Б. Джерела фінансування виробничих інвестицій

Конкретні джерела фінансування виробничих інвестицій доцільно розмежовувати за тими ж можливими варіантами економічної ситуації на підприємстві.

Перший варіант економічної ситуації. Якщо накопиченої суми амортизаційних відрахувань недостатньо для фінансування заміни спрацьованого і застарілого устаткування, то для покриття браку фінансових коштів використовуються інші внутрішні джерела їх формування (наприклад, емісія цінних паперів або залучення частини нерозподіленого прибутку.)

За другого і третього варіантів економічної ситуації вимагають обґрунтування і використання такі джерела виробничих інвестицій: 1) випуск і продаж цінних паперів (акцій, облігацій); 2) довгостроковий кредит; 3) власний накопичений прибуток; 4) пряма або непряма державна субсидія; 5) залучення іноземних інвестицій і створення спільних підприємств.

8.3 Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів)

А. Загальна характеристика цінних паперів

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносин позики, визначають взаємовідносини між емітентом (юридичною особою, яка випустила цінні папери) та їх власником, передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи процентів, а також можливість передачі грошових прав іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або ж на пред’явника.

Класифікацію цінних паперів за відповідними ознаками представлено на (рис. 8.2).

Сутнісна характеристика окремих видів і груп цінних паперів.

• Акція — цінний папір без встановленого терміну обігу, яка засвідчує пайову участь в статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому та право на участь в управлінні таким товариством, надає право його власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь в розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути простими і привілейованими. Останні надають їх власнику переважне право на одержання дивідендів, а також на першочергову участь в розподілі майна акціонерного товариства у випадку припинення його діяльності як юридичної особи.

• Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власником певної суми грошових коштів і підтверджує зобов’язання емітент, відшкодувати номінальну вартість у встановлений термін у цінному папері з виплатою процентів.

Рис. 8.2 Види і групи цінних паперів, що випускаються емітентами

Облігації усіх видів розповсюджуються серед юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах.

• Скарбниче зобов’язання — від цінних паперів на пред’явника, що розміщується виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчує внесення останніми певної суми грошових коштів у бюджет і надає право на одержання фінансового доходу.

Випускають три види скарбничих зобов’язань: а) довгострокові (на 5—10 років); б) середньострокові (на 1—5 років); в) короткострокові (до одного року).

• Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому.

Ощадні сертифікати можуть бути терміновими (під певний обумовлений процент на встановлений термін) або ж до запитання. Якщо власник такого сертифіката вимагає повернення депонованих на певний термін коштів до закінчення обумовленого строку, то йому здійснюється виплата у відповідності до зменшення відсотка.

• Вексель — особливий вид цінних паперів, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) повернути після настання строку певну суму грошей власнику векселя. Розрізняють простий і переказний вексель. Останній (тратта) містить письмовий наказ платнику (трасату) повернути третій особі (ремітенту) певну суму грошей в обумовлений термін.

• Приватизаційні папери (сертифікати) — особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безкоштовне одержання у процесі приватизації певної частки майна державних підприємств. Вони можуть бути лише іменними і використовуються для обміну на акції підприємств, що приватизуються.

• Групи цінних паперів:

• перша — пайові цінні папери, по яких емітент не несе зобов’язання повернути кошти, що інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власнику право на учать в управлінні справами емітента та одержання частини майна при ліквідації підприємства (організації) = емітента;

• друга — боргові цінні папери, за якими емітент приймає на себе зобов’язання повернути у встановлений строк кошти, що були в його діяльність, але які не надають їх власникам право на участь в управлінні справами емітента;

• третя — похідні цінні папери, механізм обігу яких зв’язаний з пайовими і борговими цінними паперами та іншими фінансовими інструментами чи правами на них.

Б. Формування і регулювання фондового ринку

Фондовий ринок — державна сфера обігу цінних паперів.

Принципи формування і функціонування фондового ринку за сучасних умов господарюванням — (див. табл. 8.1)

Функції та напрями системи державного регулювання фондового ринку — (див. табл. 8.3)

Учасники фондового ринку представлені на (рис. 8.4)

Рис. 8.3 Функції і напрями системи державного регулювання фондового ринку

Рис. 8.4 Інституціональні учасники фондового ринку