Розділ охорона навколишнього середовища .1 Актуальність охорони навколишнього середовища
З того часу як на Землі з’явилися люди, вони займалися головним чином мисливством, а також збиранням плодів і рослин. Із збільшенням чисельності населення до або вище пропускної здатності природних екосистем поступово почали застосовувати цілеспрямовані методи, що забезпечують людину достатньою кількістю їжі, тобто виникло сільське господарство.
По суті, ведення сільського господарства можна розглядати як управління екосистемою з метою одержання продукції рослинництва і тваринництва, необхідної для харчування або сировини.
Спроби системного узагальнення агрономічного досвіду і екологічної науки, що розвивалися цілком самостійно, зробили Д. Ацци і В. Тишлер у другій половині нинішнього століття. Це послужило основою для формування нової науки – агроекології, яка інтегрує знання у сфері екологічних аспектів сільськогосподарського користування.
Значні труднощі, перед якими стоїть агроекологія, збільшуються непростими її відношеннями із сільськогосподарським виробництвом. У більшості країн світу характер сільськогосподарським виробництвом. У більшості країн світу характер сільськогосподарського виробництва визначається пріоритетом споживчої функції. Забезпечення населення продовольством і сировиною потребує значної інтенсифікації усіх галузей сільського господарства. Разом з тим викликані сільськогосподарським користуванням дегредаційні процеси в агросфері, які до початку століття мали локальний характер, стали настільки широкомасштабними і глибокими, що потребують швидкої оптимізації сільськогосподарського виробництва. Усвідомлення такого становища – необхідна основа зміни екологічної стратегії і тактики.
Нині стає очевидним, що здійснювані раніше заходи щодо використання й охорони природних ресурсів явно недостатні і не можуть розв’язати проблему захисту навколишнього середовища, зокрема і в аграрному секторі. Державною програмою охорони природи передбачено чітку екологічну орієнтацію всіх ланок науково-технічного прогресу, залучення широкого кола спеціалістів до розв’язання прикладних проблем екології та агроекології, проведення екологічної експертизи, суворий контроль за реалізацією природоохоронних заходів, виховання екологічного світогляду в населення.
Нині показником культурного рівня людини, а тим більш спеціаліста аграрного профілю, мають бути екологічні знання про взаємозв’язки біологічних систем різного рівня організації з навколишнім середовищем. Технологію тепер не можна уявити без екології. Головними критеріями виробництва, поряд з економічною ефективністю, є ступінь його екологізації., що забезпечить найсприятливіші умови науково-технічного прогресу, а також оптимальні екологічні умови для нинішнього та наступних поколінь людей.
2. Об’єкт з точки зору впливу на навколишнє середовище
Екологічні проблеми при використанні мінеральних добрив.
Екологічні проблеми агрохімії як частина загальної проблеми збереження біосфери почали з’являтися у світі порівняно недавно, коли різко підвищилися темпи виробництва і викорстання мінеральних добрив у сільському господарстві і в зв’язку з широким розвитком будівництва великих тваринницьких комплексів. Однак вони мають глобальні обсяги і міжнародне значення.
Хімізацію землеробства важко переоцінити. Нині загальнопризнано, що завдяки використанню добрив створюється близько половини приросту врожаю, активний баланс поживних речовин у землеробстві, поліпшується кругообіг біогенних елементів.
Однак очевидно й те, що зростаючі обсяги застосування мінеральних добрив можуть порушувати природні цикли кругообігу речовин, що призводить до евтрофікації водойм, загострення проблеми нітратів.
Основні фактори негативного впливу мінеральних добрив на біосферу. Несприятливий вплив добрив на навколишнє середовище може бути різним, але в основному внаслідок таких причин:
1. Надходження поживних елементів добрив з грунту у підгрунтові води і з поверхневим стоком може призвести до посиленого розвитку водоростей і утворення планктону, тобто до евтрофікації природних вод.
2. Втрати азоту в атмосферу негативно впливають на діяльність сільськогосподарських та інших підприємств (погіршується мікроклімат). Висловлюються також побоювання про можливе руйнування озонового екрану стратосфери внаслідок проникнення в неї окислів азоту, що утворюються при денінтрифікації азотних сполук грунту і добрив.
3. Неправильне використання мінеральних добрив може погіршити кругообіг і баланс поживних речовин, агрохімічні властивості, родючість грунту. Відомо, що широке застосування азотних добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур підвищує кислотність грунту.
4. Порушення оптимізації живлення рослин макро- і мікроелементами призводить до різних захворювань рослин, а часто сприяє розвитку фітопатогенних грибних хвороб, погіршує санітарний стан посівів.
5. Порушення технології застосування добрив, недосконалість якості і властивостей мінеральних добрив можуть зменшувати продуктивність сільськогосподарських культур і якість продукції та призводити до нагромадження в ній нітратів.
Щодо забруднення біосфери окремими елементами внаслідок їх втрат із добрив є чимало експериментальних даних. За останні 20–30 років у водойми надходять стоки, що містять багато сполук азоту і фосфору. Це пов’язано із змивом із полів добрив. Внаслідок цього відбувається евтрофікація таких водойм, підвищується їх некорисна продуктивність, відбувається посилений розвиток фітопланктону, водоростів, “цвітіння” тощо. В глибинній зоні посилюється анаеробний обмін, нагромаджується сірководень, аміак тощо. Порушується окислювально-відновлювальні процеси і виникає дефіцит кисню. Це призводить до загибелі цінних видів риб і рослин, вода стає непридатною не тільки для пиття, але й для купання. Така евтрофікована водойма втрачає господарське і біогеоценотичне значення.