- •Глава 1. Iсторiя географiчних вiдкриттiв та дослiджень...........................................6
- •Глава 2. Що I як вивчас сучасна фiакчва географiя ................................................32
- •Глава 3. Земля в космiчному просторi ........................................................................40
- •Глава 4. Загальнi вiдомостi про Землю .......................................................................58
- •Глава 5. Лiтосфера ..........................................................................................................79
- •Глава 6. Атмосфера .......................................................................................................101
- •Глава 7. Гiдросфера ........................................................................................................135
- •Глава 8. Бiосфера ...........................................................................................................161
- •Глава 9. Структура географiчної оболонки .............................................................178
- •Глава 10. Людина I навколишне середовище ..........................................................189
- •Глава 1
- •1.1. Зародження географії в давньому світі
- •1.2. Стан географії в середні віки
- •1.3. Епоха Великих географічних відкриттів
- •1.4. Формування галузей географічної науки
- •1.5. Географія на сучасному етапі
- •Глава 2
- •2.1. Системи географічної науки
- •2.2. Географічна оболонка Землі
- •2.3. Методи фізичної географії
- •2.4. Завдання сучасної фізичної географії
- •Глава 3 земля в космічному просторі
- •3.1 Гіпотези про походження Землі
- •3.2. Основні риси будови Всесвіту
- •3.3. Характеристика планет Сонячної системи
- •3.4. Малі тіла Сонячної системи
- •3.5. Поняття про географічний простір
- •Глава 4 загальні відомості про землю
- •4.1. Форма і розміри планети
- •4.2. Гравітаційне поле Землі
- •4.3. Земний магнетизм
- •4.4. Внутрішня будова Землі
- •4.5. Добове обертання Землі
- •4.6. Річний рух Землі та його наслідки
- •4.7. Рух Землі і календар
- •Глава 5
- •5.1. Типи земної кори
- •5.2. Хімічний і речовинний склад кори
- •5.3. Історія розвитку земної кори
- •5.4. Вулкани
- •5.5. Землетруси
- •5.6. Поняття про геосинкліналі та платформи
- •5.7. Утворення материків і океанів
- •5.8.Сучасні особливості розподілу моря і суші
- •5.9. Форми земної поверхні
- •5.10. Рельєф океанічного дна
- •5.11. Гіпсографічна крива
- •Глава 6
- •6.1. Склад повітря
- •6.2. Будова атмосфери
- •6.3. Радіація в атмосфері
- •6.4. Тепловий баланс Землі
- •6.5. Температура повітря
- •6.6. Баричне поле Землі і вітер
- •6.7. Загальна циркуляція атмосфери
- •6.8. Місцеві вітри
- •6.9. Повітряні маси і фронти
- •6.10. Циклони та антициклони
- •6.11. Розподіл хмарності і опадів
- •6.12. Погода і клімат
- •6.13. Причини ритмічних змін клімату
- •Глава 7
- •7.1. Загальна характеристика
- •7.2. Кругообіг води
- •7.3. Світовий океан та його поділ
- •7.4. Солоність і хімічний склад води
- •7.5. Циркуляція вод океаносфери
- •7.7. Озера
- •7.8. Підземні води
- •7.9. Болота
- •7.10. Льодовики
- •7.11. Багаторічна мерзлота
- •Глава 8
- •8.1. Загальні відомості
- •8.2. Виникнення і еволюція біосфери
- •8.3. Жива речовина
- •8.4. Біологічний кругообіг речовин
- •8.6. Вуглець у біосфері
- •8.7. Ноосфера – сфера розуму
- •Глава 9
- •9.1 Поясно-зональні і азональні структури
- •9.2 Особлівості географічних поясів і зон суші.
- •9.3. Особливості океанічних географічних поясів
- •9.4 Вертикальна зональість
- •9.5 Ланшафтна структура
- •Глава 10
- •10.1. Демографічна проблема
- •10.2. Світова продовольча криза
- •10.3. Екологічні проблеми сільського господарства
- •10.4. Екологія та енергетика
- •10.5. Антропогенні зміни навколишнього середовища
6.8. Місцеві вітри
Під місцевими вітрами розуміють вітри, характерні для певних географічних районів. Такими є, наприклад, бризи, бора, фени, гірсько-долинні вітри і деякі інші. Вони можуть бути проявом місцевих циркуляцій повітря або локальних змін течій загальної циркуляції атмосфери під впливом підстилаючої поверхні рельєфу.
Бризи виникають на узбережжі морів, великих озер і навіть в долинах великих рік. Для них характерна періодична добова зміна напряму: вдень вони дмуть з водної поверхні на сушу, вночі — із суші на воду. Така регулярна зміна пояснюється нерівномірністю нагрівання суші і води протягом доби. Вдень повітря над сушею прогрівається сильніше, тому тут створюється зона пониженого тиску, в яку постійно вривається більш холодне морське повітря. Вночі у зв'язку з тим, що суша охолоджується швидше за водну поверхню, напрям циркуляції повітря змінюється на протилежний.
Бризи охоплюють приземний шар висотою кілька сотень метрів. Від берегової лінії бризи поширюються в глибину суші або моря, озера на десятки кілометрів. Морські бризи впливають на погоду в береговій смузі, зумовлюють зниження температури і підвищення відносної вологості.
Гірсько-долинні вітри проявляються в горах, їм також властива добова періодичність: вдень вітри дмуть із більш затінених і холодних долин угору на обігріті сонцем схили. Вночі охолоджене гірське повітря опускається схилами униз в долини, в бік рівнин. Гірсько-долинні вітри формуються в горах при малохмарній погоді. Такі місцеві циркуляції повітря характерні, зокрема, для Карпат, Альп, Кавказу, інших гірських систем.
Рис. 19. Фен
Фен — сухий і теплий поривчастий вітер, що дме з гір (рис. 19). Цей вітер може виникнути в будь-якій гірській системі, якщо на шляху повітряної течії загальної циркуляції опиняється хребет достатньої висоти. Повітряний потік у такому випадку піднімається гірськими схилами угору й, опиняючись в умовах все більш низького тиску, охолоджується. На певній висоті повітря охолоджується настільки, що починається конденсація водяної пари, утворюються хмари, а потім і опади. Вологе повітря при піднятті угору охолоджується приблизно на півградуса кожні 100 м висоти. Переваливши через гірський хребет, тепер уже сухе повітря при опусканні вниз адіабатичне нагрівається в середньому на 1° кожні 100 м. Отже, повітря при опусканні нагрівається майже вдвічі швидше, ніж охолоджується при піднятті угору на схилах. Це і є причиною того, що з гір дме значно тепліший сухий вітер. Фени утворюються впродовж усього року, але найчастіше — взимку і весною. Вони спостерігаються в Альпах, Піренеях, Скелястих горах, на Кавказі.
Утворення фенів впливає на водний режим річок, зумовлює швидке танення снігу, спонукає масовий схід снігових лавин. За рахунок швидкого підвищення температури повітря і більш раннього сходу снігу в місцях, характерних для виникнення таких вітрів, подовжується тривалість вегетаційного періоду.
Бора — дуже сильний і холодний вітер, який найчастіше дме з низьких гірських хребтів у бік теплішого моря. Відомою є Новоросійська бора. Виникненню ураганної сили вітрів сприяє розташування невисоких гірських хребтів — відрогів Кавказького хребта — на шляху холодних повітряних мас, які переміщуються з півночі через Кубанську низовину до Чорного моря. Холодне повітря концентрується в передгір'ях, внаслідок чого атмосферний тиск тут зростає. А по інший бік хребта, на морі, тиск залишається низьким. Тепле розріджене повітря піднімається над морем, виникає сильна течія, яка "засмоктує" повітря з материка. Поступово потік холодного повітря долає невисокий Мархотський перевал (430 м)'і вітер ураганної сили вривається на спустілі вулиці й причали порту. У бухті здіймаються гігантські хвилі. Траплялося, що Новоросійська бора скидала з рейок навантажені вагони, рвала шварти (канати), якими кораблі кріпляться до пірса, й викидала їх на берег. У грудні 1899 р. бора засипала місто снігом, а будинки і пароплави покрилися льодом товщиною до двох метрів. Деякі кораблі, не витримавши такого льодового тягаря, затонули, інші були викинуті бурею на берег.
Менш відомою, але сильнішою є бора на островах Нової Землі. Тут вона найчастіше проявляється взимку. Швидкість вітру доходить до ЗО—40 м/с, окремих поривів — до 60 м/с.
Велику схожість з борою має сильний вітер на Байкалі, що називається сармою. Подібні вітри в Закавказзі, як і в південно-східній Франції, називаються містраллю.
Смерчі — дрібномасштабні вихори з вертикальними "вісями" — виникають в атмосфері над водною поверхнею. Діаметр їх від 1 до 100 м, а швидкість переміщення — 20—ЗО км/год. Подібні вихори, які утворюються над сушею, називається смерчами або тромбами (в Північній Америці — торнадо). Вони виникають у зимових хмарах. Для них характерне швидке обертання повітря за спіраллю з одночасним підняттям угору.
Смерчі виглядають як темний стовп або хобот слона між хмарою і земною поверхнею, вони розширюються угору або униз. Такі своєрідні обриси пояснюються тим, що вихор втягує хмару зверху або пил (воду) з земної поверхні, оскільки в його середині тиск дуже низький. Вихор переміщується разом із хмарою зі швидкістю 10 м/с (тромб — 50—100 м/с). Час існування вихорів вимірюється хвилинами, тромбів — кількома годинами.
Тромби спричиняють руйнування будівель, виривають з коренем дерева, переносять тварин. Вони трапляються і в Європі. Кількість торнадо, які виникають у Північній Америці між Скелястими горами І Аппалачами, перевищує 200 на рік.
Місцеві вітри характерні для багатьох регіонів планети. Так, в Андах існує сильний перевальний вітер — хунта, а в Аргентині — холодний памперо. В Середній Азії дме по декілька днів поспіль пекучий, з пилом і піском, вітер афганець. На Іранському нагір'ї відомий "вітер ста двадцяти днів". Він починає віяти наприкінці травня — початку червня з північного заходу і дме день у день, стихаючи лише на ніч. Над аравійськими і африканськими пустелями нерідко проноситься самум — сухий вітер з піском і пилом. Дме він лише 15—20 хв, але температура при цьому сягає 55—60 °С. На півдні України вітри, які гонять воду з Дніпровського лиману в низов'я Дніпра, місцеві жителі називають низівкою.