6. Заходи контролю за цінами

Заходи контролю за цінами впроваджуються з метою стабілізації внутрішніх цін, попередження і відвернення збитків, які можуть бути заподіяні нечесною конкуренцією іноземних постачальників імпорту.

До цих заходів належать:

1. Впровадження мінімальних імпортних цін. Цей захід полягає в тому, що уряд країни-імпортера встановлює, як правило, нижню межу ціни імпортного товару. Це зобов’язує імпортера сплачувати митні податки з ціни товару нижче за офіційно встановлену мінімальну ціну імпорту. В той же час вітчизняна продукція, аналогічна імпортній може продаватися дешевше. Таким чином створюються сприятливі умови для вітчизняного товару отримати конкурентні переваги над імпортом.

Спеціальні мита.

З метою запровадження механізмів захисту інтересів національного товаровиробника регулюються засади і порядок порушення та проведення спеціальних розслідувань фактів зростання імпорту в Україну незалежно від країни походження та експорту товару, що заподіює значну шкоду або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробнику, за результатами яких можуть застосовуватися спеціальні заходи.

Якщо зростання обсягу імпорту в Україну відбувається у таких розмірах та (або) у такі строки або на таких умовах, що заподіюється або існує загроза заподіяння значної шкоди, з метою захисту національних інтересів держава ініціює проведення спеціальних розслідувань, за результатом яких може прийматися рішення про застосування спеціальних заходів:

1) запровадження режиму квотування з визначенням обсягів квот та порядку їх розподілу;

2) установлення спеціального мита (ставки спеціального мита визначається у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом спеціального розслідування).

3. Сезонні збори – це додаткові платежі, завданням яких є вирівнювання ринкових цін імпортних с/г продуктів і продуктів харчування з цінами на анлогічні вітчизняні товари.

4. Антидемпінгові заходи.

Демпінг – реалізація товарів на закордонних ринках за цінами, нижчими від цін на аналогічні товари національного виробництва або ж нижчими від світових цін.

Антидемпінгові заходи часто використовуються країною-імпортером для здійснення тиску на експортерів з метою захисту свого ринку. Вони застосовуються до імпортого товару, який є об'єктом демпінгу, якщо такий імпорт заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Товар вважається об'єктом демпінгу, якщо в країні імпорту його експортна ціна є нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту в звичайних торговельних операціях. У разі підтвердження факту продажу імпортного товару за демпінговими цінами державою ініціюється антидемпінгове розслідування, за результатами якого можуть застосовуватися попередні або остаточні антидемпінгові заходи і демпінговий товар обкладається попереднім або остаточним антидемпінговим митом.

Розмір ставки антидемпінгового мита визначається:

• у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антидемпінгового розслідування;

• або різницею між мінімальною ціною та митною вартістю зазначеного товару.

Економічна наука взагалі розглядає демпінг як один з видів обмежувальної ділової практики, що в окремих випадках може кваліфікуватися як недобросовісна конкуренція. До демпінгу вдаються експортери з метою проникнення на ринок, розширення обсягів продажу, витискування існуючих і потенційних конкурентів, встановлення домінуючого положення на ринку. Існує кілька видів демпінгу, які різняться за методом дискримінації ціни, джерелами компенсації шкоди експортера, мотивами і термінами застосування.