3.Рівень заощаджень населення та сучасні тенденції формування заощаджень населення України.(Москальчук)

Заощадження – це та частина отриманого доходу, яка не споживається в даний момент часу, а впродовж певного періоду накопичується для використання в майбутньому.

Заощадження здійснюються фірмами, домашніми господарствами і державою. Фірми заощаджують для інвестування – на розширення виробництва і збільшення прибутку. Домашні господарства заощаджують з ряду причин, серед яких: мотиви забезпечення старості та передачі спадку дітям, накопичення коштів для купівлі землі, нерухомості та дорогих предметів тривалого користування. Різниця між надходженнями і видатками державного бюджету, тобто надлишок у державному бюджеті – це державні заощадження.

Фактори, які впливають на рівень заощаджень населення:

- рівень доходу населення;

- політична стабільність;

- процентні ставки комерційних банків;

- рівень оподаткування;

- розвиток фінансових ринків.

Приріст заощаджень як суми нагромаджених грошових ресурсів залежить від ступеня споживання поточного доходу. У разі, коли доходи перевищують поточні споживчі потреби чи саме споживання обмежується з метою нагромадження частини доходу, різниця між спожитою частиною доходу і всім доходом нагромаджується як заощадження. Чим більша така різниця, тим більші можливості відкриваються для нагромадження заощаджень.

Заощадження домогосподарств є вагомим інвестиційним ресурсом для економіки країни, в більшості країн національні заощадження формуються на основі заощаджень населення. На основі цього фіксується участь домогосподарств в інвестиційних процесах, а зокрема в економічному зростанні країни.

Стабільний розвиток національної економіки України розглядається у зв'язку із зростанням інвестицій та пошуком інвестиційних ресурсів. Важливим чинником у зростанні інвестицій є визначення наявної кількості заощаджень, які можна ефективно надалі трансформувати в інвестиції.

На сучасному етапі розвитку економіки України склалась ситуація, коли потреба домогосподарств у фінансових ресурсах зростає швидким темпами, а можливість забезпечення цими ресурсами недостатня.

Особливої уваги набуває всебічний аналіз процесу формування заощаджень, які постають основним джерелом інвестиційних коштів і покликані підтримувати високі темпи економічного зростання в Україні.

Процес формування національних заощаджень починаються з рішень багатьох домогосподарств відмовитися від поточного споживання деякої частини свого доходу.

Трансформація заощаджень в інвестиції залежить від створення сприятливого середовища у сфери економіки та соціально - економічного розвитку країни.

4.Фактори, що сприяють перетворенню заощаджень на інвестиції.(Козак)

Заощадження населення є одним із джерел фінансування, що має вплив на обсяги та динаміку інвестицій у реальний сектор економіки. Для вивчення проблеми залучення заощаджень населення до інвестиційних процесів необхідно розглянути фактори, що впливають на формування заощаджень та процес їх трансформації в інвестиційні ресурси. Найважливішими факторами є державна політика, економічна та демографічна ситуації і злагоджена робота банківської та небанківської фінансової системи як інвестиційного посередника.

В Україні проблема залучення коштів населення в економіку має загальнодержавне значення. Останнім часом вітчизняні підприємства та установи корпоративного сектора, особливо найактивніші фінансові посередники - банки, все частіше звертаються за додатковими ресурсами до зовнішніх ринків, чому, безперечно, сприяє активний розвиток глобалізаційних процесів у фінансовій сфері та інтеграція України до світових фінансових ринків. Однак такі запозичення суттєво збільшують частку боргів банківських установ і нефінансових корпорацій у структурі валового зовнішнього боргу держави, а тому можуть містити значні ризики з точки зору посилення залежності вітчизняного фінансового сектора від іноземного капіталу, бути джерелом загрози різких змін у кон'юнктурі зовнішніх фінансових ринків чи навіть обумовлювати дію негативних наслідків світових фінансових криз.

Отже, основну роль у фінансуванні різноманітних проектів мають відігравати внутрішні джерела коштів, до яких належать і заощадження населення. Формування стабільних джерел заощаджень, що забезпечують фінансування інвестицій, є неодмінною умовою здійснення капіталовкладень.

Для трансформації заощаджень населення в інвестиції необхідний відповідний механізм. У сучасній економіці таким механізмом служить фінансовий ринок.

Процес перетворення заощаджень населення в реальні інвестиції включає два послідовні етапи:

1) залучення заощаджень населення в джерела інвестицій - трансформація заощаджених засобів в такі активи, за допомогою яких вони можуть бути залучені в інвестиційний процес. Такими є фінансові активи - депозит, цінні папери, страхові договори (по страхуванню життя), а також частково позики видані і засоби, передані в довірче управління. В більшості випадків це організовані заощадження. Ці вкладення, по-перше, можуть носити коротко -, середньо - і довгостроковий характер, по-друге, носять або пайовий (акції) або борговий характер (облігації, ощадні сертифікати та ін.), по-третє, відшкодовуються як через механізм отримання доходу (наприклад, дивіденд, відсоток, прибуток, ануїтет тощо), так і через механізм їх зворотного продажу.

Поза увагою залишилися готівкові заощадження, які можуть бути використані як джерела інвестицій. Таким чином, серед грошових заощаджень населення основним потенційним джерелом інвестиційних ресурсів є грошові заощадження, які утілюються як в національній, так і в іноземній валюті.

Для перетворення потенційного інвестиційного резерву грошових заощаджень населення на реальний інвестиційний ресурс необхідно перетворити наявні заощадження на ті ж депозити, цінні папери, договори страхування, а також в позики і в засоби видані, передані в довірче управління;

2) використання заощаджень населення як джерела інвестицій - вкладення заощаджених засобів, акумульованих за допомогою вищезгаданих фінансових активів в реальні активи, капітал (основний і оборотний) підприємств або індивідуальних підприємців або в капітальні активи некомерційного характеру (наприклад, житлове будівництво). Такі вкладення, по-перше, носять, як правило, довгостроковий характер, по-друге, ваблять, як правило, отриманням права власності на відповідну частину капіталу економічного суб'єкта (наприклад, частка в статутному капіталі підприємства), по-третє, відшкодовуються, як правило, через механізм отримання доходу і без повернення самих вкладених засобів (наприклад, через відсоток, прибуток тощо).

Проте не завжди другому етапу повинен передувати перший. Можливі ситуації, коли готівкові заощадження можуть відразу перетворитися на реальні активи без посередництва фінансових активів (наприклад, вкладення в основний капітал підприємства, в житлове будівництво тощо).