7.1 Поняття, елементний склад і структура оборотних коштів підприємства
Оборотні кошти — це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування та забезпечення кругообороту виробничих фондів і фондів обігу.
Елементний склад оборотних коштів підприємства
Формування та регулювання окремих елементів оборотних коштів мають свої особливості. У зв’язку з цим загально прийнято виділяти оборотні кошти у сферах виробництва та обігу, а також розподіляти їх на нормовані й ненормовані.
Повний елементний склад оборотних коштів підприємства наведено на (рис. 7.1).
Структура оборотних коштів підприємства — процентне співвідношення окремих елементів (їхніх груп) межах загальної величини.
Оборотні кошти використовуються ефективніше тоді, коли більша їхня частина обслуговує сферу виробництва. На промислових підприємствах України пересічна за ряд років частка оборотних коштів у сфері виробництва становить 72%, а у сфері обігу — 28%.
Рис. 7.1 Елементний склад оборотних коштів підприємства
7.2 Нормування окремих елементів і загального обсягу оборотних коштів
Нормування оборотних коштів (розрахунок нормативу) — визначення по науково обґрунтованій методиці необхідного (нормативного) розміру грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції (надання послуг).
Методи розрахунку нормативів оборотних коштів:
аналітичний (дослідно-статистичний) — метод, що передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів і виключенням з них надлишкових;
коефіцієнтний — полягає в уточненні діючих на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів у відповідності з динамікою в цьому періоді показників виробництва, що впливають на розмір цих грошових коштів;
прямого рахунку — наукового обґрунтований розрахунок величини кожного елементу нормованих оборотних коштів; такий метод є найбільш точним з за цією причиною основним; інші методи розрахунку мають використовуватися як допоміжні.
Норматив оборотних коштів у виробничих запасах
Поділ виробничих запасів за економічним призначенням та змістом:
1. елементи, що відносяться до оборотних фондів (сировина, матеріали, паливо);
2. елементи, що тяжіють до основних фондів (малоцінні та предмети, які швидко спрацьовуються, запасні частини).
Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що відносяться до оборотних фондів, визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на рому запасу в днях.
Види нормованих у часі (кількість днів) запасів матеріальних ресурсів:
а) транспортний — оборотні кошти вкладаються з моменту оплати рахунку постачальника до прибуття вантажу на склад підприємства; він створюється на підприємствах, віддалених від постачальників (баз постачання) на значні відстані, й звичайно не перевищує двох днів;
б) підготовчий — складається з часу, необхідного для приймання, складування та підготовки ресурсів до виробничого використання;
в) поточний — за розміром є найбільшим; його визначають в межах половини середнього інтервалу поставки певних видів матеріальних ресурсів (наприклад, за середнього інтервалу поставки у 30 днів поточний запас становитиме 15 днів);
г) резервний (страховий) — визначається двома способами: 1) за середнім відхиленням фактичних строків поставки від встановлених або 2) за часом, необхідним для термінового оформлення замовлення і доставки матеріалів від постачальника до споживача;
д) сезонний — створюється у випадках: 1) сезонного характеру заготівлі сировини (цукрові буряки); 2) сезонного характеру споживання (паливо); 3) прийнятих умов завезення (наприклад водним шляхом).
Особливості методики нормування оборотних коштів в елементи, що тяготіють до основних фондів.
Принципи нормування оборотних коштів
а) роздільне визначення норм по цінностях, що знаходяться на складі та в експлуатації;
б) оцінка запасів на складі за повною заготівельною вартістю (ціною), а предметів в експлуатації — у половинному розмірі їхньої повної вартості;
в) відмова від нормування в днях споживання предметів, що знаходяться в експлуатації, та розрахунок норм за окремими групами на основі коефіцієнтів, які враховують залежність розміру запасу від чисельності персоналу, кількості робочих місць, вартості устаткування тощо.
Розрахунок оборотних коштів у запасні частини базується на нормах запасу деталей на одиницю ремонтної складності устаткування, що рекомендуються галузевими системами планово-запобіжного ремонту засобів праці.
— Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві
Нормативну величину оборотних коштів у незавершеному виробництві (Ннзв) визначають за допомогою формули
(7.1)
де Втп — середньодобовий випуск товарної продукції за виробничою собівартістю;
Тц — середня тривалість виробничого циклу, дні;
kнв — коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеного виробництва).
Коефіцієнт наростання витрат можна визначити двома способами:
перший найбільш точний, що базується на розподілі витрат за днями виробничого циклу з використанням формули
(7.2)
де
— сума витрат за наростаючим підсумком
по днях виробничого циклу;
Св — собівартість виробу;
другий спрощений — за такою формулою:
(7.2)
де А — початкові витрати, що здійснюються у перший виробничого циклу;
Б — решта витрат на виготовлення виробу.
— Норматив оборотних коштів у видатках майбутніх періодів визначається виходячи із залишку коштів на початок розрахункового року та суми витрат, які треба зробити у розрахунковому періоді, за вирахуванням величини погашення витрат за рахунок валових витрат на виробництво (собівартості) продукції.
Норматив оборотних коштів у залишки готової продукції розраховується як добуток вартості добового випуску готової продукції на норму запасу в днях. У свою чергу норма запасу в днях визначається виходячи з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації, тобто для підборки та комплектування, відвантаження продукції, виписки платіжних документів і здавання їх в банк за місцем знаходження продуцента.
Сукупний норматив оборотних коштів підприємства являє собою суму нормативів, обчислених за окремими нормованими елементами оборотних коштів на кінець розрахункового року, тобто у виробничих запасах, незавершеному виробництві, видатках майбутніх періодів і залишках готової продукції.
7.3 Ефективність використання оборотних коштів на підприємствах
Для аналітичної оцінки рівня використання оборотних коштів підприємства застосовують певні показники, а рівня підвищення ефективності — відповідні конкретні шляхи (див. рис. 7.2).
Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) оборотних коштів розраховується шляхом ділення вартості обсягу продажу (реалізованої продукції, наданих послуг) за певний період часу на середній залишок оборотних коштів за той же період.
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів — показник, зворотний щодо коефіцієнта оборотності таких коштів. Він показує, скільки оборотних коштів підприємства приходиться на кожну грошову одиницю реалізованої продукції.
Тривалість одного обороту в днях (швидкість обороту) оборотних коштів визначається як відношення кількості календарних днів у періоді до коефіцієнта їхньої оборотності за той же період часу.
Рис. 7.2 Показники та шляхи підвищення ефективності використання оборотних котів підприємства