3. Дати оцінку регіону як об'єкту дослідження. Проаналізувати ідеологію економічної самостійності регіону

У широкому розумінні під економічним (економіко-географічним) районуваннямрозуміють науково обґрунтований поділ країни або великого регіону на окремі економічні райони, що утворилися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил, відображаючи об’єктивний процес територіального поділу праці. Отже, основною одиницею територіальної диференціації економічних умов виступає економічний (економіко-географічний) район, тобто “територіально цілісна частина народного господарства країни, яка має виробничу спеціалізацію і через суспільний поділ праці (згальний і географічний) пов’язана з іншими частинами в єдиному народногосподарському комплексі...” (Л.Корецький, ГЕУ, т.І, с.384). Крім чисто економічних показників кожний еко-Тема 1. (Лекції 1-2) Теоретичні аспекти розміщення продуктивних сил і регіональної економіки номічний район характеризується й цілою низкою інших ознак - економіко-географічним положенням, своєрідними природними та історичними умовами, спеціалізацією і комплексністю, потенційними можливостями управління економічною і територіальною структурою тощо.

При проведенні меж адміністративних районів користуються кількома головними принципами - економічним, адміністративним, природним тощо (Є.Качан та ін.). Економічний принцип полягає в тому, що кожний економічний район розглядається як спеціалізована територіальна частина єдиного народногосподарського комплексу країни з певним комплексом допоміжних і сервісних виробництв (інфраструктури). Оскільки основну спеціалізацію району визначають лише ті галузі, в яких витрати праці на виробництво продукції та її транспортування до споживача порівняно з іншими районами будуть найменшими, можна говорити, що територіальна організація господарства у визначених районах повинна сприяти досягненню найвищого економічного ефекту (як у межах самого району, так і в народному господарстві країни в цілому). Адміністративний принцип визначає єдність економічного районування і територіально-адміністративного устрою країни (регіональна система управління економікою завжди спирається на діяльність органів влади у межах адміністративних одиниць - областей, районів, населених пунктів то-що. Природний принцип полягає у тому, що він враховується при економічному районуванні, оскільки з природним середовищем пов’язані розвиток продуктивних сил на конкретній території (ресурсна база та ін.), а також проведення адміністративних меж і державних кордонів. Дещо завуальованим при організації економічного районування залишається політичний принцип (вважається, що він автоматично реалізується через систему адміністративно-територіального поділу, хоч це не зовсім відповідає дійсності, оскільки економічне районування часто виступає інструментом великої політики). Нарешті, принципово нові підходи до економіко-географічного районування території спираються на соціально-економічну специфіку окремих регіонів.