезнаючого, Всюдисущого та вічного Бога, Творця неба і землі у трьох його найважливіших проявах (іпостасях) — Господа Вседержителя (Бога-Отця), єдинородного несотворенного Сина — Господа Ісуса Христа (Бога-Сина, святу Істину, святе Боже Слово), та Животворчу Божу Благодать (Бога-Духа Святого), що говорив через пророків, Їх Єдину Волю та Сутність у Святій Трійці. Центральне місце в християнстві займає втілення та зшестя на землю Сина Божого з метою спасіння людства від гріха жертівнимРозп'яттям на Голгофі, Його Воскресіння, Вознесіння на Небо та Друге Пришестя судити усіх живих та мертвих людей. Християнство визнає існування світу видимого і світу невидимого (світу духовного), безсмертної людської душі та ангелів), визначає природу людини — їїсотворення, гріхопадіння (перворідний гріх) та Викуплення Христом, її майбутню долю — воскресіння мертвих і страшний суд, її вічне блаженство (рай) або вічне прокляття (пекло). Віруючі послідовники цих догматів звуться християнами, беруть участь в видимому поклонінні Христу в церквах (місцях особливої присутності Бога) і духовному служінні цьому Богові через сповнення Його настанов, покаяння у випадку їх порушення, регулярно спілкуються з Ним через молитву. Сотні християн покидають світське життя і віддаляються в монастирі чи скити (див.ченці), щоби повністю посвятити себе служінню та хвалінню Христа. Християнство вчить, що метою людського життя є освячення людини, повернення до первинної природи, через обоження (грец. theosis) людини через причастя в Бозі Христі, завдяки Його Викупительній Самопожертві за людські гріхи. Особи, що досягли такого освячення, часто через мучеництво на взірець Христа і визначилися найвищими чеснотами християнської побожности, прославившись чудами, шануються у традиційному християнстві як святі.