§ 2.1. Поняття, ознаки та види монархії;

Монархія — це така форма правління, при якій повноваження верховної влади належать одній особі: коро­лю, царю, султану, шаху, імператору і т.п. При такій формі прав­ління вся вища законодавча, виконавча і судова влада належать монарху. Влада монарха передається, як правило, у спадщину. Іноді монарх може обиратися. За свою державну діяльність монарх ні перед ким не звітується і не несе юридичної відпові­дальності. Як правило, такі монархи несуть відповідальність тільки перед Богом.

Загальні юридичні ознаки цієї форми державного прав­ління історично складалися протягом тривалого часу. Вони такі:

а) безстроковість влади монарха;

б) посідання влади за правом крові (спорідненості) й отриман­ня її у спадок;

в) монарх є головою держави і здійснює від її імені представ­ництво;

г) офіційна непідлеглість влади монарха будь-яким іншим суб'єктам.

О. В. Бабкіна виділяла такі ознаки:

• На чолі держави стоїть монарх

• Влада монарха передається у спадщину

• Влада монарха здійснюється довічно

• Монарх не несе юридичної відповідальності за свої дії

Залежно від обсягу і характеру повноважень монарха, підстав їх виникнення і взаємовідносин монарха з населенням усі мо­нархії пділяються на :

-абсолютні,

-обмежені,

-дуалістичні,

-теократичні,

-станово-представницькі.

Або ж розрізняються монархії необмежені, або абсолютні, й об-

межені (конституційні), що, у свою чергу, поділяють на дуалістичні і парламентські.

При абсолютній монархії влада монарха не обмежена і має всі характерні риси, які викла­дені у визначенні. Такі монархії були найбільш розповсюджені в епоху рабовласництва і феодалізму. Донині збереглося вісім абсолютних монархій: Бахрейн, Бруней,

Ватикан, Катар, Кувейт, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія. В абсолют-

них монархіях монарх здійснює усю повноту законодавчої та вико-

навчої влади.

Особливий різновид абсолютної монархії — абсолютна теокра-

тична монархія — форма організації державної влади, при якій ос-

тання належить церковній ієрархії. Релігійний лідер є одночасно і главою держави. Наприклад, Ватикан, Тибет.

Сьогодні найяскравішим прикладом такої монархії є держава-місто Ватикан. Законодавча, виконавча і судова влада у Ватикані належать папі, який обирається довічноколегією кардиналів. В останнє століття найбільш поширеними є обмежені монархії. Іноді їх називають парламентськими або конституційними. Вони характеризуються тим, що влада монарха обмежена парламен­том або конституцією. За таких форм правління монарх — глава держави, але він може суттєво впливати на законодавчу діяльність парламенту і на формування ним уряду. Іноді монархічна форма правління має формальний характер. Конституційна (обмежена) монархія вперше виникла у Великобританії наприкінці ХVІІ ст. у результаті буржуазної революції. Конституційна монархія буває дуалістична і парламентська. До обмежених монархій відносяться Іспанія, Швеція, Японія, які ще можна назвати кон­ституційними монархіями. До парламентських монархій можна віднести Англію.

Дуалістична монархія — це така форма правління, коли мо­нарх — глава держави сам формує уряд і призначає прем'єр-міністра. В такій монархії діє два вищих державних органи — монарх і уряд на чолі з прем'єр-міністром. В ній можуть існувати і інші вищі державні органи, зокрема судові. При дуалістичній монархії влада монарха обмежена конституцією, але монарх фактично зберігає

значні владні повноваження у сфері виконавчої влади, що ставить

його в центр усієї політичної системи цієї держави. Так, в дуалістич-

ній монархії уряд несе відповідальність безпосередньо перед монар-

хом. Саме як дуалістичну монархію можна охарактеризувати форму

правління, що існувала в Російській імперії з 17 жовтня 1905 р. до

лютневої революції 1917 р., а також у кайзерівській Німеччині (1871–

1918). Дуалістична монархія існує в Марокко, Йорданії, Таїланді,

Непалі, Малайзії.

Станово-представницька монархія характеризується тим, що поряд з монархом — главою держави існує який-небудь дорад­чий представницький орган певних класів або всього населення. До таких держав можна віднести Росію до 1917 р., Польщу в XVII— XVIII століттях.

Парламентська монархія представляє собою форму монархічного правління, при якій монарх — це номінальний глава держави, у якого немає реальних владних повноважень. Фактичні повноваження державної влади здійснюють парламент і утворюваний ним уряд. Конституція формально відносить до компетенції монарха широке коло питань, але він не має права вирішувати їх самостійно. У парламентських монархіях правове положення монарха істотно обмежене, тобто, як у відомому крилатому вислові: “Король царює, але не управляє”.Така форма правління існує в Японії, Великобританії, Іспанії, Швеції, Норвегії, Данії, Голландії, Бельгії та ін.