Техніко-економічні показники процесів хімічної технології

Техніко-економічний рівень хімічного виробництва визначається сукупністю техніко-економічних показників (ТЕП), які, у свою чергу, залежать від таких факторів, як вік підприємства (фізичний та моральний знос), технічний стан обладнання, ступінь автоматизації виробництва, кваліфікація кадрів, рівень організації праці, прогресивність використовуваних технологій. Саме ТЕП є критеріями, що визначають економічну доцільність організації певного виробництва і його рентабельність, а також надають можливість порівнювати ефективність різних виробництв од­ного профілю. Їх використовують для контролю стану виробництва, для планування заміни технологічного процесу або оновлення техніки. До їх складу належать такі показники.

Витратні коефіцієнти — це кількість сировини або енергії певного виду, що витрачають на виробництво одиниці маси або об’єму готової продукції. Вимірюється в t/t, m³/t, m³/m³, kWh/t.

Вихід продукту визначають як відношення маси отриманого продукту до маси сировини, витраченої на його виробництво. Для одностадійного процесу, що відбувається за схемою , вихід визначається:

Якщо процес засновано на незворотній хімічній реакції, яку описують конкретним рівнянням, то вихід визначають як відношення маси практично отриманого продукту m_Bпр до маси, яку теоретично можна отримати за стехіометричним рівнянням m_Bтеор:

Вихід для зворотної реакції визначають як відношення практично отриманої маси продукту до максимально можливої, що можна отримати за даних умов. Якщо в основі процесу лежить багатостадійна хімічна реакція, то сумарний вихід всього процесу дорівнює добутку виходів кожної стадії.

Ступінь перетворення (конверсії) сировини визначають як відношення маси сировини, що взяла участь у хімічному перетворенні за час τ до вихідної його маси (m_A.в):

де m_A.в — це кількість сировини, що не взяла участі в реакції перетворення за час τ.

Селективність – це відношення маси цільового продукту до загальної маси речовин, отриманих в цьому процесі, або до маси перетвореної речовини за час τ. Селективність характеризує, який з напрямків процесу переважає, якщо перетворення сировини відбувається з утворенням кількох кінцевих продуктів. Наприклад, процес може відбуватися за такими схемами:

,

де В — цільовий продукт. Тоді селективність по ньому визначається:

Вищевказані ТЕП характеризують глибину та спрямованість перебігу процесу в напрямку отримання цільового продукту.

Собівартість продукції — це сума всіх витрат підприємства в грошовому виразі, яку потрібно використати на виготовлення та реалізацію одиниці маси (або об’єму) продукції. Узагальнену структуру собівартості хімічної продукції наведено в табл. 5.2.

Таблиця 5.2

СТРУКТУРА СОБІВАРТОСТІ ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Стаття витрат	Частка в собівартості, %
Сировина й основні матеріали	57,0
Допоміжні матеріали	6,6
Паливо	1,6
Енергія	8,1
Заробітна плата і страхування	11,9
Амортизація обладнання	11,0
Інші витрати	3,8
Усього	100,0

Слід зазначити, що співвідношення витрат за різними статтями собівартості продукції різних хімічних виробництв змінюється в широких межах: у виробництві екстракційної фосфорної кислоти затрати на сировину сягають 80 %, а на зарплату — всього 1 %.

Собівартість продукції знижується у разі збільшення потужності агрегатів за такої залежності:

де S — собівартість продукції, грн/т;

m — потужність агрегата (цеху, підприємства), т/год;

a, b — коефіцієнти, де b = – 0,2 (до – 0,3).

З рівняння бачимо, що у разі збільшення потужності агрегата вдвічі собівартість продукції при b = – 0,2 дорівнює:

отже, знижується на 13 %.

Дуже важливим показником є продуктивність праці — кількість продукції, що підприємство випускає за одиницю часу на одного працюючого. Залежить цей показник в умовах промислового виробництва від рівня технологічного оснащення і потужності апаратів, тому підвищення продуктивності праці пов’язано з упровадженням досягнень науково-технічного прогресу, удосконаленням організації виробництва і підвищенням кваліфікації працюючих.

Визначення техніко-економічних показників здійснюють на основі розрахунку матеріальних та енергетичних балансів вироб­ництв.