3.Класифікація та симптоматика голосових розладів

Порушення голосу – відсутність або розлад фонації внаслідок патологічних змін голосового апарату.

Дисфонія – часткові розлади сили, висоти і тембру голосу.

Афонія – Повна відсутність голосу

Фонастенія – послаблення голосових реакцій

При дисфоніях і афоніях присутні зміни органів голосоутворення (гортані, надставної труби, легень) та ендокринної і нервової системи. Крім основних дефектів при патології голосу спостерігається голосова втома і суб’єктивні відчуття ( налипання плівок в гортані, як наслідок постійна потреба відкашлятись; відчуття тиску в горлі; больові відчуття.

Класифікація голосових розладів:

Центральні Периферичні

органічні	функціональні	органічні	функціональні
Афонія	Психогенна дисфонія	Афонія	Фонастенія
Дисфонія		Дисфонія	Гіпотонусна дисфонія (афонія)
			Гіпертонусна дисфонія (афонія)

Органічні порушення голосу виникають внаслідок ……

Органічні центральні порушення голосу виникають при центральних парезах і паралічах гортані. В залежності від ступеня ураження кори головного мозку, довгастого мозку, провідникових шляхів.

Органічні периферичні порушення голосу виникають при хронічних ларингітах, після видалення пухлин гортані, внаслідок периферичних парезів і паралічів гортані. Ступінь вираження важкості патології голосу залежить від важкості захворювання.

Після видалення гортані виникають органічні периферичні афонії. Порушення голосу негативно позначається на формуванні НС, особливої ваги набувають органічні вади головного мозку. Важка органічна патологія раннього дитинства гальмує становлення мовленнєвої функції (якщо захворювання починається ще до формування мовлення): наявні папіломи, папіломатоз, поодинокі папіломи, гортанний стеноз).

Функціональні порушення голосу найбільш поширені, не супроводжуються анатомічними чи запальними змінами.

1. Хронічна перевтома голосу

2. Погана постановка голосу

3. Інфекційні захворювання

4. вплив психічних факторів

Фонастенія – порушення голосу, яке не супроводжується видимими об’єктивними змінами. Симптоми: дискоординація дихання і фонації; неможливість володіння голосом; детонація; суб’єктивні відчуття. Фонастенія (гострі форми) може супроводжуватися афоніями (тимчасовими). Причини: психічні травми, емоційне перевантаження, недотримання охоронного голосового режиму пуд час запальних захворювань верхніх дихальних шляхів.

Гіпотонусна дисфонія чи афонія – виникає при двосторонніх міопатичних парезах (парезах внутрішніх м’язів гортані) які є наслідком інфекційних захворювань (грип ГРЗ), а також при сильному перенапруженні голосую Наслідком двосторонніх міопатичних парезів є порушення функції м’язів, які звужують голосові складки. При гіпотонусі голосові складки в момент фонації повністю не змикаються, залишається щілина. Зовні це проявляється у сиплості голосу, хрипкості, з явищами голосової втоми; паралельно виникають больові відчуття у м’язах шиї, на рівні потилиці і області грудної клітини.

Гіпертонусна дисфонія чи афонія – виникає при підвищеному тонусі гортанних м’язів з переважанням тонічного спазму в момент фонації. Дана форма голосових порушень виникає у людей, які форсують голос.

Перевантаження голосового апарату в період мутації може призвести до порушення функції внутрішніх м’язів гортані у вигляді гіпер- або гіпотонусу.

До функціональних центральних порушень голосу відносять психогенну афонію. Вона виникає раптово, як реакція на понадсильну психотравмуючі ситуацію. Ознаки: повна відсутність голосу при збереженні кашлю та сміху.