Створення та редагування математичних формул у Word

При створенні документів, що містять науковий текст часто виникає потреба у написанні складних математичних (фізичних, хімічних, електротехнічних і т.д.) формул. З цією метою часто використовують спеціалізовані наукові редактори (наприклад Tech, Chiwriter і ін.).

Більшість текстових процесорів, в тому числі і Microsoft Word мають вбудовані підпрограми-редактори математичних формул. У Word ці функції виконує Microsoft Equation, що викликається через команду Object... (Обьект) з пункту меню Insert (Вставка). При цьому відкривається вікно, в якому потрібно вибрати закладку Create New (Создание) і в списку вибрати - Microsoft Equation 3.0. Можна також скористатись піктограмою Ж - Equation Editor (Редактор формул).

В результаті чого вікно Word видозмінюється (мал. 9.38) - зникають панелі інструментів, змінюється вміст головного меню. Крім цього, з'являється робоче поле (мал. 9.38.а) для введення формули із спеціальною рамкою, що дозволяє масштабувати розміри формули, а також спеціальне піктографічне меню (мал. 9.38.6).

При натискуванні лівої клавіші миші на одній із піктограм відкривається список шаблонів (мал. 9.38.в) для створення різних елементів формули (інтеграли, системи рівнянь, матриці, корені і т.д.).

Після завершення створення формули досить натиснути ліву клавішу миші поза робочим полем (мал.9.38.а) формули. В результаті відбувається автоматичне повернення до редагування основного документу. Якщо користувачу потрібно зробити зміни у вже створеній раніше формулі, то слід двічі натиснути ліву клавішу миші на відповідній формулі. При цьому завантажується редактор формул.

Якщо в одному робочому полі (мал. 9.38.а) записано кілька формул (на кілька рядків), то їх необхідною вирівняти. Для цього в режимі редагування формули в пункті меню Format (Формат) потрібно вибрати тип вирівнювання: Align Left (По левому краю) по лівому, Align Right (По правому краю) - по правому краю. Align Center (По центру) - центрування формул. Align at = (Выровнять по =) по символу "=", "Align at /' (Выровнять по ,) - по символу "," (кома) в формулах.

Для зміни числових значень стандартних типів розмірів символів, потрібно в пункті меню Size (Размер) вибрати команду Define... (Определить...). В результаті чого відкривається вікно, в лівій частині якого потрібно вказати числове значення (в пунктах) відповідного типу розміру. При цьому в правій частині відображається змінюваний елемент.

-2-.

Основні характеристики Microsoft Word

• здатністю створювати гіпертекстові документи в форматі html;

• розширеними можливостями створення і редагування таблиць;

• доповненими параметрами для роботи з макросами;

• зміненими підпрограми для створення математичних формул і текстових спецефектів;

• новими можливостями вбудованого векторного графічного редактора;

• розширеними можливостями форматування символів, абзаців та сторінки в цілому;

• вбудованою підтримкою значно більшої кількості мов для перевірки граматики та орфографії

• збільшеною кількість підпрограм-майстрів для швидкого створення різних типів документів та об'єктів;

• покращеним процесом керування розміщенням об'єктів в документі, адже в цій версії Word більшість об'єктів автоматично поміщаються в кадри (див. далі). Крім цього, збільшено кількість способів їх обтікання.

Тепер більш детально розглянемо можливості та характеристики Word, як текстового процесора.

1. Інтегрованість.даного текстового процесора в пакет Microsoft Office.

2. Підтримка технологій обміну даними.

3. Можливість роботи з масштабованими True Type шрифтами (True Type Font - TTF). Нагадаємо, що поняття масштабованих шрифтів введено в розділі 9.9 сьомої частини посібника. Причому, програма може працювати практично з необмеженою кількістю масштабованих та символьних шрифтів, які встановлені у Windows 98.

4. Можливість багатокрокової відміни операцій командою Undo (Отменить) або повторення відміненої операцій командою Redo (Повторить). При цьому кількість кроків відміни операцій залежить від складності самих операцій і в середньому становить 40-50 кроків.

5. Здатність одночасно працювати з декількома документами. Причому, кожен документ відкривається в окремому вікні. Потрібно відмітити, що Word не встановлює обмежень на кількість одночасно відкритих вікон. Їх кількість обмежується лише об'ємами оперативної та віртуальної пам'яті ПК.

6. Автоматичне записування документу на диск через певні проміжки часу - операція AutoSave (Автосохранение). 7. Наявність операції AutoText (Автотекст), яка дозволяє автоматично вводити в текст документу слова. речення або інші об'єкти (малюнки, таблиці і т.д.), які часто повторюються. Для цього досить ввести з клавіатури відповідну літеру ("гарячу клавішу"), що попередньо встановлена для автоматичного введення в документ потрібного текстового блоку (об'єкта) і натиснути клавішу F3. Ця операція дозволяє значно пришвидшити процес створення документа, який містить багато однакових слів (словосполучень, речень) та інших об'єктів.

8. Можливість автоматичного коректування часто повторюваних помилок під час набору тексту документу. Для цього використовуються спеціальні функції AutoCorrect (Исправление).

9. Можливість автоматичної перевірки правопису та граматики командою Spelling (Правописание). Причому. у Word 97 безпосередньо вбудовані модулі і словники для перевірки правопису та граматики на багатьох основних мовах світу. Але зверніть увагу, що для підключення словників та коректорської перевірки правопису тексту написаного українською мовою слід додатково встановити програму Ruta. Для перевірки російського правопису та граматики використовується програма Orfo.

10. Можливість захисту документу від несанкціонованого доступу (або редагування) з допомогою паролю.

11. Застосування стилів для швидкого форматування абзаців та символів. Нагадаємо, що стиль (Style) - це набір атрибутів форматування символів та абзаців які вибираються одночасно і об'єднані під однією назвою (частина 7 розділ 10.4 даного посібника). У Word всі стилі об'єднані в єдину бібліотеку, яка називається галереєю стилів - Style Gallery (Библиотека стилей). Стандартна бібліотека нараховує 90 стилів. Крім цього, користувач може створювати власні стилі (користувацькі), а також змінювати та знищувати існуючі.

12. Здатність завдяки команді AutoFormat (Автоформат), автоматично форматувати всі абзаци документу по наперед заданому стилю. Це дозволяє значно пришвидшити процес форматування символів та абзаців. Крім цього, завдяки даній команді можна легко і швидко встановити повністю однаковий формат всіх абзаців документу.

13. Можливість копіювання формату об'єкту на інший без копіювання самого об'єкту - операція Format Painter (Формат по образцу).

14. Використання великої бібліотеки шаблонів документів.

15. Можливість розбиття документу на секції (Section). При цьому в кожній

16. Дуже потужний апарат пошуку і заміни тексту, який дозволяє відфільтровувати різні форми, формати, стилі символів потрібного нам тексту.

17. Можливість автоматичної нумерації сторінок, абзаців та рядків тексту документу.

18. Здатність створювати виноски (частина 7 розділ 10.4 даного посібника), предметні покажчики, примітки та анотації до тексту документу. Причому Word підтримує створення як посторінкових (Foot Note) так і кінцевих (наскрізних) (End Note) виносок.

19. Можливість створення заголовків розділів документу, малюнків та списку ілюстрацій.

20. Використання спеціальних полів.

21. Наявність операції попереднього перегляду документів перед друком - командою.

22. Print Preview (Предварительный просмотр). Завдяки даній операції користувач має можливість побачити на екрані дисплею вигляд, який буде мати документ на принтері після друку.

23. Можливість працювати із структурою документу, що значно полегшує роботу із великими документами, які мають багато рівнів вкладеності (розділів та

27. Здатність створювати та форматувати документ по колонках.

28. Можливість створення буквиці. Буквиця (Drop Cap) - це збільшена і окремо відформатована перша літера абзацу (сторінки, документу).

29. Наявність зручної підпрограми Microsoft Equation для створення багаторівневих математичних (фізичних. хімічних і т.д.) формул.

30. Можливість створення художнього тексту та текстових спецефектів

31. Робота з діловою графікою. У Word є вбудована підпрограма Microsoft Graph для побудови за табличними даними графіків та діаграм (в тому числі тримірних).

32. Широкі можливості для роботи з ілюстративною графікою, тобто

33. Наявність вбудованого векторного графічного редактора Drawing для 34. Розміщення більшості об'єктів у фреймах. 37. Можливість розміщати в документі формату Word 97 гіперпосилання на інші документи або на web-вузли Internet. Крім цього документ Word можна 38. Можливість створення поштових та факсових повідомлень, 39. Гнучкість налаштування інтерфейсу програми.

№33

База даних (надалі БД) це впорядкований набір даних, над якими можна проводити операції їх обробки. Інформація в БД, як правило, зберігається в рядках і колонках, так само, як і в електронній таблиці. Тому логічно, що електронні таблиці можна використовувати для роботи з БД. При цьому рядки в БД називаються записами (Record), а колонки - полями (Field).

Більш детально про призначення та типи БД розглянуто в першому розділі одинадцятої частини. Тому автори даного посібника радять, перед тим, як розглядати цей розділ, ознайомитись з матеріалом вказаного розділу.

Для створення БД на робочому аркуші Excel потрібно виконати наступну послідовність дій:

• ввести назви полів в порожній рядок робочого аркуша електронної таблиці;

• вибрати ширину полів таким чином, щоб в них поміщалась вся інформація, що вводиться в комірки;

• в наступних рядках ввести всі потрібні записи, відповідно до вказаних назв полів;

• відділити БД разом із назвами полів від іншої інформації на робочому аркуші порожніми рядками та колонками;

• в разі потреби більш точно налаштувати ширину полів, щоб в комірках було видно повністю їх вміст.

В жодному разі не можна залишати порожніх рядків між записами в БД та колонок між полями, оскільки програма буде вважати це закінченням БД, тобто користувач не зможе працювати з цими даними, як з єдиною базою.

Для того, щоб числа що вводяться в комірки БД, форматувались як текст (наприклад поштовий індекс, номер телефону), потрібно перед їх введенням поставити символ апострофу.

Після введення записів в БД користувач отримаєте набір даних, впорядкований по рядках і колонках, причому, його формат буде таким самим, як формат даних, представлених на малюнку 10.29. Працювати з БД буде набагато легше, якщо її розмістити на окремому робочому аркуші. Для того, щоб зберегти декілька баз даних на одному робочому аркуші, користувачу доведеться вказувати діапазони комірок для кожної БД, що, звичайно, значно ускладнить роботу з БД. Крім цього, якщо не розміщувати інші записи на аркуші, на якому знаходиться БД, то можна уникнути організаційних проблем, оскільки нові записи додаються в кінець таблиці. Якщо ж в таблицю будуть введені інші дані, що знаходяться нижче, то це може призвести до їх знищення.

Під базою даних в Access ми розуміємо сукупність чотирьох основних типів об'єктів: таблиць, запитів, форм та звітів. В простих базах даних використовується одна таблиця, а в більш складних їх може бути декілька. Між таблицями, як правило, встановлюють певні реляційні зв'язки. Access зберігає базу даних в файлах з розширенням *.mdb, куди одночасно входять всі чотири типи об'єктів: таблиці, запити, форми і звіти. Перед тим. як створювати таблицю, потрібно створити саму БД, в якій будуть зберігатись таблиці й інші об'єкти Access.

При завантаженні Access з'являється діалогове вікно (мал. 11.4), в якому можна вибрати:

• Blank Database (Новая база данных) створити нову базу даних;

• Database Wizard (Запуск мастера) - завантажити майстер створення нової БД;

• Open as Existing Database (Открыть базу данных) відкрити файл раніше створеної БД. При цьому у списку, в нижній частині вікна, можна вибрати один із файлів БД, з якими користувач працював останнім часом. Якщо потрібного файлу в списку немає, то необхідно вибрати More Files... (Другие файлы...). При цьому відкривається стандартне для Windows-програм вікно Open (Открыть), де потрібно вибрати відповідний файл.

Якщо в початковому вікні завантаження Access натиснути командну кнопку Cancel (Отмена), то відкриється головне вікно Access, де можна відкрити файл БД або створити нову БД задопомогою головного меню програми.

Для створення БД, потрібно в пункті меню File (Файл) вибрати команду New Database (Создать базу данных) або натиснути піктограму Q|. Можна також скористатись комбінацією клавіш Ctrl+N. В будь-якому випадку відкриється вікно New (Создать) з двох закладок, де слід вибрати шаблон БД.

Якщо потрібно відкрити файл БД, то в пункті меню File (Файл) необхідно вибрати команду Open Database (Открыть базу даних) або натиснути піктограму |г^|. Можна також скористатись комбінацією клавіш Ctrl+0. В будь-якому випадку відкриється стандартне для Windows-програм вікно Open (Открыть), де потрібно вибрати файл БД.

Після того. як база даних буде відкрита, або сгворена нова БД, з'явиться вікно бази даних (мал.11.5). Воно складається з шести закладок, в якому представлені об'єкти з яких складається БД (в новій БД списки будуть порожні). За замовчуванням активною стає закладка Tables (Таблицы), в якій представлені всі таблиці бази даних. Крім цього у вікні є закладки Queries (Запросы) - запити до БД. Forms (Формы) - форми (спеціальні бланки, на кожному з яких відображається по одному запису). Reports (Отчеты) - звіти, Macros (Макросы) - макроси та Modules (Модули) - модулі.

При роботі з Access вікно бази даних може перекриватись іншими вікнами програми. Для швидкого переходу до вікна бази даних потрібно натиснути клавішу F11 або комбінацію клавіш Alt+F1. Можна також скористатись піктограмою ®.

Для того, щоб відкрити об'єкт будь-якої закладки, потрібно відмітити його у вікні і натиснути командну кнопку Open (Открыть) або двічі на сам об'єкт. Якщо потрібно створити новий об'єкт, то необхідно натиснути на кнопку New (Создать). Кнопка Design (Конструктор) використовується для зміни структури існуючого об'єкту.

Вікно бази даних можна використовувати не лише для того, щоб побачити які об'єкти входять в БД або щоб перейти до одного з них, але це вікно дає значні можливості для роботи з об'єктами. Наприклад. для друку даних, які знаходяться в будь-якій таблиці, потрібно вибрати закладку Tables (Таблицы), а тоді викликати контекстне меню на назві відповідної таблиці і вибрати команду Print (Печать).

Якщо користувач часто використовує один із об'єктів БД (наприклад таблицю БД), то, для спрощення доступу до нього потрібно викликати його контекстне меню і вибрати команду Create Shortcut (Создать ярлык). Відкривається вікно, де вказано шлях до файлу БД. В даному вікні потрібно натиснути кнопку ОК. В результаті цих операцій на робочому столі Windows з'явиться ярлик об'єкту.

-2-.

Профілактичні та інформаційні програми пакету Norton Utilities

4.1. Контроль за роботою комп'ютерної системи програмою Norton System Doctor

Norton System Doctor - це резидентна програма, яка здійснює постійний контроль за роботою комп'ютерної системи і при виникненні певних критичних ситуацій повідомляє користувачеві про них і пропонує методи та програмні засоби для їх усунення. Дана програма працює в окремому вікні, яке організоване у вигляді "монітору" з сукупністю відповідних індикаторів та діаграм.

Зверніть увагу, що програма Norton System Doctor під час своєї роботи використовує значну частину ресурсів ПК (наприклад, ця програма займає більше 4М оперативної пам'яті). Тому, для малопотужних систем, автори не рекомендують використовувати Norton System Doctor, оскільки це може призвести до значного сповільнення роботи ПК.

4.2. Програми Rescue Disk та Image

Будь-які носії інформації, в тому числі і магнітні диски, мають свою системну ділянку. Завдяки цій ділянці можна розпізнати тип диску, тип та структуру інформації на ньому, координати логічних дисків на жорстокому диску, конкретні координати місця знаходження відповідних файлів на ньому та ін. До системної ділянки диску відносяться Master Boot Record. Boot Record, таблиці файлової системи (наприклад FAT або VFAT), кореневий каталог Rood Directory (див. том 1, частина 2. розділ 2.4).

Під час роботи на ПК інколи виникають різні аварійні ситуації, внаслідок чого пошкоджується системна ділянка жорсткого диску, окремого логічного диску чи системні файли ОС і робота ПК стає неможливою або втрачається доступ до окремого логічного диску. Системна ділянка диску також часто є об'єктом деструктивної дії комп'ютерних вірусів. Якщо непрофесійний користувач створить нову системну ділянку, то тим самим він втратить всю інформацію, яка зберігалась на цьому диску. Тому важливо застрахувати комп'ютер від таких непередбачуваних ситуацій.

Для вирішення цієї проблеми в пакет Norton Utilities входить програма Rescue, яка дозволяє створити так званий диск спасіння. Він обов'язково містить копії:

• Boot Record;

• Partition Table;

• CMOS;

• системних файлів (io.sys, msdos.sys, command.com);

• бази реєстрів Windows;

• основних шістнадцятирозрядних драйверів;

• конфігураційних файлів Windows;

• DOS-версій основних утиліт з пакету NU (rescue, diskedit. ndd, unerase, unformat);

• основні зовнішні команди DOS (format, fdisk, sys, attrib). Диск спасіння можна створити на:

• іншому жорсткому диску в спеціальній, однойменній папці;

• мінімум трьох гнучких дисках;

• Zip-диску.

Програма image

В пакет Norton Utilities входить ще одна програма, яка дозволяє створити резервну копію системної ділянки диску - це програма Image. Але програма Rescue Disk крім системної ділянки диску створює резервні копії ще багатьох інших системних файлів та драйверів для ОС Windows 98, тоді як Image копіює лише системну ділянку.

Програма Image копіює системну ділянку диску в спеціальний файл image.dat (так званий "образ диску"), який розміщується на тому самому диску (на відміну від Rescue Disk). Цей файл використовується програмами UnErase Wizard та Unformat (працюють у виключному режимі DOS) при відновленні знищених файлів і каталогів, та логічного диску, який був випадково відформатований або сильно пошкоджений. Процес відновлення відбувається таким чином. Якщо диск відформатовано методом швидкого або безпечного форматування (див.: томі, частина 2, розділ 4.2), то знищується лише системна ділянка, а на решту частині диску дані залишаються. Програма Unformat, при завантаженні, звертається до останнього кластера диску, де знаходиться файл image.idx, створений програмою Image. В цьому файлі вказано фізичну адресу на диску файлу image.dat, з якого відбувається зчитування копії системної ділянки диску і її запис в початкові кластери диску. В результаті відновлюється стан диску, що був до форматування.

№34

1Па́рне програмува́ння — техніка розробки програмного забезпечення, при якому увесь код пишеться парами програмістів, котрі працюють за одним робочим місцем. Найчастіше зустрічається при екстремальному програмуванні.

Суть техніки полягає у наступному: один програміст працює над написанням коду, а інший сидить поряд, і спостерігає за його роботою, таким чином контролюючи його роботу, і уявляє проект в цілому.

2. - Ділова графіка в Word

Microsoft Word має можливість працювати не лише з текстовою інформацією але й поміщати в документ малюнки або створювати векторні графічні об'єкти безпосередньо у вікні Word. Графічні зображення, що використовуються в текстових документах, поділяють на ділові діаграми і графіки та звичайні ілюстрації. тобто на ділову та ілюстративну графіку.

В документи Word можна імпортувати графіки та діаграми створені в спеціалізованих програмах таких як Lotus 1-2-3, Microsoft Excel або Microsoft Works. Для цього можна скористатись копіюванням через буфер обміну даними або імпортуванням графіка за допомогою команди Object... (Объект...) з пункту меню Insert (Вставка). Можна також скористатись піктограмою ІД. При цьому відкривається вікно, яке емулює комірки таблиці. В ньому, натиснувши клавішу миші, потрібно вказати кількість колонок та рядків таблиці. Після цього ввести в електронну таблицю значення, виділити комірки і натиснути піктограму ДІ'. В результаті цього викликається вікно майстра побудови діаграм Microsoft Excel Chart Wizard. Порядок створення діаграми за допомогою майстра Chart Wizard описане в п'ятому розділі десятої частини посібника.

Потрібно відмітити, що текстовий процесор Microsoft Word має вбудовану підпрограму для створення діаграм та графіків - це програма Microsoft Graph. Для того, щоб в документ Word вставити діаграму за допомогою Microsoft Graph, потрібно в пункті меню Insert (Вставка) вибрати підпункт Picture (Рисунок), а в ньому команду Chart (Диаграмма) або піктограму |Д. Можна також використати команду Object (Объект), з пункту меню Insert (Вставка). При цьому відкривається діалогове вікно, в якому слід вибрати закладку Create New (Создание), а тоді в списку - пункт Microsoft Graph 97 Chart і натиснути на ОК. В будь-якому випадку на екрані з'явиться встановлена за замовчуванням діаграма і вікно таблиці даних (мал. 9.40). Зміниться також головне та піктографічне меню: в ньому будуть представлені пункти, спеціально призначені для роботи з діаграмами. Замість встановлених за замовчуванням числових даних потрібно ввести відповідні конкретні значення. Причому, вигляд діаграми автоматично зміниться відповідно до введених значень.

Після цього потрібно вибрати тип діаграми. Для цього в пункті меню Chart (Диаграмма) слід вибрати команду Chart Type... (Тип диаграммы...) або скористатись однойменною піктограмою. Після чого, в тому ж пункті меню. вибрати команду Chart Options... (Параметры диаграммы...) для встановлення потрібних компонентів діаграми. При цьому відкривається вікно, зображене на мал. 10.17 (див. розділ 5 частина 10).

Для виходу з режиму роботи в Microsoft Chart досить натиснути ліву клавішу миші в будь-якому місці документу поза графіком. Якщо потрібно відредагувати вже створену діаграму, то слід двічі натиснути ліву клавішу миші на графіку.

7.2. Ілюстративна графіка в Word. Вбудований векторний графічний редактор

Ілюстративна графіка в текстовому документі дозволяє надати йому привабливішого вигляду. Одним із найпопулярніших способів вставки в документ малюнків є їх імпортування за допомогою команди From File... (Из файла), яка знаходиться в пункті меню Insert (Вставка) підпункті Picture (Рисунок). Можна також скористатись піктограмою |В з панелі інструментів Picture (Рисование). При цьому відкривається вікно, де в полі Files of Type (Тип файлов) слід вказати тип імпортованого файлу, тоді вибрати потрібну папку та назву цього файлу і натиснути командну кнопку Insert (Добавить).

В Word можна імпортувати графічні файли наступних форматів: DXF, GIF, CGM, WPG, EPS, HGL, JPG, PCT, DRW, PCX, TIF. TGA, BMP, WMF. Для вставки зображення цих типів в документи Word використовують спеціальні файли драйверів - графічні фільтри, які встановлюються під час інсталювання пакету Microsoft Office.

Якщо потрібно зв'язати вставлене зображення, з файлом-оригіналом малюнка, то у вікні Insert Picture (Добавтъ рисунок) слід відмітити опцію Link to File (Связать с файлом). Графічне зображення вставиться у вигляді поля і його можна буде поновити при внесенні змін у файл малюнка. Для поновлення змін в копії малюнка потрібно натиснутиклавішуР9.

Досить часто для вставки малюнка використовують його копіювання через буфер обміну даними з відповідних графічних редакторів.

Крім цього, в пакет Microsoft Office входить стандартна бібліотека малюнків в форматі Windows MetaFile (WMF), яка має назву Microsoft ClipArt Gallery.

№35

-1-. В програмуванні виділяють мови різноманітних рівнів: машинні, Ассемблер, високого рівня (алгоритмічні мови).

Машинна мова являє собою систему команд конкретної ЕОМ і реалізується нею безпосередньо.

Машинна мова дозволяє використовувати всі можливості пристроїв ЕОМ. З їх допомогою можна створювати достатньо ефективні програми. Але досягнути високих характеристик надійності програми і продуктивності праці програмістів, працюючи на ній, дуже важко.

Мови рівня Ассамблера є машинно-орієнтованими, які відповідають системам команд конкретних ЕОМ, які дозволяють складати програми у формі, більш доступній для людини.

Мови високого рівня поділяються на проблемно-орієнтовані і процедурно-орієнтовані.

Проблемно-орієнтовані мови призначені для рішення вузького класу задач. При програмуванні проводиться опис задачі, а не алгоритм її рішення.

Процедурно-орієнтовані мови створені для опису алгоритмів рішення задач. При цьому розрізняють машинно - залежні і машинно–незалежні алгоритмічні мови.

Машинно–залежні мови високого рівня дають можливість повністю використовувати пристрої ЕОМ, написати зрозумілі і зручночитаючі програми. Вони в меншій мірі машинно–залежні, ніж мова Асемблера, так як оператори і вирази записуються в формі , більш зручній для людини, наприклад, мова ПЛ/М. Проте вони в більшості залежать від реалізації конкретної машини і цей недолік не дозволяє їм одержати широкого розповсюдження.

Машинно–незалежні мови високого рівня, або просто алгоритмічні мови, не зберігають машинно–залежних операторів. До мов цього типу можна віднести Фортран, Алгол, Бейсік, Фокал, ПЛ/1, Паскаль і інші. Основними перевагами програмування цими мовами є висока продуктивність праці програмістів, проста експлуатація програм, можливість їх перенесення з однієї машини на іншу, наявність засобів контролю. Спеціальна програма – транслятор, написана на внутрішній мові машини і раніше введена в пам’ять ЕОМ, обробляє символічне описання алгоритму, показане на алгоритмічній мові, і здійснює автоматичний перевід програми на внутрішню мову машини.

-2-. 1.При роботі з комп’ютером:

а) забороняється самостійно усувати будь-які неполадки в роботі комп’ютера, незалежно від причини їх появлення;

б) забороняється самостійно виконувати під’єднання та від’єднання пристроїв комп’ютера.

в) забороняється торкатися будь-яких деталей на задній панелі системного блоку.

г) забороняється знімати кришку корпусу системного блоку.

2.Слід запобігати попаданню на екран прямих сонячних променів, що значно ускладнює читання інформації з екрану дисплея.

3.Пилюка на екрані дисплея погіршує зорове сприймання інформації, тому необхідно, щоб монітор був чистим. Працювати можна тільки з чистими насухо витертими руками.

4.Клавіатуру, на той час коли вона не використовується, треба тримати накритою спеціальною прозорою кришкою, що зменшує можливість ушкодження клавіатури.

5.При роботі з мишкою треба використовувати спеціальний килимок. Це допоможе уникнути зайвого її забруднення, що в свою чергу гарантуватиме більш якісну роботу мишки.

6.Для отримання відповіді на запитання стосовно функціонування комп’ютера треба звернутись до вчителя або фахівця.

7.Під час роботи з комп’ютером через невеликі проміжки часу слід робити перерви. Перед перервою бажано зберегти отримані результати. Під час перерви можна попрацювати над планом або даними для продовження роботи, або просто відпочити.

8.Дисплей комп’ютера та системний блок повинні бути розташовані на відстані не менше ніж 50 см від очей. Задні та бокові стінки комп’ютера повинні знаходитись на відстані не менше ніж 1,5 м. Дисплей має бути зі спеціальним антибликовим та антистатичним покриттям.

№36

-1-. Операційна система (ОС) MS DOS є невід’ємною частиною ПК. Вона забезпечує керування всіма апаратними засобами та надає можливість здійснювати діалог користувача з комп’ютером. ОС орієнтовані на певні типи мікропроцесорів. Прикладні програми, які створені для конкретної ОС, як правило, не працюють під керуванням інших систем.

Однією з умов реалізації швидкого доступу до файлів – створення певної структури формату диску. При чому кожна ОС орієнтується тільки на унікальну структуру, будь–яке відхилення від якої порушує нормальну роботу. Це великий недолік, так як працюючи з якимись прикладними програмами в одній ОС, вже не можливо працювати з ними в іншому операційному середовищі, де в основу технічної реалізації доступу до файлів покладена інша організація структури диску. В цьому випадку говорять про програмну і технічну несумісність комп’ютерів, які працюють під керуванням різних ОС.

Працювати з диском стає можливим тільки після того, як на ньому створена певна структура. Цей процес називають форматуванням і реалізується він спеціальною командою ОС. В результаті форматування на диску утворюється 80 доріжок з обох сторін диску. Доріжки на гнучкому диску – це не фізичні, реально відзначені на поверхні кола, а результат намагнічування окремих часток магнітного шару електричним струмом, який протікає по обмотці магнітної головки.

Прийнята скрізна нумерація доріжок: 00, 01, 02,…, 79 починаючи з зовнішньго краю. Кожна доріжка розбита на дев’ть рівних частин ємністю 512 байт кожна, які називаються секторами. Сектори розділяються міжсекторними проміжками. Доріжки утворюються почергово на обох сторонах диску – по 40 доріжок на кожній. Кожна доріжка починається з заголовка, де вказані номер доріжки і індикатор дефектності. Цей індикатор використовується для вказання дефектних і заповнених доріжок .

При роботі з MS – DOS прийнята згода, що всі модулі цієї системи, а також деякі команди, які розширюють її можливості, повинні зберігатися на одному диску, який називається системним. Структура такого диску нічим не відрізняється від описаної вище і повністю відповідає принципам організації файлової системи. На мал. показана структура системного диску. Перші 12 секторів (0 – 11) використовується так само, як в звичайному диску. Початок області розміщення файлів зайнято двома модулями ОС – базовою системою вводу – виводу (БСВВ) і базовим модулем DOS. Для їх розміщення необхідно приблизно 40 Кбайт. За цими модулями розташовуються в довільному порядку інші складові частини MS – DOS.

-2-. Загальний огляд пакету Norton Utilities 4.0 for Windows

Norton Utilities - це інтегрований набір програм, який дозволяє знаходити та виправляти різні помилки комп'ютерної системи, підвищувати швидкодію ПК, виконувати діагностику та профілактику збоїв. Утиліти завчасно попереджують про потенційні проблеми в комп'ютерній системі, скорочують час простою в аварійних ситуаціях (від яких не застрахований жоден комп'ютер), відновлюють загублені дані і забезпечують користувача інформацією про апаратне та програмне забезпечення ПК, яка буває корисною при встановленні нових компонентів, як апаратних так і програмних.

Пакет Norton Utilities дуже популярний серед користувачів ІВМ-сумісних ПК. Свою популярність він здобув завдяки великій історії розвитку, постійним вдосконаленням і значним можливостям. Перша версія пакету Norton Utilities була розроблена Пітером Нортоном (Peter Norton), а в даний час авторські права на Norton Utilities належать корпорації Symantec. В своєму розвитку пакет Norton Utilities пройшов три умовних етапи:

• версії пакету Norton Utilities від першої до шостої - орієнтовані на використання в операційній системі DOS;

• сьома та восьма версії пакету Norton Utilities - призначені як для роботи в DOS, так і для операційних оболонок Windows З.х;

• дев'ята версія Norton Utilities була орієнтована на операційну систему Windows 95. Пізніше ця версія була перейменована на Norton Utilities for Windows версії 1.0. Ця версія отримала подальший розвиток і в рультаті були створені версії 2.0, 3.0 та 4.0. Крім цього випускались проміжні версії, наприклад 3.3.

В подальшому будемо розглядати версію 4.0 для операційної системи Windows, яка орієнтована на використання у Windows 95, Windows 98 та Windows NT. Основним нововведенням даної версії пакету Norton Utilities є підтримка сучасних файлових систем VFAT-32 та NTFS.

Будь-яку з програм пакету Norton Utilities можна завантажити, вибравши в розділі Programs (Программы) Start-меню пункт Norton Utilities, а в ньому - однойменну піктограму (назву програми). Та з метою забезпечення більш зручних умов роботи з програмами пакету, можна використовувати Norton Utilities Integrator (ярлик якої встановлюється на робочому столі). При цьому відкривається вікно, зображене на малюнку 8.1. В ньому зліва вибирається потрібна група програм, а справа - назва програми для завантаження. Біля назв програм відображається коротке пояснення про їх призначення. Правіше від назв програм знаходяться спеціальні піктограми, які дозволяють отримати поширену допомогу по програмі. Якщо піктограма додатково містить зображення фотоплівки, то крім текстової допомоги можна переглянути відеофрагмент з демонстрацією порядку роботи з програмою.

В лівій частині вікна є такі групи програм:

• Find and Fix Problem (Устранение неполадок) - набір програм для виявлення і усунення помилок як в самій операційній системі, так і в апаратному забезпеченні ПК;

• Improve Performance (Оптимизация) - програми для оптимізації розміщення інформації на дисках даного ПК;

• Preventative Maintenance (Профилактика) - набір програм для профілактичного обслуговування комп'ютерної системи, відновлення пошкоджених системних даних і повного знищення інформації;

• Troubleshoot (Информация) - програми інформаційного характеру і програми для оновлення компонентів пакету з використанням web-сторінки Symantec.

Тепер в загальному розглянемо всі програми, що входять в пакет Norton Utilities 4.0 for Windows.

• Disk Editor - дозволяє переглядати та редагувати файли і системні ділянки диску на рівні кластерів. Будь-яку інформацію на диску можна побачити та редагувати на рівні ASCII-символів або їх представлення в шіснадцяткових кодах. Особливістю даної утиліти є те. що вона завантажується і працює лише у виключному режимі DOS. Для роботи з Disk Editor потрібно перезавантажити ПК у виключний режим DOS. Після цього перейти в папку, в якій знаходяться виконуючі файли пакету Norton Utilities (переважно це однойменна папка, що знаходиться в папці Program Files), а тоді завантажити файл diskedit.exe.

• Image - зберігає системну (BR, FAT, Rood Directory) інформацію з диску, копіюючи її в спеціальний файл image.dat (так званий "образ диску"). Цей файл використовується програмами UnErase Wizard та Unformat (DOS) при відновленні знищених файлів і каталогів а також цілого диску, який був випадково відформатований або сильно пошкоджений. Процес відновлення відбувається таким чином: якщо диск відформатовано методом швидкого або безпечного форматування (див. том 1, частина 2, розділ 4.2 нашого посібника), то знищується лише системна ділянка, а на решту частині диску дані залишаються. Програма Unformat, при завантаженні, звертається до останнього кластера диску, де знаходиться файл image.idx, що створений програмою IMAGE. Цей файл має лише одне призначення - в ньому вказано фізичну адресу на диску файлу image.dat ("образу диску"). Після звертання програми відновлення до "образу диску" відбувається зчитування копії системної ділянки диску. Таким чином відбувається відновлення диску після форматування.

• Live Update - спрощує обновлення пакету Norton Utilities і баз даних опису вірусів, автоматично приймаючи їх нові версії безпосередньо з серверу Symantec (при наявності модему чи виходу в Internet). Найновіша технологія Live Update Pro, розроблена компанією Symantec, дозволяє також легко обновлювати б^дь-які інші прикладні програми та драйвери пристроїв. Фактично Live Update Pro - це служба, доступна по підписці будь-якому користувачу Internet. Live Update Pro завантажується з серверу Norton Web Services.

• Norton AntiVirus 5.0 - дуже популярна антивірусна програма компанії Symantec. Це програма поліфаг, яка поєднує в собі можливості програми лікаря (фагу) та фільтра, що резидентно контролює оперативну пам'ять ПК та операції запису-зчитування на всі фізичні носії інформації (див. том 1, частина 4, розділ 2.1 та 2.2 даного посібника). Дана програма це повністю незалежний окремий програмний продукт, що постачається окремим програмним пакетом. Але в пакет Norton Utilities входить вбудований скорочений варіант цього продукту.

• Norton Connection Doctor - здійснює перевірку працездатності модему та повне тестування комунікаційного каналу - від віртуальної пам'яті комп'ютера до якості з'єднання з віддаленим сервером.

• Norton CrashGuard 4.0 - це утиліта, що входить в пакет Norton Utilities фактично як окремий програмний продукт. В розділі Programs (Программы) Start-меню їй відведено навіть окрему підпапку від папки Norton Utilities. Та все ж - це складова единого пакету Norton Utilities 4.0 for Windows. Norton CrashGuard - резидента програма, що контролює оперативну пам'ять ПК та програми, що в ній завантажені. Як тільки вона виявляє, що одна із програм в пам'яті зависла або виконує дії. що можуть призвести до зависання, відразу з'являється попереджувальне вікно, де пропонується закрити цю програму або надати можливість спроби Norton CrashGuard усунути конфлікт. Якщо необхідно закрити програму, що спричинила конфлікт, то Norton CrashGuard намагається автоматично зберегти зміни в документі, що редагується у відповідній програмі, або надасть можливість користувачу записати документ вручну. При, цьому, як правило, записується не лише сам документ, але й копії всіх необхідних файлів підтримки.

• Norton Diagnostics - здійснює діагностику апаратного забезпечення комп'ютера. Вона завантажується лише у виключному режимі DOS. тому її найчастіше використовують в тих випадках, коли неможливо завантажити Windows для пошуку причин проблеми. Norton Diagnostics завантажується файлом ndiags.exe, що знаходиться в головній папці пакету Norton Utilities.

• Norton Disk Doctor - виконує діагностику і виправлення логічних та виявлення фізичних помилок на диску. Робота програми дуже сходжа на програму ScanDisk, що описана в розділі 10.7, частини 7 даного посібника. Зверніть увагу, що дана програма складається з двох модулів: ndd32.exe - для роботи в графічному середовищі Windows, та ndd.exe - у виключному режимі DOS.

• Norton File Compare - дозволяє порівнювати різні версії одного і того ж текстового файлу, побачити відмінності та вибірково відмітити зроблені раніше зміни у файлі. Порівнювати можна будь-які два текстових файли, включаючи конфігураційні (в текстовому форматі), командні файли, файли з текстом програм будь-яких мов програмування і навіть HTML-файли (призначені для перегляду на World Wide Web). Під час роботи програми виводиться вікно статистики, яке показує скільки рядків було додано, переміщені чи видалені із більш старої версії файлу.

• Norton Optimization Wizard - покращує продуктивність роботи ПК шляхом оптимізації деяких критичних елементів Windows. При цьому вона встановлює оптимальний розмір файлу підкачки, активізує програму Norton Speed Start для пришвидшення завантаження прикладних програм, реорганізовує дані реєстру Windows для більш ефективного зберігання та вибірки інформації.

• Norton Protection - розширює можливості сміттєвої корзини Windows (Recycle Bin) у захисті видалених файлів, встановлюючи захист навіть на файли, що знищені засобами DOS та по мережі. Захищені файли відновлюються програмою UnErase Wizard.

• Norton Registry Editor - дозволяє переглядати реєстр Windows (див. розділ 9.15, частини 7, даного посібника), редагувати його записи і створювати резервну копію.

• Norton SpeedStart - оптимізує процес завантаження прикладних програм. Якщо SpeedStart активізувати з програми Norton Optimization Wizard, то вона аналізує як кожна програма завантажується в пам'ять. Наступного разу ця програма буде завантажуватись набагато швидше.

• Norton System Checkup - дозволяє завантажувати відразу всі передбачені "лікувально-профілактичні" процедури: тестування логічних дисків і виправлення на них помилок, перевірка бази даних реєстрів, та оптимізація роботи операційної системи. Але потрібно враховувати, що всі ці процеси виконуються підряд, тому можуть зайняти дуже багато часу і при цьому вимагати втручання зі сторони користувача.

• Norton System Doctor - працюючи резидентно, у фоновому режимі здійснює контроль за системою, виправляє більшість несправностей і забезпечує максимальну ефективність роботи. Спеціальні програмні елементи можуть відразу попереджувати користувача про критичні ситуації, пропонуючи дії для корекції або виправлення більшості помилок автоматично, без втручання користувача.

• Norton WinDoctor - діагностує та виправляє більшість типових помилок Windows, забезпечуючи роботу системи з максимальною ефективністю. Крім цього. Norton WinDoctor виправляє помилки, які можуть призвести до втрати даних.

• Norton Web Services - встановлює зв'язок з Web-сервером компанії Symantec, на якому є велика бібліотека доповнень до пакету та інших прикладних програм.

• Registry Tracker - веде перелік будь-яких змін в реєстрі і конфігураційних INI-файлах, зберігаючи також дані про те, коли і якою програмою вони були зроблені. Крім цього дозволяє зробити відміну деяких змін в записах реєстру.

• Rescue Disk - копіює необхідні для роботи комп'ютера дані, системні ділянки жорсткого диску та файли на знімні диски чи в папку на жорсткому диску. Якщо на ПК виникли проблеми і він перестав завантажуватись, то аварійний комплект дисків, в більшості випадків, дозволяє повернути ПК до дієздатного стану. При цьому комп'ютер потрібно завантажувати з першого диску даного комплекту. Після чого можна використовувати програми Norton Utilities, які зберігаються на інших аварійних дисках, для діагностики та виправлення помилок. Крім цього, якщо пошкоджена системна ділянка жорсткого диску або системні файли, то їх можна відновити з резервної копії, що записана на першому диску комплекту.

• Space Wizard - шукає на диску файли, які рідко або зовсім не використовуються, дуже великі файли, попередні копії та непотрібні файли (невикористовувані тимчасові та ін.). Знайдені файли пропонується заархівувати, знищити чи перемістити на інші носії, щоб звільнити дисковий простір.

• Speed Disk - оптимізує диски шляхом дефрагментації файлів та вільного простору, прискорюючи тим самим операції зберігання та зчитування файлів. Дана утиліта працює як і вбудована системна утиліта Windows 98 - Disk Defragmentation (див. розділ 10.7 частина 7 даного посібника).

• System Information - виводить детальну інформацію про конфігурацію комп'ютера, його периферії -клавіатури, миші, принтера та мультимедійних засобів - а також про з'єднання локальної мережі та Internet.

• UnErase Wizard - допомагає відновити знищені файли, що захищені засобами Norton Protection. стандартною сміттєвою корзиною Windows або програмою Novel Salvage (для файлів на сервері локальної мережі).

• Wipelnfo - призначена для безповоротного стирання конфіденційної інформації (файлів). В більш строгому режимі ця процедура виконується в кілька прийомів із різноманітними перевірками. Wipelnfo корисна утиліта для корпоративного середовища, а індивідуальним користувачам вона навряд чи стане в пригоді.

№37

База даних (надалі БД) це впорядкований набір даних, над якими можна проводити операції їх обробки. Інформація в БД, як правило, зберігається в рядках і колонках, так само, як і в електронній таблиці. Тому логічно, що електронні таблиці можна використовувати для роботи з БД. При цьому рядки в БД називаються записами (Record), а колонки - полями (Field).

Для створення БД на робочому аркуші Excel потрібно виконати наступну послідовність дій:

• ввести назви полів в порожній рядок робочого аркуша електронної таблиці;

• вибрати ширину полів таким чином, щоб в них поміщалась вся інформація, що вводиться в комірки;

• в наступних рядках ввести всі потрібні записи, відповідно до вказаних назв полів;

• відділити БД разом із назвами полів від іншої інформації на робочому аркуші порожніми рядками та колонками;

• в разі потреби більш точно налаштувати ширину полів, щоб в комірках було видно повністю їх вміст.

В жодному разі не можна залишати порожніх рядків між записами в БД та колонок між полями, оскільки програма буде вважати це закінченням БД, тобто користувач не зможе працювати з цими даними, як з єдиною базою.

Для того, щоб числа що вводяться в комірки БД, форматувались як текст (наприклад поштовий індекс, номер телефону), потрібно перед їх введенням поставити символ апострофу.

Під базою даних в Access ми розуміємо сукупність чотирьох основних типів об'єктів: таблиць, запитів, форм та звітів. В простих базах даних використовується одна таблиця, а в більш складних їх може бути декілька. Між таблицями, як правило, встановлюють певні реляційні зв'язки. Access зберігає базу даних в файлах з розширенням *.mdb, куди одночасно входять всі чотири типи об'єктів: таблиці, запити, форми і звіти. Перед тим. як створювати таблицю, потрібно створити саму БД, в якій будуть зберігатись таблиці й інші об'єкти Access.

При завантаженні Access з'являється діалогове вікно (мал. 11.4), в якому можна вибрати:

• Blank Database (Новая база данных) створити нову базу даних;

• Database Wizard (Запуск мастера) - завантажити майстер створення нової БД;

• Open as Existing Database (Открыть базу данных) відкрити файл раніше створеної БД. При цьому у списку, в нижній частині вікна, можна вибрати один із файлів БД, з якими користувач працював останнім часом. Якщо потрібного файлу в списку немає, то необхідно вибрати More Files... (Другие файлы...). При цьому відкривається стандартне для Windows-програм вікно Open (Открыть), де потрібно вибрати відповідний файл.

Якщо в початковому вікні завантаження Access натиснути командну кнопку Cancel (Отмена), то відкриється головне вікно Access, де можна відкрити файл БД або створити нову БД задопомогою головного меню програми.

Для створення БД, потрібно в пункті меню File (Файл) вибрати команду New Database (Создать базу данных) або натиснути піктограму Q|. Можна також скористатись комбінацією клавіш Ctrl+N. В будь-якому випадку відкриється вікно New (Создать) з двох закладок, де слід вибрати шаблон БД.

Якщо потрібно відкрити файл БД, то в пункті меню File (Файл) необхідно вибрати команду Open Database (Открыть базу даних) або натиснути піктограму |г^|. Можна також скористатись комбінацією клавіш Ctrl+0. В будь-якому випадку відкриється стандартне для Windows-програм вікно Open (Открыть), де потрібно вибрати файл БД.

Після того. як база даних буде відкрита, або сгворена нова БД, з'явиться вікно бази даних (мал.11.5). Воно складається з шести закладок, в якому представлені об'єкти з яких складається БД (в новій БД списки будуть порожні). За замовчуванням активною стає закладка Tables (Таблицы), в якій представлені всі таблиці бази даних. Крім цього у вікні є закладки Queries (Запросы) - запити до БД. Forms (Формы) - форми (спеціальні бланки, на кожному з яких відображається по одному запису). Reports (Отчеты) - звіти, Macros (Макросы) - макроси та Modules (Модули) - модулі.

При роботі з Access вікно бази даних може перекриватись іншими вікнами програми. Для швидкого переходу до вікна бази даних потрібно натиснути клавішу F11 або комбінацію клавіш Alt+F1. Можна також скористатись піктограмою ®.

Для того, щоб відкрити об'єкт будь-якої закладки, потрібно відмітити його у вікні і натиснути командну кнопку Open (Открыть) або двічі на сам об'єкт. Якщо потрібно створити новий об'єкт, то необхідно натиснути на кнопку New (Создать). Кнопка Design (Конструктор) використовується для зміни структури існуючого об'єкту.

Вікно бази даних можна використовувати не лише для того, щоб побачити які об'єкти входять в БД або щоб перейти до одного з них, але це вікно дає значні можливості для роботи з об'єктами. Наприклад. для друку даних, які знаходяться в будь-якій таблиці, потрібно вибрати закладку Tables (Таблицы), а тоді викликати контекстне меню на назві відповідної таблиці і вибрати команду Print (Печать).

Якщо користувач часто використовує один із об'єктів БД (наприклад таблицю БД), то, для спрощення доступу до нього потрібно викликати його контекстне меню і вибрати команду Create Shortcut (Создать ярлык). Відкривається вікно, де вказано шлях до файлу БД. В даному вікні потрібно натиснути кнопку ОК. В результаті цих операцій на робочому столі Windows з'явиться ярлик об'єкту.

-2-. Зміна є тимчасовим сховищем для даних у вашій програмі. Щоб грамотно використовувати зміну , потрібно її спочатку оголосити, зарезервувати під неї пам'ять. Для цього використовуються наступні ключові слова: Dim, Private, Public, Static, Global.

Зміні можна оголошувати на рівні модуля і на рівні процедури. Під рівнем модуля мається на увазі частина форми General і стандартний модуль, а під рівнем процедури мається на увазі Sub, Function.

Пояснення використовування Static. Описує змінні тільки на рівні процедури. Змінна, описана на рівні процедури, «живе» тільки в межах цієї процедури протягом роботи додатку.

Пояснення використовування Dim. Описує змінні як на рівні модуля так і на рівні процедури. Змінна, описана на рівні процедури живе тільки в межах цієї процедури і припиняє роботу тільки по закінченню процедури. ЇЇ ми і частіше всього застосовуємо як лічильник, оскільки він потрібен нам в даній процедурі. Змінна, описана на рівні модуля, доступна для всіх процедур даного модуля. Тобто якщо вам потрібна змінна, яку бачать всі функції і процедури то і оголосите її із словом Dim на рівні модуля.

Пояснення використання Public. Описує змінні на рівні модуля. Таким чином змінна стає глобальною, але на рівні форми і доступна всій решті модулів. При переході в іншу форму змінна буде порожньою, невідомою для другої форми. Щоб уникнути цього необхідно оголосити змінну в стандартному модулі із словом Public або Global. Тоді змінна буде доступна і відома кожній формі.

Пояснення використання Private. Описує змінні як на рівні модуля так і на рівні процедури. Змінна, описана на рівні процедури, живе тільки в межах цієї процедури. Змінна, описана на рівні модуля, доступна тільки цьому модулю, в якому вона оголошена.

Доступні значення імен змінних:

Abc; Interstate76; MyDate; Eto_prawilnoe_peremennoj; Imya_peremennoj.

Також користувач може створювати свої власні типи даних. Створюється він за допомогою ключового слова Type.

№38

- Основні характеристики Microsoft Word

• здатністю створювати гіпертекстові документи в форматі html;

• розширеними можливостями створення і редагування таблиць;

• доповненими параметрами для роботи з макросами;

• зміненими підпрограми для створення математичних формул і текстових спецефектів;

• новими можливостями вбудованого векторного графічного редактора;

• розширеними можливостями форматування символів, абзаців та сторінки в цілому;

• вбудованою підтримкою значно більшої кількості мов для перевірки граматики та орфографії

• збільшеною кількість підпрограм-майстрів для швидкого створення різних типів документів та об'єктів;

• покращеним процесом керування розміщенням об'єктів в документі, адже в цій версії Word більшість об'єктів автоматично поміщаються в кадри (див. далі). Крім цього, збільшено кількість способів їх обтікання.

Тепер більш детально розглянемо можливості та характеристики Word, як текстового процесора.

1. Інтегрованість.даного текстового процесора в пакет Microsoft Office.

2. Підтримка технологій обміну даними.

3. Можливість роботи з масштабованими True Type шрифтами (True Type Font - TTF). Нагадаємо, що поняття масштабованих шрифтів введено в розділі 9.9 сьомої частини посібника. Причому, програма може працювати практично з необмеженою кількістю масштабованих та символьних шрифтів, які встановлені у Windows 98.

4. Можливість багатокрокової відміни операцій командою Undo (Отменить) або повторення відміненої операцій командою Redo (Повторить). При цьому кількість кроків відміни операцій залежить від складності самих операцій і в середньому становить 40-50 кроків.

5. Здатність одночасно працювати з декількома документами. Причому, кожен документ відкривається в окремому вікні. Потрібно відмітити, що Word не встановлює обмежень на кількість одночасно відкритих вікон. Їх кількість обмежується лише об'ємами оперативної та віртуальної пам'яті ПК.

6. Автоматичне записування документу на диск через певні проміжки часу - операція AutoSave (Автосохранение). Це дозволяє у випадку, коли виникла непередбачувана ситуація (зависання програми. відключення від ПК живлення і т.д.) захистити від втрати зміни, що зроблені користувачем в документі і не записані ним на диск. Причому, інформація записується не в сам DOC-файл, а в спеціальні тимчасові файли. Тоді. при повторному завантаженні Word, автоматично відкривається документ з назвою Recovery і змінами, що записані останньою операцією AutoSave. Якщо користувач хоче зберегти документ із дами змінами, то потрібно цей файл записати під іншим іменем (записати під попереднім іменем програма не дозволяє). В іншому випадку потрібно закрити вікно відновленого документу і у відповідь на запрошення Word зберегти зроблені зміни, вибрати командну кнопку No (Нет). Тоді на диску залишиться файл документу без зроблених змін.

7. Наявність операції AutoText (Автотекст), яка дозволяє автоматично вводити в текст документу слова. речення або інші об'єкти (малюнки, таблиці і т.д.), які часто повторюються. Для цього досить ввести з клавіатури відповідну літеру ("гарячу клавішу"), що попередньо встановлена для автоматичного введення в документ потрібного текстового блоку (об'єкта) і натиснути клавішу F3. Ця операція дозволяє значно пришвидшити процес створення документа, який містить багато однакових слів (словосполучень, речень) та інших об'єктів.

8. Можливість автоматичного коректування часто повторюваних помилок під час набору тексту документу. Для цього використовуються спеціальні функції AutoCorrect (Исправление).

9. Можливість автоматичної перевірки правопису та граматики командою Spelling (Правописание). Причому. у Word 97 безпосередньо вбудовані модулі і словники для перевірки правопису та граматики на багатьох основних мовах світу. Але зверніть увагу, що для підключення словників та коректорської перевірки правопису тексту написаного українською мовою слід додатково встановити програму Ruta. Для перевірки російського правопису та граматики використовується програма Orfo.

10. Можливість захисту документу від несанкціонованого доступу (або редагування) з допомогою паролю.

11. Застосування стилів для швидкого форматування абзаців та символів. Нагадаємо, що стиль (Style) - це набір атрибутів форматування символів та абзаців які вибираються одночасно і об'єднані під однією назвою (частина 7 розділ 10.4 даного посібника). У Word всі стилі об'єднані в єдину бібліотеку, яка називається галереєю стилів - Style Gallery (Библиотека стилей). Стандартна бібліотека нараховує 90 стилів. Крім цього, користувач може створювати власні стилі (користувацькі), а також змінювати та знищувати існуючі.

12. Здатність завдяки команді AutoFormat (Автоформат), автоматично форматувати всі абзаци документу по наперед заданому стилю. Це дозволяє значно пришвидшити процес форматування символів та абзаців. Крім цього, завдяки даній команді можна легко і швидко встановити повністю однаковий формат всіх абзаців документу.

13. Можливість копіювання формату об'єкту на інший без копіювання самого об'єкту - операція Format Painter (Формат по образцу).

14. Використання великої бібліотеки шаблонів документів. Шаблон (Template) - це своєрідний бланк документу, який включає в себе параметри сторінки (розміри, просторове розміщення, поля відступів), колонтитули, а також може містити певний текст ^наприклад, заголовок документу) та інші об'єкти. Завдяки застосуванню шаблонів можна однією командою встановити всі параметри третього та четвертого рівнів форматування документу (див.: частину 7 розділ 10.4). Всі шаблони документів у Word записані в окремих файлах з розширенням *.dot, що знаходяться в підпапках папки Templates. Стандартна бібліотека у Word 97 нараховує 24 шаблони. Крім цього, користувач може створювати власні шаблони (користувацькі). а також змінювати та знищувати існуючі.

15. Можливість розбиття документу на секції (Section). При цьому в кожній секції можна встановлювати незалежні від інших параметри сторінки та окремі колонтитули. Це дозволяє розбивати документ на розділи та частини.

16. Дуже потужний апарат пошуку і заміни тексту, який дозволяє відфільтровувати різні форми, формати, стилі символів потрібного нам тексту.

17. Можливість автоматичної нумерації сторінок, абзаців та рядків тексту документу.

18. Здатність створювати виноски (частина 7 розділ 10.4 даного посібника), предметні покажчики, примітки та анотації до тексту документу. Причому Word підтримує створення як посторінкових (Foot Note) так і кінцевих (наскрізних) (End Note) виносок.

19. Можливість створення заголовків розділів документу, малюнків та списку ілюстрацій.

20. Використання спеціальних полів. Полем (Field) в Word називається набір спеціальних динамічних інструкцій (спеціальних символів), що дозволяють розміщувати інформації певного типу в відповідному місці документу. Динамічність полів полягає в тому, що в них інформація змінюється в залежності від обставин (наприклад, поле, в якому встановлена поточна дата або номер сторінки). Поля можна розглядати як спеціальні коди, які знаходяться в документі і повідомляють текстовому процесору, що в даному місці слід помістити відповідну інформацію.

21. Наявність операції попереднього перегляду документів перед друком - командою.

22. Print Preview (Предварительный просмотр). Завдяки даній операції користувач має можливість побачити на екрані дисплею вигляд, який буде мати документ на принтері після друку.

23. Можливість працювати із структурою документу, що значно полегшує роботу із великими документами, які мають багато рівнів вкладеності (розділів та підрозділів). Особливо зручно працювати із структурою при створенні змісту до документу. В режимі структури документу, як правило, основний текст не виводиться, а виводяться лише заголовки та підзаголовки частин, розділів, підрозділів і т.д. При цьому досить легко прослідкувати ієрархію структури заголовків документу та поміняти їх рівні або порядок слідування.

24. Можливість об'єднання декількох більш простих документів в один складний, хоча при цьому всі вони залишаються в своїх окремих файлах. Причому, один з них буде головним документом, а інші, зв'язані з, ним - піддокументами. При відкритті головного документу, користувач працює лише з ним, а піддокументи залишаються закритими. Так продовжується до тих пір. поки він не звернеться до позиції в головному документі, з якою зв'язаний піддокумент, після чого він також відкривається. Ця структура значно економить ресурси ПК, що особливо відчутно для великих і складних документів. Зручно також нею користуватись, коли над одним документом працюють декілька користувачів, кожен з яких створює окремий його розділ (окремий файл). Після чого можна об'єднати їх в складний документ без копіювання інформації в один файл.

25. Використання популярних у Windows 98 підпрограм майстрів (Wizard), які дозволяють легко, виконуючи покрокові дії, створювати досить складні документи (об'єкти в документах).

26. Можливість створення і форматування таблиць досить великої складності. Засоби створення та форматування таблиць у Word дозволяють досить швидко і зручно створювати таблиці як безпосередньо, так і використовуючи готові шаблони та можливості майстра створення таблиць. Крім цього у Word є широкі можливості форматування (в тому числі і автоформатування) та редагування таблиць.

27. Здатність створювати та форматувати документ по колонках.

28. Можливість створення буквиці. Буквиця (Drop Cap) - це збільшена і окремо відформатована перша літера абзацу (сторінки, документу).

29. Наявність зручної підпрограми Microsoft Equation для створення багаторівневих математичних (фізичних. хімічних і т.д.) формул.

30. Можливість створення художнього тексту та текстових спецефектів завдяки вбудованій підпрограмі Microsoft WordArt. Дана підпрограма дозволяє створювати художній текст будь-якої форми, кольору, за певною траєкторією та з використанням для цього різних спецефектів (тіней, обтікання, прозорості і тд.).

31. Робота з діловою графікою. У Word є вбудована підпрограма Microsoft Graph для побудови за табличними даними графіків та діаграм (в тому числі тримірних).

32. Широкі можливості для роботи з ілюстративною графікою, тобто вбудовування в текст документу растрових або векторних малюнків для надання йому ілюстративності та більш привабливого вигляду. Word дозволяє за допомогою спеціальної команди поміщати в текст документу файли малюнків багатьох популярних форматів. Крім цього їх можна вставлювати в документ через буфер обміну даними. Потрібно також відмітити, що у Microsoft Office, а отже і у Word, є власна бібліотека векторних малюнків Clip Art Gallery.

33. Наявність вбудованого векторного графічного редактора Drawing для створення геометричних об'єктів та нескладних малюнків безпосередньо в текстовому процесорі Microsoft Word.

34. Розміщення більшості об'єктів у фреймах. Фрейм (Frame) або кадр - це відокремлений від основного тексту, автономний блок документу, який можна вільно (незалежно від основного тексту) переміщати по документу за допомогою миші. Фрейми можна абсолютно позиціонувати, тобто точно розміщати в потрібне місце аркуша. Після того. як кадр розміщено у відповідному місці, можна встановити спосіб його обтікання або необтікання основним текстом. Використання фреймів дозволяє покращити зовнішній вигляд документу.

35. Наявність вбудованого модуля відлагодження програм, що створені мовою програмування Visual Basic. Це дозволяє створювати і використовувати при роботі з документами макроси. Макрос (Macro) -невелика програма, яка дозволяє автоматично виконувати певні дії та послідовність команд без втручання користувача. Це дозволяє значно автоматизувати роботу користувача над документом. У Word для створення макросу не потрібно створювати текст програми, оскільки він створюється автоматично. Користувачу досить ввімкнути режим запису макросу і виконати всі дії, що повинні записуватись в макрос. Далі потрібно натиснути командну кнопку для зупинки запису. Всі операції (команди), що виконував користувач протягом цього часу будуть переведені в команди мови Visual Basic і записані в макрос. Після виклику потрібного макросу всі записані в нього дії будуть виконуватись автоматично.

36. Здатність імпорту і експорту документу в популярні текстові формати, що використовуються текстовими редакторами і процесорами інших фірм (наприклад. Word Perfect). Ця можливість особливо корисна при переносі документів Word на платформу Macintosh.

37. Можливість розміщати в документі формату Word 97 гіперпосилання на інші документи або на web-вузли Internet. Крім цього документ Word можна перетворювати в формат HTML і з допомогою відповідної підпрограми майстра створювати з них Web-сторінки.

38. Можливість створення поштових та факсових повідомлень, поштових конвертів, службових записок та інших спеціалізованих документів. При цьому створене повідомлення електронної пошти автоматично переправляється в програму Microsoft Outlook для відправки адресату.

39. Гнучкість налаштування інтерфейсу програми. Користувач в залежності від своїх вимог може налаштувати вміст пунктів головного та піктографічного меню та розмістити їх в довільному місці вікна.

-2- Захист документа

Існує кілька можливостей обмеження змін у документі:

· Призначити документу пароль, що запобігає відкриттю документа користувачем, що не має відповідних повноважень.

· Призначити документу пароль, що забороняє запис, тобто дозволяє іншим користувачам відкривати документ тільки для читання. Якщо хто-небудь відкриє призначений тільки для читання документ і внесе в нього зміни, зберегти цей файл він зможе тільки під іншим ім'ям.

· Рекомендувати іншим користувачам працювати з документом як з файлом, призначеним тільки для читання. Якщо хто-небудь відкриває цей документ як файл, призначений тільки для читання, і вносить у нього зміни, зберегти цей файл він зможе тільки під іншим ім'ям. Якщо ж він відкриває документ як звичайний файл і вносить у нього зміни, файл може бути збережений під колишнім ім'ям.

· Призначити документу, призначеному для розсилання, пароль, що забороняє внесення будь-яких змін, крім приміток і записаних виправлень.

· Документу, що містить форми, можна призначити пароль, що забороняє зміну окремих розділів документа.

№39

- Загальний огляд пакету Norton Utilities 4.0 for Windows

Norton Utilities - це інтегрований набір програм, який дозволяє знаходити та виправляти різні помилки комп'ютерної системи, підвищувати швидкодію ПК, виконувати діагностику та профілактику збоїв. Утиліти завчасно попереджують про потенційні проблеми в комп'ютерній системі, скорочують час простою в аварійних ситуаціях (від яких не застрахований жоден комп'ютер), відновлюють загублені дані і забезпечують користувача інформацією про апаратне та програмне забезпечення ПК, яка буває корисною при встановленні нових компонентів, як апаратних так і програмних.

Пакет Norton Utilities дуже популярний серед користувачів ІВМ-сумісних ПК. Свою популярність він здобув завдяки великій історії розвитку, постійним вдосконаленням і значним можливостям. Перша версія пакету Norton Utilities була розроблена Пітером Нортоном (Peter Norton), а в даний час авторські права на Norton Utilities належать корпорації Symantec. В своєму розвитку пакет Norton Utilities пройшов три умовних етапи:

• версії пакету Norton Utilities від першої до шостої - орієнтовані на використання в операційній системі DOS;

• сьома та восьма версії пакету Norton Utilities - призначені як для роботи в DOS, так і для операційних оболонок Windows З.х;

• дев'ята версія Norton Utilities була орієнтована на операційну систему Windows 95. Пізніше ця версія була перейменована на Norton Utilities for Windows версії 1.0. Ця версія отримала подальший розвиток і в рультаті були створені версії 2.0, 3.0 та 4.0. Крім цього випускались проміжні версії, наприклад 3.3.

В подальшому будемо розглядати версію 4.0 для операційної системи Windows, яка орієнтована на використання у Windows 95, Windows 98 та Windows NT. Основним нововведенням даної версії пакету Norton Utilities є підтримка сучасних файлових систем VFAT-32 та NTFS.

Будь-яку з програм пакету Norton Utilities можна завантажити, вибравши в розділі Programs (Программы) Start-меню пункт Norton Utilities, а в ньому - однойменну піктограму (назву програми). Та з метою забезпечення більш зручних умов роботи з програмами пакету, можна використовувати Norton Utilities Integrator (ярлик якої встановлюється на робочому столі). При цьому відкривається вікно, зображене на малюнку 8.1. В ньому зліва вибирається потрібна група програм, а справа - назва програми для завантаження. Біля назв програм відображається коротке пояснення про їх призначення. Правіше від назв програм знаходяться спеціальні піктограми, які дозволяють отримати поширену допомогу по програмі. Якщо піктограма додатково містить зображення фотоплівки, то крім текстової допомоги можна переглянути відеофрагмент з демонстрацією порядку роботи з програмою.

В лівій частині вікна є такі групи програм:

• Find and Fix Problem (Устранение неполадок) - набір програм для виявлення і усунення помилок як в самій операційній системі, так і в апаратному забезпеченні ПК;

• Improve Performance (Оптимизация) - програми для оптимізації розміщення інформації на дисках даного ПК;

• Preventative Maintenance (Профилактика) - набір програм для профілактичного обслуговування комп'ютерної системи, відновлення пошкоджених системних даних і повного знищення інформації;

• Troubleshoot (Информация) - програми інформаційного характеру і програми для оновлення компонентів пакету з використанням web-сторінки Symantec.

Тепер в загальному розглянемо всі програми, що входять в пакет Norton Utilities 4.0 for Windows.

• Disk Editor - дозволяє переглядати та редагувати файли і системні ділянки диску на рівні кластерів. Будь-яку інформацію на диску можна побачити та редагувати на рівні ASCII-символів або їх представлення в шіснадцяткових кодах. Особливістю даної утиліти є те. що вона завантажується і працює лише у виключному режимі DOS. Для роботи з Disk Editor потрібно перезавантажити ПК у виключний режим DOS. Після цього перейти в папку, в якій знаходяться виконуючі файли пакету Norton Utilities (переважно це однойменна папка, що знаходиться в папці Program Files), а тоді завантажити файл diskedit.exe.

• Image - зберігає системну (BR, FAT, Rood Directory) інформацію з диску, копіюючи її в спеціальний файл image.dat (так званий "образ диску"). Цей файл використовується програмами UnErase Wizard та Unformat (DOS) при відновленні знищених файлів і каталогів а також цілого диску, який був випадково відформатований або сильно пошкоджений. Процес відновлення відбувається таким чином: якщо диск відформатовано методом швидкого або безпечного форматування (див. том 1, частина 2, розділ 4.2 нашого посібника), то знищується лише системна ділянка, а на решту частині диску дані залишаються. Програма Unformat, при завантаженні, звертається до останнього кластера диску, де знаходиться файл image.idx, що створений програмою IMAGE. Цей файл має лише одне призначення - в ньому вказано фізичну адресу на диску файлу image.dat ("образу диску"). Після звертання програми відновлення до "образу диску" відбувається зчитування копії системної ділянки диску. Таким чином відбувається відновлення диску після форматування.

• Live Update - спрощує обновлення пакету Norton Utilities і баз даних опису вірусів, автоматично приймаючи їх нові версії безпосередньо з серверу Symantec (при наявності модему чи виходу в Internet). Найновіша технологія Live Update Pro, розроблена компанією Symantec, дозволяє також легко обновлювати б^дь-які інші прикладні програми та драйвери пристроїв. Фактично Live Update Pro - це служба, доступна по підписці будь-якому користувачу Internet. Live Update Pro завантажується з серверу Norton Web Services.

• Norton AntiVirus 5.0 - дуже популярна антивірусна програма компанії Symantec. Це програма поліфаг, яка поєднує в собі можливості програми лікаря (фагу) та фільтра, що резидентно контролює оперативну пам'ять ПК та операції запису-зчитування на всі фізичні носії інформації (див. том 1, частина 4, розділ 2.1 та 2.2 даного посібника). Дана програма це повністю незалежний окремий програмний продукт, що постачається окремим програмним пакетом. Але в пакет Norton Utilities входить вбудований скорочений варіант цього продукту.

• Norton Connection Doctor - здійснює перевірку працездатності модему та повне тестування комунікаційного каналу - від віртуальної пам'яті комп'ютера до якості з'єднання з віддаленим сервером.

• Norton CrashGuard 4.0 - це утиліта, що входить в пакет Norton Utilities фактично як окремий програмний продукт. В розділі Programs (Программы) Start-меню їй відведено навіть окрему підпапку від папки Norton Utilities. Та все ж - це складова единого пакету Norton Utilities 4.0 for Windows. Norton CrashGuard - резидента програма, що контролює оперативну пам'ять ПК та програми, що в ній завантажені. Як тільки вона виявляє, що одна із програм в пам'яті зависла або виконує дії. що можуть призвести до зависання, відразу з'являється попереджувальне вікно, де пропонується закрити цю програму або надати можливість спроби Norton CrashGuard усунути конфлікт. Якщо необхідно закрити програму, що спричинила конфлікт, то Norton CrashGuard намагається автоматично зберегти зміни в документі, що редагується у відповідній програмі, або надасть можливість користувачу записати документ вручну. При, цьому, як правило, записується не лише сам документ, але й копії всіх необхідних файлів підтримки.

• Norton Diagnostics - здійснює діагностику апаратного забезпечення комп'ютера. Вона завантажується лише у виключному режимі DOS. тому її найчастіше використовують в тих випадках, коли неможливо завантажити Windows для пошуку причин проблеми. Norton Diagnostics завантажується файлом ndiags.exe, що знаходиться в головній папці пакету Norton Utilities.

• Norton Disk Doctor - виконує діагностику і виправлення логічних та виявлення фізичних помилок на диску. Робота програми дуже сходжа на програму ScanDisk, що описана в розділі 10.7, частини 7 даного посібника. Зверніть увагу, що дана програма складається з двох модулів: ndd32.exe - для роботи в графічному середовищі Windows, та ndd.exe - у виключному режимі DOS.

• Norton File Compare - дозволяє порівнювати різні версії одного і того ж текстового файлу, побачити відмінності та вибірково відмітити зроблені раніше зміни у файлі. Порівнювати можна будь-які два текстових файли, включаючи конфігураційні (в текстовому форматі), командні файли, файли з текстом програм будь-яких мов програмування і навіть HTML-файли (призначені для перегляду на World Wide Web). Під час роботи програми виводиться вікно статистики, яке показує скільки рядків було додано, переміщені чи видалені із більш старої версії файлу.

• Norton Optimization Wizard - покращує продуктивність роботи ПК шляхом оптимізації деяких критичних елементів Windows. При цьому вона встановлює оптимальний розмір файлу підкачки, активізує програму Norton Speed Start для пришвидшення завантаження прикладних програм, реорганізовує дані реєстру Windows для більш ефективного зберігання та вибірки інформації.

• Norton Protection - розширює можливості сміттєвої корзини Windows (Recycle Bin) у захисті видалених файлів, встановлюючи захист навіть на файли, що знищені засобами DOS та по мережі. Захищені файли відновлюються програмою UnErase Wizard.

• Norton Registry Editor - дозволяє переглядати реєстр Windows (див. розділ 9.15, частини 7, даного посібника), редагувати його записи і створювати резервну копію.

• Norton SpeedStart - оптимізує процес завантаження прикладних програм. Якщо SpeedStart активізувати з програми Norton Optimization Wizard, то вона аналізує як кожна програма завантажується в пам'ять. Наступного разу ця програма буде завантажуватись набагато швидше.

• Norton System Checkup - дозволяє завантажувати відразу всі передбачені "лікувально-профілактичні" процедури: тестування логічних дисків і виправлення на них помилок, перевірка бази даних реєстрів, та оптимізація роботи операційної системи. Але потрібно враховувати, що всі ці процеси виконуються підряд, тому можуть зайняти дуже багато часу і при цьому вимагати втручання зі сторони користувача.

• Norton System Doctor - працюючи резидентно, у фоновому режимі здійснює контроль за системою, виправляє більшість несправностей і забезпечує максимальну ефективність роботи. Спеціальні програмні елементи можуть відразу попереджувати користувача про критичні ситуації, пропонуючи дії для корекції або виправлення більшості помилок автоматично, без втручання користувача.

• Norton WinDoctor - діагностує та виправляє більшість типових помилок Windows, забезпечуючи роботу системи з максимальною ефективністю. Крім цього. Norton WinDoctor виправляє помилки, які можуть призвести до втрати даних.

• Norton Web Services - встановлює зв'язок з Web-сервером компанії Symantec, на якому є велика бібліотека доповнень до пакету та інших прикладних програм.

• Registry Tracker - веде перелік будь-яких змін в реєстрі і конфігураційних INI-файлах, зберігаючи також дані про те, коли і якою програмою вони були зроблені. Крім цього дозволяє зробити відміну деяких змін в записах реєстру.

• Rescue Disk - копіює необхідні для роботи комп'ютера дані, системні ділянки жорсткого диску та файли на знімні диски чи в папку на жорсткому диску. Якщо на ПК виникли проблеми і він перестав завантажуватись, то аварійний комплект дисків, в більшості випадків, дозволяє повернути ПК до дієздатного стану. При цьому комп'ютер потрібно завантажувати з першого диску даного комплекту. Після чого можна використовувати програми Norton Utilities, які зберігаються на інших аварійних дисках, для діагностики та виправлення помилок. Крім цього, якщо пошкоджена системна ділянка жорсткого диску або системні файли, то їх можна відновити з резервної копії, що записана на першому диску комплекту.

• Space Wizard - шукає на диску файли, які рідко або зовсім не використовуються, дуже великі файли, попередні копії та непотрібні файли (невикористовувані тимчасові та ін.). Знайдені файли пропонується заархівувати, знищити чи перемістити на інші носії, щоб звільнити дисковий простір.

• Speed Disk - оптимізує диски шляхом дефрагментації файлів та вільного простору, прискорюючи тим самим операції зберігання та зчитування файлів. Дана утиліта працює як і вбудована системна утиліта Windows 98 - Disk Defragmentation (див. розділ 10.7 частина 7 даного посібника).

• System Information - виводить детальну інформацію про конфігурацію комп'ютера, його периферії -клавіатури, миші, принтера та мультимедійних засобів - а також про з'єднання локальної мережі та Internet.

• UnErase Wizard - допомагає відновити знищені файли, що захищені засобами Norton Protection. стандартною сміттєвою корзиною Windows або програмою Novel Salvage (для файлів на сервері локальної мережі).

• Wipelnfo - призначена для безповоротного стирання конфіденційної інформації (файлів). В більш строгому режимі ця процедура виконується в кілька прийомів із різноманітними перевірками. Wipelnfo корисна утиліта для корпоративного середовища, а індивідуальним користувачам вона навряд чи стане в пригоді.

-2-.

База даних (надалі БД) це впорядкований набір даних, над якими можна проводити операції їх обробки. Інформація в БД, як правило, зберігається в рядках і колонках, так само, як і в електронній таблиці. Тому логічно, що електронні таблиці можна використовувати для роботи з БД. При цьому рядки в БД називаються записами (Record), а колонки - полями (Field).

Для створення БД на робочому аркуші Excel потрібно виконати наступну послідовність дій:

• ввести назви полів в порожній рядок робочого аркуша електронної таблиці;

• вибрати ширину полів таким чином, щоб в них поміщалась вся інформація, що вводиться в комірки;

• в наступних рядках ввести всі потрібні записи, відповідно до вказаних назв полів;

• відділити БД разом із назвами полів від іншої інформації на робочому аркуші порожніми рядками та колонками;

• в разі потреби більш точно налаштувати ширину полів, щоб в комірках було видно повністю їх вміст.

В жодному разі не можна залишати порожніх рядків між записами в БД та колонок між полями, оскільки програма буде вважати це закінченням БД, тобто користувач не зможе працювати з цими даними, як з єдиною базою.

Для того, щоб числа що вводяться в комірки БД, форматувались як текст (наприклад поштовий індекс, номер телефону), потрібно перед їх введенням поставити символ апострофу.

Під базою даних в Access ми розуміємо сукупність чотирьох основних типів об'єктів: таблиць, запитів, форм та звітів. В простих базах даних використовується одна таблиця, а в більш складних їх може бути декілька. Між таблицями, як правило, встановлюють певні реляційні зв'язки. Access зберігає базу даних в файлах з розширенням *.mdb, куди одночасно входять всі чотири типи об'єктів: таблиці, запити, форми і звіти. Перед тим. як створювати таблицю, потрібно створити саму БД, в якій будуть зберігатись таблиці й інші об'єкти Access.

При завантаженні Access з'являється діалогове вікно (мал. 11.4), в якому можна вибрати:

• Blank Database (Новая база данных) створити нову базу даних;

• Database Wizard (Запуск мастера) - завантажити майстер створення нової БД;

• Open as Existing Database (Открыть базу данных) відкрити файл раніше створеної БД. При цьому у списку, в нижній частині вікна, можна вибрати один із файлів БД, з якими користувач працював останнім часом. Якщо потрібного файлу в списку немає, то необхідно вибрати More Files... (Другие файлы...). При цьому відкривається стандартне для Windows-програм вікно Open (Открыть), де потрібно вибрати відповідний файл.

Якщо в початковому вікні завантаження Access натиснути командну кнопку Cancel (Отмена), то відкриється головне вікно Access, де можна відкрити файл БД або створити нову БД задопомогою головного меню програми.

Для створення БД, потрібно в пункті меню File (Файл) вибрати команду New Database (Создать базу данных) або натиснути піктограму Q|. Можна також скористатись комбінацією клавіш Ctrl+N. В будь-якому випадку відкриється вікно New (Создать) з двох закладок, де слід вибрати шаблон БД.

Якщо потрібно відкрити файл БД, то в пункті меню File (Файл) необхідно вибрати команду Open Database (Открыть базу даних) або натиснути піктограму |г^|. Можна також скористатись комбінацією клавіш Ctrl+0. В будь-якому випадку відкриється стандартне для Windows-програм вікно Open (Открыть), де потрібно вибрати файл БД.

Після того. як база даних буде відкрита, або сгворена нова БД, з'явиться вікно бази даних (мал.11.5). Воно складається з шести закладок, в якому представлені об'єкти з яких складається БД (в новій БД списки будуть порожні). За замовчуванням активною стає закладка Tables (Таблицы), в якій представлені всі таблиці бази даних. Крім цього у вікні є закладки Queries (Запросы) - запити до БД. Forms (Формы) - форми (спеціальні бланки, на кожному з яких відображається по одному запису). Reports (Отчеты) - звіти, Macros (Макросы) - макроси та Modules (Модули) - модулі.

При роботі з Access вікно бази даних може перекриватись іншими вікнами програми. Для швидкого переходу до вікна бази даних потрібно натиснути клавішу F11 або комбінацію клавіш Alt+F1. Можна також скористатись піктограмою ®.

Для того, щоб відкрити об'єкт будь-якої закладки, потрібно відмітити його у вікні і натиснути командну кнопку Open (Открыть) або двічі на сам об'єкт. Якщо потрібно створити новий об'єкт, то необхідно натиснути на кнопку New (Создать). Кнопка Design (Конструктор) використовується для зміни структури існуючого об'єкту.

Вікно бази даних можна використовувати не лише для того, щоб побачити які об'єкти входять в БД або щоб перейти до одного з них, але це вікно дає значні можливості для роботи з об'єктами. Наприклад. для друку даних, які знаходяться в будь-якій таблиці, потрібно вибрати закладку Tables (Таблицы), а тоді викликати контекстне меню на назві відповідної таблиці і вибрати команду Print (Печать).

Якщо користувач часто використовує один із об'єктів БД (наприклад таблицю БД), то, для спрощення доступу до нього потрібно викликати його контекстне меню і вибрати команду Create Shortcut (Создать ярлык). Відкривається вікно, де вказано шлях до файлу БД. В даному вікні потрібно натиснути кнопку ОК. В результаті цих операцій на робочому столі Windows з'явиться ярлик об'єкту.

67