2* Загальні поняття про інформацію, інформатизацію, інформатику та геоінформатику.
Важливим є визначення поняття «інформація». На думку багатьох фахівців, поняття «інформація» належить до так званих первинних, невизначуваних понять, дати точне визначення яких у принципі неможливо. У таких випадках поняття вводиться шляхом його пояснення, що спирається на інтуїцію, здоровий глузд чи побутове визначення терміна. У нищенаведеному визначенні предмета «інформатика» наводиться одне із найпоширеніших тлумачень поняття «інформація»: під інформацією розуміють відображення знань і фактів (відомостей, даних*, що використовуються в різних галузях людської діяльності. Дискусії щодо терміну «інформація» тривають і досі. Фахівці різних галузей знань його трактують по різному тай на філософському рівні це поняття сприймається неоднозначно.
Існування різних поглядів на суть поняття «інформація» пояснюється тим, що воно використовується для позначення і науки, і технології, і галузі індустрії.
З погляду матеріалістичної філософії інформація є віддзеркаленням реального світу, тобто це відомості, які один реальний об’єкт містить про інший реальний об’єкт. Інформація це міра організації (організованості* системи.
Інформатизація – організаційний, соціально–економічний і науково–технічний процес, направлений на задоволення інформаційних потреб державних органів, юридичних і фізичних осіб на основі використання інформаційних технологій.
Термін «інформатика» (informatics, information science* у сучасному розумінні виник на початку 60-х років ХХ ст. Саме слово «інформатика» асоціюється з поняттями інформація і автоматика. Фактично мова повинна йти не про автоматичну обробку інформації а про автоматизовану, тобто з участю людини («автоматичний» - означає без участі людини»*.
Інформатика ( англ. computer science – комп'ютерна наука – в США, англ. computing science – обчислювальна наука – у Великобританії* – наука про способи здобуття, накопичення, зберігання, перетворення, передачі і використання інформації. Вона включає дисципліни, що відносяться до обробки інформації в обчислювальних машинах і обчислювальних мережах: як абстрактні, на зразок аналізу алгоритмів, так і досить конкретні, наприклад, розробка мов програмування.
Геоінформатика є частиною інформатики, яка має справу з просторовою (просторово–розподіленою, просторово–координованою* інформацією.
Найбільш загальним визначенням геоінформатики є таке: геоінформатика – це наука, технологія і прикладна діяльність, пов'язані зі збором, збереженням, обробкою, аналізом і відображенням просторових даних, а також із проектуванням, створенням і використанням географічних інформаційних систем.
Відповідно і термін «геоінформація» до кінця не визначений. У нашому випадку під нею слід розуміти відомості (дані, факти* які мають просторову прив’язку і власне характеризують простір, тобто мова йде про геодані (геопросторові відомості тощо*.
Неоднозначно тлумачиться і термін «інформатика». Її можна розглядати з позицій науки (галузі знань*, технології та галузі індустрії, тобто як наукову, технічну та технологічну дисципліну. Очевидно, що інформатика це перш за все наука, тобто пізнавальна галузь. В цьому контексті її відносять до природничих галузей і вважають, що вона вивчає методи, процеси, принципи збору, обміну, збереження, опрацювання, представлення інформації на основі автоматизованих засобів.
Поняття «інформаційні технології» слід розуміти, як систему процедур (операцій* з перетворення інформації з метою формування, обробки, розповсюдження і використання її. Основу сучасних ІТ складають: комп’ютерна обробка інформації за визначеними алгоритмами, зберігання великих обсягів інформації на відповідних носіях (магнітних, оптичних тощо* та передача їх на будь яку відстань в обмежений час.
Інформатика, як галузь промисловості, охоплює всі забезпечувальні підприємства та організації з обробки даних і виробництву алгоритмів, програм і засобів обчислювальної техніки.
Щодо поняття «геоінформатика», то на сьогодні очевидно є неправомірним прив’язування цього терміну до галузей знань, назва яких починається «гео» (геології, географії, геодезії тощо*. Адже у наш час геоінформатика є міждисциплінарною, та й сам префікс «гео» скоріше слід сприймати як прив’язка знань до простору (геопростору*. Існують і погляди на «геоінформатику», як на метанауку, що поєднує науки про Землю з використанням математичних методів і ІТ. Отже, справедливим буде її вважати частиною інформатики, яка має справу з просторовою (геопросторовою, просторово-розподіленою, просторово-координованою, геокоординованою тощо* інформацією. А отже, геоінформатика – це і наука, і технологія і прикладна інформаційна діяльність, які пов’язані зі збором, збереженням, обробкою, аналізом і відображенням просторових даних, а також з проектуванням, створенням і використанням ГІС.
Таким чином виділяють два аспекти геоінформатики: науковий і технологічний. Перший (науковий* – пов’язаний з розробкою концепцій, теоретичних основ, методів моделювання, організацією моделей і структур даних. Другий (технологічний* аспект геоінформатики пов’язаний з обробкою і передаванням інформації про за допомогою комп’ютерних технологій.
У вужчому тлумаченні, як галузь знань, геоінформатику вважають міждисциплінарною наукою про засоби, методи і способи збору, збереження, обміну, обробки, аналізу й відображення геокодованої інформації.
Відповідно, сукупність засобів, способів і методів автоматизованого збору, зберігання, маніпулювання, аналізу і представлення геопросторової інформації об’єднують під назвою «геоінформаційні технології» чи терміном «ГІС-технології».
Означені вище процедури й операції з інформацією реалізуються у географічних інформаційних системах (ГІС*. Себто, здобуті знання геоінформатика реалізує і представляє на теоретичному і технологічному рівнях у ГІС. Власне означена реалізація знань і дозволяє геоінформатику розглядати як «науку, технологію і виробничу діяльність..» з наукового обґрунтування, проектування, створення, експлуатації і використання ГІС. З іншого боку геоінформатика розглядає певні аспекти, що не пов’язані напряму з ГІС, наприклад дослідження з теорії геоінформації і просторового аналізу, технології дистанційного зондування Землі і методів обробки даних ДЗЗ, дослідження у сфері GPS-технологій (ГСП*.
Зауважимо що має право на існування і така дисципліна, як «геоінженерна інформатика», яка представляє геоінформаційні технології інженерного проектування, САПРИ, комп’ютерні графічні системи. Фактично зазначену галузь можна розглядати як прикладну геоінформатику.
Зауважимо, що методи геоінформатики можна застосовувати (і застосовують* не тільки для земної поверхні, але і для вивчення інших планет (інших просторів*.
Підвалини геоінформатики з одного боку утворюють геодезія, картографія, географія, фотограмметрія і дистанційне зондування. Геодезія забезпечує точність геодезичних розрахунків та вимірів. Картографія є основною формою представлення об’єктів геоінформатики. ДЗЗ і його технології утворюють основу отримання даних у сучасній геоінформатиці.
Другу групу утворюють галузі знань, що дозволяють формалізувати і будувати інформаційні моделі, зокрема це теорія множин, теорія графів, топологія, семіотика, теорія інформації та ін.
Ще один блок «утворюючих» дисциплін представлений теорією баз даних, програмуванням, комп’ютерною графікою, тобто тими галузями знань, що пов’язані з інформаційними системами.
Інший блок знань представлений науками, що забезпечують аналіз у геоінформатиці: системний аналіз, структурний аналіз, моделювання, теорія прийняття рішень.
Об’єднуючими науками є нові інформаційні технології, теорія автоматизованих систем. При цьому все здійснюється в рамках необхідності захисту інформації і інформаційної безпеки.
Прикладне застосування знань геоінформатики є надзвичайно різноманітним. Безумовно що на перших позиціях стоїть автоматизація картографування.
Прикладне застосування геоінформатики можна розглядати за такими напрямами.
1* земельні інформаційні і кадастрові системи;
2* бізнес – геомаркетинг, логістика, рієлторська діяльність;
3* управління – муніципальне, регіональне, галузеве, державне, транспортними системами тощо;
4* моніторинг – екологічний, військово-розвідувальний, надзвичайних ситуацій тощо.
Якщо розглядати практичне використання ГІС, що є загальним практичним результатом функціонування і розвитку геоінформатики, то слід виділити такі їх ріновиди, а відтак і напрями застосування:
- геологічні;
- власне географічні;
- ЗІС;
- автоматизовані системи картографування (АСК* та ін.
У методичному аспекті геоінформаційні набутки використовуються у різних видах аналізу: економічного, статистичного, просторового, транспортного, мережевого тощо.
У структурному відношенні геоінформатика представлена трьома частинами:
- загальна геоінформатика;
- спеціальна геоінформатика;
- прикладна геоінформатика.
Загальна геоінформатика – це розділ, який присвячений дослідженням і розробці наукових основ, концепцій, узагальненому аналізу геоінформатики і ГІС безвідносно до їх прикладного характеру. Ця частина науки ґрунтується на теорії множин, загальній теорії систем, математичній логіці, структурному і лінгвістичному аналізі, теорії моделювання, географії, геодезії, картографії, фотограмметрії тощо. Цей розділ слід вважати фундаментальним.
Прикладна геоінформатика – вивчає практичні методи роботи з ГІС і ГІС-технологіями. У цій частині представлені науковий і технологічний аспекти, але другий розглядається детальніше. Саме у цій частині вивчаються спеціалізовані системи обробки просторових даних, тобто ГІС. Окрім цього тут розглядаються технології збору, збереження, поновлення, обробки і представлення геоданих, тобто ГІС-те6хнології.
Спеціальна геоінформатика є основою для додаткового аналізу систем і методів обробки геоданих та оцінки їх якості. Ця частина геоінформатики пов’язана з теорією інформації, аналізом якості інформації, питаннями стандартизації розробки ГІС, питаннями тестування інформаційних засобів і продуктів, питаннями захисту інформації, питаннями видів і форматів даних тощо.
Узагальнюючи все зазначене можна стверджувати, що Геоінформатика, це наука що інтенсивно розвивається, об’єднує багато різноманітних галузей знань і технічних та технологічних дисциплін, котрі у свою чергу так чи інакше мають справу з аналізом переважно просторово-координованої інформації.
Розвиваються аспекти використання і значення ГІС-технологій у таких сферах людської діяльності: наукові дослідження; господарство; сфера послуг; політика; безпека життєдіяльності; розв’язання глобальних проблем людства тощо.
Аналізуються взаємозв’язки між знаннями в галузі геоінформатики та ГІС-технологій з однієї сторони та їх прикладним застосуванням у галузі землевпорядкування і кадастру з іншої. Окреслюються окремі аспекти застосування у землевпорядженні ГІС: проведення зонування території, здійснення кадастрових знімань, оцінка землі, автоматизація землевпорядного картографування та документообігу; поновлення базових і топографічних карт матеріалів; наукові дослідження землевпорядного характеру; автоматизація топографо-геодезичних знімань і розрахунків тощо.
Зазначаються аспекти використання ГІС при веденні кадастрів різного виду і у різних державах. Розкриваються загальні риси концепції АСДЗК України у порівнянні із зарубіжними аналогами. Обґрунтування необхідності процесу автоматизації ведення ДЗК. Принципи побудови і використання АСДЗК. Окреслюються проблеми і перспективи удосконалення систем автоматизованого опрацювання геопросторової інформації у землевпорядкуванні.
Розкриваються головні аспекти і поняття процесу інформатизації: інформатизація, інформаційне забезпечення і підтримка, інформаційні ресурси, характеристик інформації (вартість, цінність, надлишковість, швидкодія, періодичність тощо*. Зазначаються специфічні сторони інформаційного забезпечення землеустрою. Характеризується структура інформаційного забезпечення функціонування ДЗК і класифікація інформації.