3.3. Спеціальні виховні установи (виховні колонії)

Виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх. Відповідно до статті 19 КВК України виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх і на види за рівнями безпеки не поділяються. Вони є кримінально-виконавчими установами закритого типу, в яких здійснюється ізоляція неповнолітніх на строк, визначений вироком суду. Особливості діяльності виховних колоній визначені галузевими нормативно-правовими актами Державної кримінально-виконавчої служби України.

Як і виправні колонії, виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі та здійснюють виховний вплив на засудженого з урахуванням характеру вчиненого злочину, попередньої злочинної діяльності, соціально-педагогічної занедбаності та віку. Перед ними стоять такі ж задачі, як і перед іншими установами виконання покарань (досягнення цілей покарання), а виконання покарання відбувається на єдиних підставах та принципах.

Відповідно до нормативних актів Державного департаменту України з питань виконання покарань, зокрема Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі та Переліку установ кримінально-виконавчої системи, які виконують покарання у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 12.12.2003 р. № 251, неповнолітні особи чоловічої статі, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, незалежно від погашення чи зняття судимості, відбувають покарання в Маріупольській виховній колонії Донецької області, а засуджені неповнолітні особи жіночої статі — у Мелітопольській виховній колонії Запорізької області.

4. Установи, що виконують покарання щодо військовослужбовців

Військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до чинного законодавства військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

При цьому вони керуються КВК України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчими нормативно-правовими актами Міністерства оборони України. Військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон організовуються і ліквідуються виключно Міністерством оборони України.

Дисциплінарний батальйон виконує покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби.

Слід наголосити, що кримінальне покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців має свої властивості та специфіку виконання.

Правовою підставою та умовами виконання вищезазначеного покарання є КВК України, Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України (затверджено Указом Президента України від 05.04.94 N 139/94) та інші нормативні акти України.

Керівництво дисциплінарного батальйону здійснює командуючий військами військового округу (оперативного командування), який забезпечує добір і розстановку кадрів офіцерського складу, контролює режим та умови тримання, охоплення постійною роботою, організацію праці, бойову підготовку та виховання засуджених.

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру", нагляд за додержанням законів у дисциплінарного батальйону здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому військові прокурори.

Сутність кримінального покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців полягає в тому, що особи, які відбувають у ньому покарання, у примусовому порядку ізолюються від суспільства (у даному разі - від іншої маси військовослужбовців).

Ізоляція військовослужбовців, зумовлена утримуванням в дисциплінарному батальйоні, деякою мірою пов'язана з обмеженням їхніх духовних зв'язків із суспільством, цивільних прав, свободи пересування.

Для відбування засудженими цього покарання в Збройних Силах України засновані спеціальні військово-виправні установи - дисциплінарні батальйони й окремі дисциплінарні роти. Застосування цього покарання до військовослужбовців строкової служби можливо лише за злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки, у випадках, передбачених законом, а також у тих випадках, коли суд, з огляду на обставини справи й особистість засудженого, вважатиме доцільним замість позбавлення волі на термін до двох років застосувати направлення до дисциплінарного батальйону на той же строк.

Отже, направлення військовослужбовців, що скоїли злочини, для відбування покарання в спеціальні військово-виправні установи досить обмежене і можливе тільки по відношенню до рядового і сержантського складу строкової служби. Що стосується офіцерів, прапорщиків, мічманів і зверхстроковослужачих, то до них за скоєні злочини застосовуються ті ж покарання, що і до цивільних осіб, а виконання всіх кримінальних покарань по відношенню до цієї категорії військовослужбовців здійснюється установами та органами, які входять до системи КВСУ.

Військова організація - особливий державний механізм. Вона вимагає виняткової централізації в керуванні, організованості і дисциплінованості всіх її ланок, твердого статутного порядку, який би забезпечував постійну боєготовність і боєздатність військ.

Тому кримінальним законодавством визнається злочинним ряд діянь, які, будучи спрямовані винятково проти порядку несення військової служби, заподіюють збиток військовим правовідносинам і загрожують тяжкими наслідками для Збройних Сил України. Злочини, які називаються військовими, вимагають у ряді випадків і специфічного впливу на осіб, що їх вчинили: виникає необхідність виховання таких правопорушників не тільки як громадян, але і як воїнів.

Це визначає наявність в українському кримінальному законодавстві специфічного військового покарання - направлення до дисциплінарного батальйону і створення в Збройних Силах спеціальної військово-виправної установи, призначеної для його виконання.

Найважливішою юридичною ознакою, яка відрізняє дане покарання від позбавлення волі, є те, що особи, які відбули покарання в дисциплінарному батальйоні або достроково звільнені з нього, визнаються такими, що не мають судимості, а достроково звільнені з нього - визнаються такими, що не мають судимості після закінчення строку невідбутної частини покарання.

Покарання у виді направлення до дисциплінарного батальйону впродовж багатьох років зарекомендувало себе як ефективний засіб виправлення військовослужбовців строкової служби, які вчинили злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки. У практиці військових судів він знаходить широке застосування.

Одним із показників ефективності цього покарання є той факт, що близько 90 % засуджених звільняється від його відбування достроково. Абсолютна більшість засуджених, що відбули це покарання, не тільки не скоює нових злочинів, але й не допускає порушень військової дисципліни. Випадки здійснення нових злочинів особами, що відбули покарання в дисциплінарному батальйоні, дуже рідкі.

Відповідно до ст. 72 КВК України засуджені військовослужбовці зобов'язані дотримуватися вимог режиму, встановлених цим Кодексом та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

Засуджені військовослужбовці, які заарештовані в дисциплінарному порядку, відбувають арешт на гауптвахті в одиночних камерах ДБ згідно з вимогами Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

Слід акцентувати увагу на тому, що кримінальні покарання щодо військовослужбовців засновані на принципі економії каральних засобів. Навіть після засудження військовослужбовець може продовжувати службу у Збройних Силах, тобто за ним залишається його попередній статус, - це суттєво полегшує процес ресоціалізації даної категорії засуджених.